«Дивіться, які ви симпатичні, ану дай йому в рот» — свідчення колишнього полоненого про збоченство у російських тюрмах 

— Як справи у камері? 

— Добре. 

— Дивіться, які ви симпатичні. Ану дай йому в рота. 

— Громадянине начальнику, я не розумію.

Після того, як українські бранці відмовилися займатися оральним сексом, усіх в камері «лупили безбожно». Двох військовополонених, відвели окремо — російські тюремні наглядачі лупили їх ще сильніше, бо ті «не виконали наказ». 

Минув рік, як звільнений з полону військовий Євгеній Дідківський наважився розповісти публічно про схиляння до гомосексуальних контактів, які він пережив у російській колонії. Це свідчення, що можуть шокувати. Українських бранців змушують вступати в одностатеві контакти, бʼють по геніталіях, а їхні кати спостерігають та отримують задоволення. 

В Офісі Генерального прокурора на запит «Слідства.Інфо» відповіли, що від початку повномасштабного вторгнення повідомлено про підозру всього трьом громадянам РФ у вчиненні злочинів, повʼязаних із сексуальним насильством щодо українських військовополонених. Вироки на теперішній час відсутні. 

«Слідство.Інфо» отримало свідчення про нові воєнні злочини над українськими полоненими. Журналісти дізналися, що  російські кривдники поза роботою в тюрмі — щасливі сімʼянини. 

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо».

«БЕРЕ ЕЛЕКТРОШОКЕР І ПРОВОДИТЬ ТЕБЕ МИТИСЯ» 

Євгенію Дідківському 40 років, з них майже два — пробув у російському полоні. 25 лютого 2022 року чоловік пішов добровольцем до лав Збройних сил України. 28 лютого під час виконання бойового завдання на Київщині, він разом з побратимом потрапив у засідку. За 22 місяці російської неволі Євгенія утримували в Білорусі, Курську, окупованому Севастополі, Таганрозі та Борисоглєбську  (в останньому пробув майже півтора року). Раніше «Слідство.Інфо» писало про умови в тамтешньому СІЗО.

Євгеній Дідківський

Євгеній повернувся на Батьківщину 3 січня 2024 року. Тоді не міг відразу збагнути, що він нарешті вдома, сприймав усе неначе уві сні: «Підійшов. Попросив цигарку. Зайшов за автобус. Присів. Палив. А в руках у мене був український прапор. Дивився то на прапор, то на небо. Я хотів зрозуміти, що справді вже вдома».

У Борисоглєбському СІЗО колишнього полоненого Євгенія тримали недовго. Звідти, як він згодом дізнався — його перевезли в колонію №9 — у тому ж Борисоглєбську Воронезької області РФ. Опинився чоловік у штрафному ізоляторі, цю будівлю, каже, спеціально «розконсервували», щоб утримувати українських полонених. Від початку великої війни з цієї колонії додому повернулися лише 16 українських захисників.

«Постійно відбувалася така ситуація: у будь-який час наглядач міг підійти до камери, до віконця, яке ми називали «кормушка». Нас по черзі підзивали, слухали як декларуємо проросійський вірш або пісню. Як би ти не виконував завдання, потім обовʼязково була «канфєтка», як це називали тюремники. Потрібно було покласти руку в вікно, а наглядач тебе бʼє електрошокером: «Ти ж отримав канфєтку, то піди й роздай товаришам».

Доводилося йти й з усієї сили бити інших полонених у камері по голові або сідницях. Залежно від того, хто із наглядачів був на зміні й що собі фантазував», — згадує звільнений з полону Євгеній. 

Було й таке, що росіяни змушували військовополонених відігравати гомосексуальні звʼязки. Одну зміну наглядачів бранці прозвали «театралами» — росіяни постійно давали сценарії, за якими необхідно було зіграти «виставу». Окупанти збиралися усією зміною, щоб подивитися, вони аплодували та давали вказівки, як краще відігравати. 

«У нашій камері хлопці для цих «театралів» теж ставили сценку. Там мав бути принц, який боровся з драконом, щоб звільнити принцесу. У фіналі два чоловіки обовʼязково мали поцілуватися. 

«Давайте хлопці цілуйтеся, не в щічку, а так, як треба. Ми хочемо це бачити». Наглядачі отримували задоволення від перегляду сценок з гомосексуальним підтекстом», — розповідає Євгеній. 

На «сценках» збочені бажання наглядачів колонії не зупинялися. Росіяни змушували  українських військовополонених до фізичного сексуального контакту один з одним. Тих, хто відмовлявся, карали побиттям.

«Дуже багато було спроб залучити військовополонених до одностатевого сексу. У нас був випадок у камері. Покликали мене і ще одного хлопця, він, на жаль, досі в полоні. Наглядач запропонував нам зайнятися оральним сексом. Зрозуміло, що ми відмовлялися від цього. 

— Як справи у камері? (запитує російський наглядач, — ред.).

— Усе добре. 

 —Дивіться, які ви (військовополонені, — ред.) симпатичні. Ану, дай йому в рот!

— Громадянине начальнику, я не розумію.

— Ти йому зараз маєш  дати в рот. Якщо ти йому не дасиш у рот, вам… 

— Я не буду цього робити. У мене там наприклад дружина і діти, я сповідаю іншу сексуальну орієнтацію. 

— Ти не хочеш?

— Ні.

— Він тобі не хоче давати. Ти йому давай.

— Я не хочу. 

