У листопаді минулого року в миколаївському торговому порту місцеві екоінспектори затримали судно «Diligence» під прапором Ліберії. Їм здалося, що воно злило брудну баластну воду, чим забруднило чисту акваторію. Коли капітан судна не дозволив екологам зайти на борт для перевірки, ті покликали правоохоронців. Так з’явилися карна справа і ордер на обшук.
ВОЛОДИМИР ГОРШКОВ, морський агент:
– Ребята, когда вы пришли, смотрели, что все плохо с судном, сбрасываются балластные воды, загрязненность, соленость поднялась там, содержание нефтеостатков, но по факту начало откатки балласта было произведено на следующие сутки, после того, как вы пришли, когда вы пришли, судно не откатывало балласт.
Обшук судна порушень не виявив. Екологи разом з правоохоронцями пішли геть, а судно після завантаження зерном пішло своїм курсом.
ВОЛОДИМИР ГОРШКОВ, морський агент:
– Но все прекрасно понимают, что процедура ни согласно уголовного кодекса, ни процессуального, никакого, ни там экологического, ни этическому не была соблюдена абсолютно. Всё это был, скажем так, опят, же, выражаясь грубым языком, наезд и взятие на понт.
Але самі екологи так не вважають. У тому, що сталося, вони звинувачують екіпаж судна.
АНДРІЙ КАРПЕНКО, завідувач Миколаївського сектору екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря:
– Если проводится экологический контроль, поднимаются люди на судно. Им предоставляют документы, они смотрят, осуществлялся сброс, какой, в каком количестве есть нефтепродукты. Чтоб отбирать балласт, мы должны знать, что он сброшен. Мы не обладаем такой информацией. Нам на данный момент судовладельцы и агенты не отчитываются, что у них на судне, какие опасные вещества.
Миколаївські екологи намагаються перевіряти всі судна, які заходять у місцеві порти. Але насправді це не ретельний екологічний контроль, а банальна корупційна схема.
ІВАН НІЯКИЙ, директор компанії «Трансшип-сервіс»:
– На борт судна поднимаются товарищи экологи, так вот сказать. Выглядят они достаточно интересно. Если летний период, они приходят в шортах, в майках, тапочках, шляпках, в зимний период это спортивные костюмы, спортивные куртки, они приходят не в форме. Приходят эти люди с ведрами, часто ржавыми, с пластиковыми бутылками. И с ходу выставляют капитану требования предоставить возможность отобрать пробы изолированного балласта.
Візит екоінспекторів може дорого коштувати капітану та власнику судна. Володимир не може говорити на камеру відкрито, оскільки боїться втратити роботу морського агента. Але посередником між капітаном і так званими екологами він буває регулярно.
ВОЛОДИМИР, морський агент:
– Они приходили на пароход, проверяли все, брали балластные воды на анализ, и потом говорили, что у капитана нарушений на такую большую сумму, что он их просто не потянет. И поэтому ему будет проще дать небольшую, в несколько раз меньшую, сумму денег наличными в долларах в качестве взятки для того, чтобы они от него просто отвязались.
Перевірка баластних води судна – це справжній клондайк для екоінспекторів. Баласт – це морська вода, що набирається у судно для його стійкості у спеціальні ємності – танки. Перед тим, як починається завантаження судна, ця вода зливається, чи, як кажуть, моряки «відкатується». Вода у цих танках ізольована, відтак не може контактувати з забруднюючими речовинами. Екоінспектори цим зловживають. Держекоінспекція не ставить відмітку про проходження екологічного контролю. А без цього документа прикордонники не відкривають для судна кордон, йому не дають так званої «вільної практики», і воно не може зайти в порт або під навантаження. Фактично – простоює. Що більше сУдно і довші простої, то серйозніші збитки судновласника і вантажовласника.
Капітан судна «Ekmen», яке нещодавно заходило в миколаївський порт, не приховує, що неодноразово стикався з поборами екологів в українських портах. Каже, що для українських контролюючих служб хабарництво – це буденна практика.
ІБРАГІМ КАНТАБАЯН, капітан судна «Ekmen»:
– Приходили екологи, баластні води не відбирали, але отримували за це певні бонуси і дозволяли відкочувати баласт.
– Чи доводилося давати хабарі екологам в українських портах?
– Неодноразово…
При Януковичі «екологічний бізнес» поставили на потік. Усі порти України – зокрема, Одеси, Іллічівська, Южного – екоінспекція контролювала жорстко. Боротися наважувалися одиниці.
ІВАН НІЯКИЙ, директор компанії «Трансшип-сервіс»:
– Это не только экологическая служба занимается, в этой схеме вымогательства замешены были правоохранительные органы, включая милицию, прокуратуру, службу безопасности Украины. Многие суды заангажированные, все это нам дает основание, что это была классическая организованная преступная группировка.
Після виходу кількох урядових постанов, зокрема №491, яка значно обмежила корупційні можливості охоронців морської екології та заборонила брати проби баластової води на судні без видимих ознак забрудненості акваторії, інтереси екоінспекторів звузилися до Миколаївського регіону.
