Російські військові під час окупації Київщини зі своїх російських мобільних номерів дзвонили друзям і родичам. Ці дзвінки зафіксували мобільні станції у населених пунктах, а журналісти отримали детальні дані про це та опрацювали. Це дозволило отримати додаткові докази перебування конкретних окупантів у конкретних населених пунктах. Насамперед військовослужбовців скандальної 64-ї бригади з Хабаровська, а також 37-ї та 5-ї бригад з Бурятії.
Про це йдеться у новому розслідуванні «Слідства.Інфо»
Нещодавно «Слідство.Інфо» отримало від надійних джерел список з кількома сотнями російських номерів телефонів, з яких хтось дзвонив — переважно також на російські номери. Відбувалося це у Київській області у березні — саме тоді, коли деякі населені пункти були захоплені окупантами, які намагалися прорватися до Києва.
Окрім самих російських телефонних номерів журналісти також отримали адреси базових станцій мобільного зв’язку, поблизу яких здійснювалися дзвінки. Переважно навколо Києва: Бучанський район, а також деякі села на півночі Київщини. Також журналісти отримали деяку інформацію про власників цих мобільних номерів і взялися за ретельніший пошук.
У результаті «Слідство.Інфо» встановило кілька десятків російських військових з точними днями та місцями перебування на Київщині.
Зокрема, з отриманого списку телефонних номерів журналісти верифікували понад десяток окупантів із 64-ї бригади, номери телефонів яких фіксувалися у захоплених протягом березня регіонах Київщини.
64-а мотострілецька бригада з Хабаровського краю чи не найбільше «прославилася» серед окупаційних військ. Саме ця російська бригада відзначилася особливими звірствами в Бучі: російські окупанти закатували та розстріляли сотні мирних українців. До речі, цю бригаду після виходу з Київської області нагородив Путін. Нещодавно українські прокурори оголосили перші підозри у злочинах десятьом військовослужбовцям із 64-ї бригади. За даними слідства, вони брали в полон та катували мирних жителів.
Як свідчать проаналізовані журналістами списки, військовослужбовці цієї бригади впродовж березня перебували у таких населених пунктах: Макарів, Наливайківка, Червона Слобода, Колонщина, Бородянка, Шпитьки й Личанка.
Місця дислокації військових 64-ї мотострілецької бригади з Хабаровського краю
Наприклад, 27-річний уродженець Томской області Максім Дєєв. Згідно з отриманими журналістами даними, 3 березня його номер телефону був активний у селищі Макарів на Київщині.
Ще один окупант із 64-ї бригади — 31-річний єфрейтор Алєксєй Корсунцев — 15 березня, ймовірно, здійснив дзвінок із села Колонщина Бучанського району.
Ще один підрозділ окупантів, який за даними українських Збройних сил, причетний до геноциду і вбивств мирних жителів на Київщині, — 37-а мотострілецька бригада з міста Кяхта в Бурятії.
Журналісти проаналізували отриманий список і встановили щонайменше 14 військовослужбовців цієї бригади, номери яких «зловили» базові станції на Київщині та Житомирщині (там теж було окуповано кілька сіл на початку повномасштабного вторгнення).
Ці дані дозволяють стверджувати, що згаданий підрозділ вчиняв воєнні злочини принаймні у таких населених пунктах: Іванків, Бородянка, Лишня, Червона Слобода, Личанка, Шпитьки, Северинівка. А також у селі Високе на Житомирщині.
Місця дислокації російських військових 37-ї мотострілецької бригади з міста Кяхта, Бурятія
Так, у селі Северинівка Бучанського району 3-го березня «засвітився» телефон 39-річного мешканця Бурятії Сєрґєя Усольцева.
Сторінка Усольцева у мережі «Вконтакті» багато років не оновлювалася. Але буквально днями там з’явилося кілька нових фото. 13-го травня Усольцев опублікував світлину в піжамі збройних сил РФ та з помітними ранами на обличчі. Схоже, що Усольцев був поранений під час вторгнення в Україну та зараз перебуває в госпіталі, регулярно викладаючи нові фото.
Ще один окупант із 37 бригади — 22-річний рядовий Булат Дирбєєв. 8-го березня його номер телефону зафіксувала базова станція у селі Личанка, що у Бучанському районі.
30-річний сержант Владімір Нечаєв станом на 25-те березня, імовірно, перебував у селі Червона Слобода. Саме там базова станція зафіксувала його російський номер телефону, з якого здійснювалися дзвінки, напевне, «на родіну».
І ще одна важлива знахідка, дякуючи отриманим журналістами телефонним спискам. Російські медіа неодноразово повідомляли про вбитих в Україні росіян з 5-ї танкової бригади з міста Улан-Уде, теж Бурятія. Але досі не було чіткого розуміння, де саме вони були. З отриманих списків журналістам вдалося встановити телефонні номери щонайменше 14 військових з 5-ї танкової бригади, які були активні на Київщині та Житомирщині. Йдеться про населені пункти: Лютіж, Білогородка, Личанка, а також село Високе на Житомирщині.
Місця дислокації російських військових із 5-ї танкової бригади з міста Улан-Уде, Бурятія
Наприклад, російський телефонний номер 28-річного сержанта Мітапа Бадмаєва 6-го березня фіксувався у селі Личанка Бучанського району. У цьому ж селі на початку березня користувався своїм мобільним ще один окупант з п’ятої бригади — 29-річний молодший сержант Арсалан Хобраков.
Журналісти зателефонували за номером телефону, який міг використовувати Хобраков. Чоловік, вислухавши запитання про перебування на Київщині у березні, спершу кинув слухавку. Перетелефонувавши, він зазначив, що цим номером користується недавно і хто такий Арсалан Хобраков —не знає.
Також журналісти намагалися зв’язатися з іншими фігурантами цього розслідування. Втім, отримати більше коментарів не вдалося.
