11 червня на міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA відбувся прем’єрний показ фільму-розслідування «Слідства.Інфо» «Розстріляний: історія чоловіка, який проривався додому». Ця стрічка розповідає про розстріл російськими військовими цивільного українця, який їхав по Житомирській трасі у бік Ірпеня. У розпорядженні журналістів опинилися унікальні аудіоперехоплення та відео слідчого експерименту, що дозволило відтворити події 2022 року.
Фільм можна переглянути на YouTube-каналі «Слідства.Інфо» у понеділок, 16 червня.
Про це повідомляє «Слідство.Інфо».
Документальний фільм-розслідування «Розстріляний: історія чоловіка, який проривався додому» розповідає про обставини загибелі 45-річного Олександра Степанечка у березні 2022 року. Чоловік їхав з Києва до Ірпеня, аби віддати ключі від своїх автівок ірпінським тероборонівцям. Проте на Житомирській трасі, поблизу села Мила, автівку Олександра розстріляли. Чоловік помер від кульового поранення в голову.
Поблизу місця, де розстріляли Олександра, дислокувалися військові 5-ї танкової бригади РФ. Їхні танкові екіпажі були розташовані вздовж Житомирської траси та у лісосмузі.
Команда «Слідства.Інфо» відтворила обставини загибелі Олександра Степанечка, отримала унікальні аудіоперехоплення, відео слідчого експерименту та записала інтерв’ю з полоненим російським офіцером. Він вказав на свого товариша по службі, який відкрив вогонь по цивільному авто, а потім спалив його разом з тілом.
«Мені дуже цінно, що ми маємо змогу презентувати наш фільм на фестивалі кіно про права людини. Бо наша стрічка про основне право — право на життя. Росіяни чомусь вирішили, що вони можуть свавільно позбавити життя Олександра Степанечка. І продовжують щоденно позбавляти життя мирних людей і наших військових. Думаю, що не існує достатньої міри покарання для росіян за все те горе, яке вони принесли українцям, але сподіваюся, що причетні до воєнних злочинів постануть перед судами, трибуналами і дістануть покарання», — каже авторка фільму Владислава Кобко.
«Від початку повномасштабного вторгнення наш фокус розслідування з посадовців і корупціонерів частково змістився в розслідування злочинів росіян. Ми відчуваємо, що це наш спосіб долучитися до надії на справедливість для близьких людей Олександра Степанечка та тисячі інших українців», — зауважила редакторка-засновниця агенції Анна Бабінець.
«Зараз наша судова система дуже завантажена, бо постійно додаються нові й нові злочини росіян. Ці історії підсвідчують і додають ваги для винесення покарання. Мені якось один наш захисник сказав, що у нас насправді всі жертви — це цивільні жертви. Бо військовий — це той, хто все життя готувався до війни. А всі, хто пішов у військо зараз — це теж цивільні жертви», — говорить режисер фільму Тарас Федоренко.
На показі були присутні дружина та донька вбитого росіянами Олександра Степанечка.
«Якщо сталося диво і встановили вбивцю, то я думаю, що станеться диво і він отримає покарання. Він заслуговує на найжорстокіше покарання, яке тільки може бути», — говорить дружина, пані Оксана.
Оксана Степанечко / Фото: docudaysua
Донька Лариса теж очікує на справедливе покарання вбивці її батька: «Ви знаєте, я кожен день проживаю це. Не було жодної миті, коли я не згадала б той день. Я надіюсь, що справедливість буде. І буде якесь жорстоке покарання. Хочеться вірити, що такого більше ні з ким не повториться. Наша історія — це лише одна історія, а таких історій дуже багато».
Лариса Степанечко / Фото: docudaysua
Після кіносеансу відбулася дискусія про те, як допомогти росіянам взяти на себе відповідальність за цю війну й за всі скоєні ними злочини.
Авторка фільму Владислава Кобко зауважила, що не думає, що військові РФ відчувають відповідальність за злочини.
«Мені здається, що сподіватися на те, що полонений і російський підозрюваний візьме відповідальність за злочин і покається не варто. У мене було дві розмови з полоненими. Цей росіянин намагався хоча б робити вигляд, що у російській армії не толерують злочини. Однак коли я запитувала, чи було покарання (за розстріл цивільних), то покарання не було. Він заперечував спочатку, що був на Київщині. Так само було і з ще одним полоненим Ніколаєм Карташевим. Він так само до останнього заперечував, що був у Бучі. Однак факти змусили його зізнатися. Лише коли ми маємо факти, це може змусити росіян визнати свої злочини і взяти хоча б якусь відповідальність», — каже Владислава.
Максим Ващенок, старший слідчий головного Управління Нацполу міста Київ
Такої ж думки й Максим Ващенок, старший слідчий головного Управління Нацполу міста Київ: «Хотілося б притягнути росіян очно, а не заочно. І сподіватися, що їх колись дожене відповідальність і прийде покарання. Ми працюємо над тим, щоб зібрати докази і всі отримали покарання, бажано найсуворіше. Чи відчувають росіяни якусь відповідальність? Я не впевнений. Наприклад, Роман Плєвако (російський офіцер, який потрапив у полон у Курській області у серпні 2024 року. Журналістка «Слідства.Інфо» спілкувалася з ним для фільму, — ред.) не вважає, що він у чомусь винний. Каже, що він військовий. Він навпаки нас звинувачує, що ми вторглися у Курську область. Дуже важко до них достукатися. Вони впевнені, що вони праві і просто роблять свою роботу. І що ми винні в тому, що вони на нас напали. Є дійсно поодинокі випадки, які визнають свої злочини, але це одиниці. Я думаю, що немає сенсу витрачати на них енергію і щось доводити».
