Вранці 14 березня російські окупанти обстріляли Київ. Один зі снарядів влучив у житловий будинок на столичній Оболоні. Загинула щонайменше одна людина, 12 дістали поранень. Кілька сотень киян назавжди втратили своє житло.
«Слідство.Інфо» побувало на місці трагедії через кілька годин після того, як це сталося.
Наслідки обстрілу видно здалеку. Майже за квартал від зруйнованого будинку повибивало шибки. У повітрі стоїть легкий запах горілого дерева і пластика. Ми йдемо до місця трагедії.
Обстріл був настільки сильним, що деякі квартири вигоріли наскрізь. Кілька чоловіків викидають рештки віконних рам зі свого зруйнованого балкону. Деревʼяні балки раз за разом падають і розбиваються об землю, сполохуючи птахів.
З іншої сторони будинку ситуація трагічніша. У кількох підʼїздах обвалилися поверхи, тож рятувальники змушені лізти нагору, фактично, по вікнах і балконах.
Молодий хлопець стоїть біля червоної стрічки і дивиться намісце, яке колись було третім поверхом будинку. Його звати Ігор, йому 16 років. Це його квартира, де він народився, виріс і жив. До початку війни. Його родина тільки вчора повернулася з села Білогородка, що під Києвом. Вони виїхали туди на початку війни, сподіваючись, що в селі буде безпечніше. Але звідти довелося тікати від «градів».
«Ми приїхали з Білогородки, бо позавчора у нас там прилетіло десь в сотні метрів від будинку кілька снарядів від граду. Я в той час був на вулиці, це жах, ледь встиг сховатися. Тож ми вирішили приїхати до Києва, думали, тут спокійніше. Цілий день були тут, дивимось — нічого не бахкає, зовсім інше життя», — розповідає юнак.
Війна наздогнала родину в київській квартирі тієї ж ночі.
«Ми спали. Прокинулися від вибуху. Не міг відкрити очі, бо пилюка усюди. Була така паніка, що навіть не міг нормально пересуватися. Я спробував встати, під ногами розбите скло. Уявіть, як воно – іти босоніж по склу. Але треба, бо від цього залежить твоє життя», — каже Ігор.
У квартирі разом з Ігорем спали його тато, мама та бабуся. Вхід до підʼїзду завалило, тож родина була змушена лізти через балкони до сусідів, і вже потім спускатися вниз. Тепер Ігор з батьками і бабусею змушені шукати новий дім. Родина стоїть під будинком і розгублено вирішує, що їм тепер робити.
Поряд зі зруйнованим будинком розташована школа і нове футбольне поле. Деякі уламки після обстрілу потрапили на зелену підстрижену траву. Поряд з парканом лежить черепаха, схоже, її вибуховою хвилею викинуло прямо з вікна на поле. Черепаха жива, хоч і з пораненою лапою.
Рятувальники завершують роботи і потроху пускають мешканців будинку всередину, аби ті забрали свої речі, які вдалося вберегти. Хтось виніс сумку з речима і поряд поклав врятований телевізор.
Люди обдзвонюють своїх знайомих та родичів і намагаються знайти прихисток на перший час. Попри біль і розпач, мешканці зруйнованого будинку на Оболоні вірять, що після завершення війни зможуть повернутися і відбудувати свою домівку.
