Новина

«Слідство.Інфо» встановило працівників Суходільської колонії, які катували українських бранців

Зображення для публікації '«Слідство.Інфо» встановило працівників Суходільської колонії, які катували українських бранців'

Журналісти «Слідства.Інфо» ідентифікували працівників Суходільської колонії на окупованій Луганщині, яких звільнені з полону військові називають причетними до катувань. Серед них — заступник начальника колонії, який уже отримав підозру від СБУ.

Працівники колонії застосовували фізичне виснаження, побиття, катування струмом і позбавляли людей базових умов — їжі та медичної допомоги.

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «Коли виносили тіло, встали на коліна»: військовий про закатованих в полоні.

Суходільська колонія після окупації перейшла під контроль так званої ЛНР, а згодом росіяни створили там «виправну колонію №4», де утримували українських військовополонених. Звільнені бранці неодноразово повідомляли про систематичні побиття, катування струмом, голод і відсутність належної медичної допомоги.

Звільнений з полону нацгвардієць Дмитро Сіренко провів у цій колонії майже три роки. Каже, що після поранення певний час не міг ходити, а належного лікування не отримував.

Дмитро Сіренко
Дмитро Сіренко

«Коли ти присідаєш за короткий час 500–1500 разів, коли стоїш у незручній позі довгий період, коли лазиш “гуськом” по 500 метрів — туди-сюди… У тебе ноги вже не працюють. Я розумію, що спорт — це корисно, але в міру. Коли ти максимально виснажений, коли тебе нормально не годують — це просто вбиває суглоби», — розповідає військовий.

За словами Дмитра, до цього причетний один із керівників колонії, якого він називає «Каливаном». Журналісти ідентифікували його як Віталія Картишкова — заступника начальника установи.

Віталій Картишков
Віталій Картишков

До 2014 року на своїй сторінці в «Однокласниках» він публікував фото з українських міст — зокрема з Києва, Бердянська, бував у Карпатах. Є також фото з Коломиї — на фоні найбільшої писанки у світі.

А от з 2014 року, відколи Росія захопила частину Луганської області, — на сторінці Віталія з’являються публікації на підтримку Росії. А на відпочинок він тепер їздить хіба що в місто Геленджик Краснодарського краю РФ, що на березі Чорного моря. 

У травні 2025 року на окупованій Луганщині Картишков брав участь у заході до 80-річчя перемоги.

А в грудні того ж року він долучився до новорічної акції «Ялинка бажань» — знімав із ялинки листи дітей і виконував їхні бажання.

За даними СБУ, Картишков уже отримав підозру у жорстокому поводженні з військовополоненими. Слідство вважає, що за його вказівкою ув’язнених били гумовими кийками, змушували годинами стояти або бігати за будь-якої погоди, а також катували струмом, під’єднуючи дроти до тіла через польовий телефон.

Окрім Картишкова, журналісти ідентифікували ще трьох працівників Суходольської колонії, які можуть бути причетні до катувань українських військовополонених.

За допомогою хакерської групи «KibOrg» журналісти отримали перелік усіх працівників колонії. Серед них Дмитро впізнав кількох людей, які під керівництвом Картишкова знущалися з полонених.

Антон Мазюкас — оперуповноважений оперативного відділу, родом із Луганська.

Роман Хайнус — заступник начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи. У 2025 році СБУ заочно повідомила йому про підозру. За даними слідства, він разом з іншими працівниками колонії брав участь у побиттях і катуваннях полонених.

У відкритих джерелах Хайнус продовжує з’являтися. Зокрема на публічних заходах у 2024–2025 роках в окупованому Краснодоні (Сорокине Луганської області).

Роман Хайнус
Роман Хайнус

Ще один фігурант — Леонід Руденко. Судячи із соцмереж, до 2014 року він міг служити у Державній прикордонній службі України.

Леонід Руденко
Леонід Руденко
Леонід Руденко
Леонід Руденко

Після окупації, за даними слідства, Руденко перейшов на бік росіян і увійшов до адміністрації колонії разом з іншими працівниками.

​​За словами звільненого з полону Дмитра, у колонії також була система примусу до праці та обмеження їжі.

«Адміністрація відбирала частину нашої пайки і віддавала тим, хто працює. Хлопці були голодні й ішли працювати, щоб хоч трохи більше поїсти. Ті, хто не працював, фактично їли вдвічі менше», — каже чоловік.

Окремо Сіренко згадує про смертні випадки серед полонених.

«Я сам був свідком… Чоловік помер від раку — йому навіть не дали подзвонити додому, попрощатися. Інший хлопець не витримав і вистрибнув із вікна. Ще один помер через ускладнення від осколків у легенях. Загалом я знаю щонайменше про чотирьох», — розповідає військовий.

Читайте також