ОЛЕКСАНДР ПОПОВ, начальник адміністрації Миколаївського морського порту:
– 1000 судов в среднем заходили в Николаев в год, 500 долларов с судна. Порядка полумиллиона в год – это коррупционный рынок, о котором может идти речь.
Але самі екоінспектори кажуть, що їхня робота не тільки рятує екологію, а й наповнює бюджет Миколаєва.
АНДРІЙ КАРПЕНКО – завідувач Миколаївського сектору екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря:
– До сентября наш сектор давал в бюджет от 50 до 100 тысяч гривен в бюджет города. И по загрязнениям… от 100 тысяч до миллиона каждый месяц. То есть это судно пришло, нагадило, мы это зафиксировали, заставили уплатить ущерб за то, что они сделали, и это идет в городской бюджет. А когда вышли эти постановы, когда нас перестали пускать, в городской бюджет ничего не идет.
Ці розрахунки можна вважати «білою бухгалтерією» миколаївської екоінспекції. У закритій «чорній» бухгалтерії крутяться набагато більші кошти.
ВОЛОДИМИР, морський агент:
– В среднем сейчас они берут тысячу долларов с десяти тысяч тонн груза, который судно берет в порту. То есть, к примеру, если судно берет пять тысяч тонн, то это пятьсот долларов. Если судно берет 10 тысяч тонн – это тысяча долларов. Если судно берет тридцать тысяч тонн, это две с половиной – три тысячи долларов.
Але агенти не можуть відкрито заявити про корупцію, оскільки схема побудована таким чином, що вони стають співучасниками злочину.
– Это правильно построенная схема, когда мы являемся соучастниками. Нам невыгодно после этого как то бороться с ними. Понимаете? В принципе, они этим пользуются.
Ми прямо поцікавилися у головного «чорноморського» екоінспектора у Миколаєві: чи існує хабарництво у цій держструктурі?
АНДРІЙ КАРПЕНКО, завідувач Миколаївського сектору екологічного та радіологічного контролю Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря:
– Хорошо, если такое происходит, почему они не идут в органы, которые занимаются коррупцией, то есть прокуратура, СБУ, милиция? И напишут туда заявление, если это присутствует, к примеру. Я вам скажу, что этого нет.
Минулого року в Одесі затримали як мінімум трьох співробітників держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря. Одного взяли на хабарі від представника агента у сумі 3400 доларів, двоє інших взяли трохи менше – по 2250 доларів. А от у Миколаєві, на жаль, досі нікого не спіймали. А для цього правоохоронцям достатньо порівняти офіційні доходи екоінспекторів та їхній стиль життя. Узяти хоча б декларацію про доходи завідувача Миколаївським сектором інспекції Андрія Карпенка.
– Мы изучили декларацию у вас и у ваших подчиненных. Вызывает вопросы. У вас зарплата чуть больше 2000 гривень. Вы имеете 4 земельных участка, две машины, одна из них стоимостью около 10 тысяч долларов.
– Хорошо, я вам отвечу. Мне 46 лет, я трудовую деятельность начал забойщиком в шахте, зарабатывал хорошие деньги, после этого я работал бухгалтером определенное количество лет, тоже зарабатывал деньги. Только потом я пошел на госслужбу. Я мог деньги вложить или просто оставить их, сохранить.
Риба гниє з голови, а морська екоінспекція – з Одеси. Виконувач обов’язків начальника екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Юрій Кавун має скандальну репутацію. ЗМІ писали, що він – кум екс-генпрокурора Пшонки. Кавуна вже звільняли з екоінспекції, але він поновився через суд. За 2014 рік борець за екологію задекларував 300 тисяч доходу від відчуження нерухомого майна, земельну ділянку, дві квартири в Одесі та автомобіль Тойота Венза за 400 тисяч. І все це при середньомісячній зарплатнІ держслужбовця у 7 тисяч гривень. Хіба можна так жити на зарплатню, запитали ми в інспектора?
ЮРІЙ КАВУН, в.о. керівника Державної екоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря:
– Конечно можно. Меня ж проверяли, вы меня извините, я такую квартиру, которая у меня была на Дерибасовской. Я ее тогда продал, задекларировал, я тогда почти полмиллиона получил. Так что я спокойно мог купить себе и детям и кому угодно… Разве ж я купил на зарплату? Смеетесь что ли?
– Юрий Данилович, а работой инспекции, которую вы сейчас возглавляете, вы довольны?
– Да я пришел ради коллектива. Можно было бы и так, дома сидеть еще рано. А то шо тут рушили, что-то пытались сделать по своим, понабирали профессионалов, таксистов всяких, которые ни одного документа за год не составили. Вот такие работники, я здесь я доволен.
А поки недолюстровані чиновники усім задоволені, українські порти за рівнем корупції порівнюють з Африкою, де все побудовано на хабарах.
ІБРАГІМ КАНТАБАЯН, капітан судна «Ekmen»:
– Too much papers, too much ports… Bakshish… Если есть деньги, нет проблем, если нет денег, есть большой проблем.
ЯРОСЛАВ ЧЕПУРНИЙ, ОЛЕГ ОГАНОВ, Миколаївський Центр журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»