На вулиці Прорізній безлюдно. На спустілих подвір’ях серед розтрощених будинків лежить розбитий посуд, поодинокі капці чи роздертий одяг. Вони належали людям, які мешкали тут до 28 серпня. Цього дня вулиця Прорізна в селі Мила опинилася в епіцентрі трагедії – о 20:10 російський шахед влучив у склади зі зброєю поруч і почалася детонація. Через це загинули 35 людей, ще 21 — зазнала травм чи поранень, розповіли «Слідству.Інфо» в прокуратурі. Є ймовірність, що хтось зник безвісти.
Знесена вибухами вулиця
До житлового сектору від складів із боєприпасами, близько ста метрів. Місцеві кажуть, детонувало впродовж тижня.
Обійстя через дорогу від складів, всипані склом, будівельним сміттям, а кожен крок треба робити уважно — боєприпаси тут досі знаходять, а з розкиданих дощок стирчать цвяхи. Та це не відлякало мародерів — вони зʼявилися тут одразу після трагедії.
316 рятувальників з Києва, Київської, Житомирської та Чернігівської областей працювало в Милі майже місяць. Обстежили 250 гектарів і знайшли близько чотирьох тисяч різних боєприпасів.
«Ситуація була вкрай складна, тому що вона була непередбачувана. Кількість снарядів, які вибухали… Безперестанку ми бачили розльоти і в нашу сторону, і в іншу. Розуміння, куди воно прилетить цього разу чи через декілька хвилин не було від слова зовсім», — згадує заступник начальника Головного управління ДСНС в Київській області Антон Розум.
Біля деяких будинків на Прорізній лежать великі кам’яні брили. Місцеві кажуть, вони долетіли сюди вибуховою хвилею аж від складів.
«Ну це ж не мої брили, я їх там не поклала, їх навіть підняти неможливо. Яка це потужність мала бути вибуху, щоб вибухова хвиля викидала ящики зі снарядами за метрів 600?» — запитує Жанна Кравчук. Її чоловік Віталій та собака Адель загинули, коли ховалися в підвалі. Погреб засипало. Віталій дістав опіки й отруївся чадним газом. Разом із ним також загинув невідомий Жанні чоловік. Він проїжджав мимо їхнього будинку на велосипеді. Почалися інтенсивні вибухи і попросив про сховок, а чоловік Жанни не відмовив.
Жанна Кравчук у цей час поверталась додому з відрядження. На межі Рівненської та Житомирської областей уже дзвонила в ДСНС та передавала координати свого чоловіка, аби його шукали. Хоча тоді ще й не підозрювала про масштаби трагедії.
«Коли він був у підвалі, ми спілкувалися. Але він не розумів, що відбувається зовні. Мене він дуже оберігав, зробив два дзвінки. Перший раз сказав, щоб я не хвилювалася — був вибух, але все добре. Може, щоб краще я не їхала. Але потім телефонував моєму брату і казав: “Машина горить, нас завалило. Валиться все і все вибухає”. Температура там всередині була десь градусів 150», — каже жінка.
Будинок подружжя дуже близько до місця, звідки почалась детонація. Він зазнав серйозних руйнувань. Жити тут більше неможливо.
«Витримав лише метал»
Сусідська хата теж тепер пустує. Тут жила Сидоренки — Олександр, Руслана та двоє їхніх синів — восьмирічний Діма та трирічний Міша. З Русланою та Олександром на руїнах їхнього дому зустрічаємося в річницю їхнього весілля.
«Замість того, щоб десь відмічати, ми поїхали на згарище. Все вкладалося в будинок, і за одну ніч все згоріло. Ми ремонт робили чотири роки, закінчили у 2022-му. І ось, будь ласка, 2026-й рік… Бо хтось вирішив порушити міжнародні конвенції і покласти бомби прямо під будинок нам», — каже подружжя Сидоренків.
Ми заходимо у вщент вигорілий будинок. Смердить гаром. Вікон і даху немає. Коли дім почав палати, сім’я сиділа у підвалі. Звідти почули, що спрацювала сигналізація, а потім почало потріскувати — зрозуміли, горить. Сидоренки просиділи в підвалі півтори години — вибухало безперервно.
Коли зрозуміли, що лишатися більше не можна, бо вогонь наближається, вийшли. Побачили свою машину – побиту, з розтрощеним лобовим склом, але, на щастя, вона завелася. І Сидоренки виїхали з Мили.
Через кілька днів повернулися додому і збагнули — те, що вони покинули підвал, їх урятувало. Нині на його місці — згарище.
«Тут не було чому горіти майже. Тут скрізь бетон і плитка. І воно все одно все вигоріло. Температура була така, що алюміній плавився, скло плавилось. Тільки метал витримав і то не скрізь. Ми підозрюємо, що потім якісь фугасні снаряди сюди прилетіли. І зсередини все спалахнуло», — припускає Олександр Сидоренко.
Що держава обіцяла і що зробила?
28 серпня, у день трагедії, президент Володимир Зеленський назвав ситуацію в Милі «жахливою» й додав: «Я розраховую, що деталі будуть представлені суспільству оперативно».
Наступного дня прем’єр-міністр Сергій Корецький повідомив, що на компенсації постраждалим уряд виділить кошти з резервного фонду.
Та минуло півтора місяці, а місцеві отримали допомогу лише від фонду «Юнісеф» — 12 300 гривень на людину. Від держави — жодної копійки.
«Слідство.Інфо» надіслало запит до Кабміну з питаннями, на які гроші можуть розраховувати потерпілі, та чи хтось уже отримав допомогу. В уряді відповіли, що на компенсації за знищене житло мешканцям Мили та Вишневого (де склади детонували в ніч проти 6 липня 2026 року) з резервного фонду пропонували виділити спершу 838 мільйонів 100 тисяч гривень.
У Мінекономіки журналістам «Слідства.Інфо» уточнили: 22 вересня урядовий комітет відправив проєкт на доопрацювання Мінрозвитку та Київській ОВА. Вони мали надати фактичні розрахунки на основі рішень комісій щодо компенсацій. На осонові цих розрахунків Мінекономіки доопрацювало проєкт і 6 жовтня передало його Кабміну.
У новій версії проєкту суму для компенсацій зменшили. Йшлося вже про 513 мільйонів 70 тисяч гривень. Зокрема, бюджету Дмитрівської громади (тобто постраждалим жителям Мили) можуть виділити 225 мільйонів 351 тисячу гривень, а громаді Вишневого — 287 мільйонів 723 тисячі.
Тепер цей проєкт акта ще має розглянути та затвердити Кабінет Міністрів України.