«Вони (наглядачі в колонії, — ред.) можуть піти собі, але через деякий час вони повертаються. Виводять всю камеру, починають всіх лупити просто безбожно. А нас двох відвели окремо і почали лупити ще сильніше. Пояснили це тим, що ви повинні тут робити все, що ми вам будемо говорити. Будь-який наказ, будь-яке прохання ви повинні відразу виконувати», — ділиться свідченнями про сексуальні злочини росіян колишній полонений Євгеній.

Після катувань у полонених набрякали руки, були зламані пальці. Росіяни казали, що роблять це для того, аби більше українські військові не змогли стріляти. Медичну допомогу майже не надавали, як розповідає Євгеній, поки стоїш у черзі, щоб тобі замазали зеленкою загнивші побої, то тебе все ще лупцюють. Виходиш від медика, поки чекаєш, щоб на процедуру потрапили інші бранці, тебе бʼють знову по тому ж місцю, яке щойно замазали.

«Поки ти миєшся, до тебе в будь-який момент може підійти наглядач і до мокрого тіла прикласти електрошокер. Таке було часто, їм це справді подобалося», — згадує Євгеній.  

КУЛЬТ БЕЗЗАКОННЯ ТА ВСЕДОЗВОЛЕНОСТІ У РОСІЙСЬКИХ ТЮРМАХ

Один з тих, хто спостерігав і змушував до вистав з гомосексуальним характером, працівник Борисоглєбської колонії — Алєксандр Міхнєнко, поміж сценками з поцілунками проводив й інші катування. Він чи не єдиний, хто здійснював «контроль» у  колонії, попри  постійні ротації. 

Алєксандр Міхнєнко

Про Міхнєнка до «Слідства.Інфо» надійшла інформація від джерела: «У катуваннях Міхнєнко також брав участь. Щодо  сексуального насильства я не можу стверджувати про ініціативу Алєксандра Міхнєнка. Але він точно знав про це, був присутній. Можливо не у всіх випадках, але саме він закріплений за організацією утримання військовополонених своїм керівництвом у тому місці».

Алєксандр Міхнєнко

Журналісти «Слідства.Інфо» зателефонували Алєксандру Міхнєнку, але він вдав, що нічого з наведених свідчень його не стосується. Схожа відповідь на дзвінок була і в окупанта Алєксєя Хавєцкого, вже з колонії №7 у селищі Пакіно Володимирської області про якого журналісти «Слідства.Інфо» писали раніше. 

Алєксєй Хавєцкій

Офіс Генпрокурора опублікував заочну підозру Хавєцкому. Окупанта обвинувачують в організації катувань українських військовополонених та примушені їх до імітації гомосексуальних статевих контактів. У цей же період 2023 року Алєксей зʼявляється на фото з дружиною та малолітньою донькою, а також у публікації з прокурорами, які звітують про перевірку колонії у Пакіно.

Алєксєй Хавєцкій з дружиною та дитиною, 2023 рік

Алєксєй Хавєцкій змушував роздягнених бранців імітувати гомосексуальні статеві акти у приміщеннях для прийняття душу, медичній частині, прогулянкових майданчиках, під час видачі їжі. Водночас полонені мали вигадувати різні сюжетні лінії. Інколи, щоб поглянути на сексуальне насильство, збиралося до десяти працівників колонії. Вони коментували, плескали в долоні та давали вказівки, що робити. 

У російських тюрмах існує культ беззаконня, особливо він проявляється до українських полонених — вважає виконавча директорка правозахисної організації Amnesty International Вероніка Вельч. А злочини сексуального характеру є тільки яскравим і болючим прикладом вседозволеності системи.

«Будь-які катування, злочини, підходи сексуального характеру в тому числі тільки відбуваються, тому що є система певної дозволеності або вседозволеності. І вона дуже яскраво існує якраз в російській тюремній системі, у російській військовій системі  ставлення до військовополонених. І, на жаль, через оцю безнаказаність, через відчуття того, що нічого за це не буде, дійсно відбувається просто знущання на позиції ненависті до ворога, на позиціях для того, щоб принизити людину», — коментує юристка Вероніка Вельч. 

В Офісі Генерального прокурора на запит «Слідства.Інфо» відповіли, що від початку повномасштабного вторгнення повідомлено про підозру всього трьом громадянам РФ у вчиненні злочинів, повʼязаних із сексуальним насильством, відносно українських військовополонених.

«На даний час прокурорами Офісу Генпрокурора повідомлена про підозру одному громадянину РФ (Виправна колонія №7, селище Пакіно, Володимирська область РФ) про вчинення злочинів, пов’язаних із секснасильством над трьома українськими військовополоненими. Крім того, повідомлено про підозру двом громадянам РФ (Волноваська виправна колонія, село Молодіжне, Донецька область) у вчиненні злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством щодо одного військовополоненого», — йдеться у відповіді на запит.

Вироки на теперішній час відсутні. 

«Декілька разів я був у такому стані, коли розумів, що зараз я собі або сам розіб’ю голову, або щось інше зроблю, щоб просто померти. Рятувало, що у неволі є свої люди і ви підтримуєте один одного», — говорить Євгеній Дідківський. 

Читайте також: «Мичи, щоб ми знали, коли ти помреш»: свідчення катувань у Борисоглєбській колонії та повернуте тіло та «Я пішов до психолога, зрозумів, що не витримаю, не доживу»: українець розповів про пережите сексуалізоване насильство у російському полоні