У Бахмуті Донецької області залишається ще близько 15 тисяч людей, з понад 70 тисяч, що жили тут до повномасштабної війни. 

Журналісти «Слідства.Інфо» відвідали Бахмут, що на Донеччині, та поспілкувалися з місцевими мешканцями про життя під постійними обстрілами та їхнє рішення залишатися у місті.

ОДНА НА БЕЗЛЮДНОМУ РИНКУ

Обстріли у Бахмуті майже не стихають, гатити по ньому росіяни взялися, здається, з усього, що тільки можна уявити. По місту працює і артилерія, і авіація, а на околицях чути кулеметні та автоматні черги.

Та попри це, у місті працюють комунальні служби, відкриті декілька магазинів, щоправда, тільки до 14:00, а також стихійний ринок і навіть кілька яток на центральному, біля ТЦ «Астрон».

Торговельний центр «Астрон» у середмісті Бахмута

На одній з точок центрального ринку постільною білизною та рушниками торгує пані Лариса. Її контейнер з акуратно розвішеним товаром на порожньому базарі, який не працює ще з літа, виглядає сюрреалістично.

«Та оце я працюю тут і точка з сигаретами, і все. Більше нема нікого», — пояснює жінка.

В асфальті довкола ятки жінки сліди від прильотів, але сам контейнер цілий.

«СИНА ПОРАНИЛО, ПРОБИЛО ЛЕГЕНІ»

Жінка продовжує «виходити на роботу», бо тут вона може відпочити. Вдома усієї її уваги та сил потребує чоловік, який нещодавно пережив інсульт.

«І сина в мене поранило тут в Бахмуті, в Костянтинівці оперували, бо легені в нього пробило. Немає у мене грошей, оце виходжу працювати. Думаю, що хоч щось може отримаю та до сина поїду», — пояснює Лариса.

Звʼязку із сином зараз немає, бо до лікарні він потрапив без телефона. Жінка намагалася його відшукати та навіть наважилася поїхати з Бахмута евакуаційним рейсом, щоправда, не на зовсім, а тільки аби дізнатися хоч щось про сина.

Виявилося, що з Костянтинівки його перевезли до Дніпра, а звідти на Кіровоградщину. Лариса просить журналістів «Слідства.Інфо» записати звернення до сина, аби він знав, що жінка про нього не забуває.

Пані Лариса

«Синочок, рідненький! Я ж тебе люблю. Ну немає звʼязку. Чекай. Коли звʼязок буде, я з тобою зідзвонюся. Синочок… Рідненький… Я ж тебе ніколи не забувала… (Плаче, — ред.)», — говорить жінка.

Звати його Володимир Гаріфулін. Саме через те, що вони із сином залишилися без зв’язку, жінка вирішила бути у місті. Каже, що так Володимир принаймні знатиме, де її шукати.

Вони із чоловіком живуть у районі за річкою Бахмуткою. Туди, через щільність обстрілів, вже майже не наважуються їхати ані медики, ані волонтери, ані рятувальники.

Продавчиня пояснює, що вже і не думає виїхати з Бахмута, оскільки мости підірвані, дамба прострілюється, а її чоловік після інсульту практично не ходить.

Під час розмови із пані Ларисою довкола не стихають «виходи» і «прильоти». Вона єдина серед місцевих здригається від кожного звуку. Однак каже, що на ринку їй все одно спокійніше, бо в районі, де вона мешкає, гатять ще сильніше.

Крім того, через постійні обстріли, пояснює Лариса, знайти їжу — тепер випробування, бо купити продукти немає де і немає за що, а гуманітарну допомогу роздають тільки в центрі Бахмута.

«Ось я сьогодні взяла хлібчик хоч (жінка показує одну білу хлібину, — ред.), вдома закрутки є, варення. Ото його з гарячою водичкою розведу і хлібом… це і вся наша їжа», — крізь сльози говорить Лариса.

«ДО ОСТАННЬОГО ТУТ: ЩО БУДЕ, ТЕ БУДЕ»

Та попри постійну небезпеку та дефіцит продуктів виїздити з Бахмута жінка навідріз відмовляється.

«Ні, я виїжджати не буду, вже до останнього тут, що буде, те буде. Я Бахмут люблю. Я тут народилася.  Я думаю, що все буде добре, наша армія сильна, я люблю Україну і знаю, що наша армія переможе», — каже Лариса.

Пані Лариса запевняє, що готова змиритися з вибухами і майже повною відсутністю їжі та зручностей, тільки б здійснилася її мрія. Жінка понад усе прагне звʼязатися з сином, або дізнатися хоч щось про його стан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місто у вогні: як працюють рятувальники у Бахмуті

Чимало мешканців Бахмута, як і пані Лариса, сподіваються, що їхнє місто не буде окуповане росіянами. Однак Британська розвідка й Інститут ведення війни дають абсолютно протилежні прогнози. Вони вважають, що це місто на Донеччині є наступною ціллю російської армії.

Довкола Бахмута росіяни зараз концентрують основні сили. Крім того, експерти припускають, що частину військ, відведених з Херсона, теж передислокують на цей напрямок.