«Не дуже мені хочеться до Воронежа, більше Крим цікавить»: засуджена до довічного через держзраду українка сподівається на обмін

«Слідство.Інфо» поспілкувалося з Вікторією Хвиль із Черкащини, яка вже 2 роки відбуває покарання у в’язниці за статтею про державну зраду. Хвиль може провести за ґратами все життя, адже має довічний вирок. Вона у телеграмі спілкувалася з представником російських спецслужб та надсилала йому локації об’єктів, які той просив.

Хвиль написала звернення до Коордштабу з проханням передати її у Росію як військовополонену.

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «Я не працюю за гроші»: як жінка з Черкащини стала агенткою ФСБ і отримала довічне.

У липні 2024 року Соснівський райсуд міста Черкаси засудив Вікторію Хвиль до довічного позбавлення волі. Слідство довело, що жінка через телеграм передала співробітнику ФСБ локації двох блокпостів та військової частини на Черкащині. А ще — виправдовувала російсько-українську війну в своїх соцмережах. Це вже другий злочин проти основ нацбезпеки — вперше жінку судили у 2022-му й дали їй 2 роки іспитового терміну.

«Слідство.Інфо» поїхало у колонію, де відбуває довічне покарання Вікторія Хвиль, й поцікавилося, чи шкодує вона про вчинене. Втім жінка сказала, що все ще заперечує свою вину й переконана, що інформація про блокпости й військову частину, яку вона передала ФСБівцю, — «загальнодоступна».

«Я позначила блокпости на виїзді та в’їзді до Золотоноші. І в Черкасах теж показала на карті військову частину. На карті Google я це все позначила стрілкою. Я просто була впевнена в тій інформації, яка надходила з того боку, що блокпости ніхто не обстрілює. Тобто все це просто для моєї безпеки, не більше», — каже Вікторія Хвиль.

Співробітник ФСБ вперше написав Вікторії у січні 2023 року в телеграмі й запевнив, що саме завдяки роботі російських спецслужб вона не потрапила до в’язниці після першого вироку, коли їй дали іспитовий термін.

«ФСБ встановила, що Вікторія вже була засуджена, мабуть, обурена діями влади в Україні. І пішли саме через цей шлях вербування. Хтось вербує через гроші, хтось на романтичній основі, а хтось вербує ось так», — каже «Слідству.Інфо» прокурорка у цій справі Анна Ярусевич.

Коли суддя зачитувала довічний вирок, Вікторія, як каже вона сама, не зреагувала ніяк. Під час останнього слова жінка назвала судовий процес «судилищем». Апеляційну скаргу Хвиль не подавала. Натомість фактично одразу написала звернення до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з проханням передати її у Росію. У російському Воронежі в Хвиль живе рідний брат. В Україні вона має сина та матір, які після довічного вироку відмовилися з нею спілкуватися. 

«Взагалі-то мені не дуже й хотілося їхати до Воронежа, мене більше цікавить Крим, ну а там як вийде. Найбільша моя ціль зараз — це обмін. Поки ще є сили та потенціал, мені треба своєю працею заробити собі якийсь куточок, якийсь будиночок…», — плаче держзрадниця.

За даними проєкту «Хочу к своим», від початку відкритої війни сімох ув’язнених жінок передали у Росію. Ще 62 — хочуть туди потрапити і чекають своєї черги. 

Начальник управління Офісу Генпрокурора Іван Кісілевич підкреслює: «Забираючи цих жінок, Росія частково визнає свою причетність до них. Навіть якщо це в правовому полі складно використати, то міжнародна спільнота буде бачити, кого вони забирають і навіщо».