Аркадій зникає зі зв’язку в день, коли виходить матеріал «Бабеля» про смерті в тилу в штурмовому полку «Скеля». Перед зникненням він скидає скриншоти повідомлень від незнайомців, які стверджують: вони знають, де він. Аркадій втік з полку «Скеля» у СЗЧ. У погоні йому прострелили ногу.
Юрій теж пішов у СЗЧ, коли його у відпустці побив один із командирів полку «Скеля». Він боїться за своє життя і просить змінити ім’я.
Мама й сестра застреленого бійцем «Скелі» Олександра кілька разів переносять дзвінок. Усіх їх об’єднує одне — на прикладі їхніх історій «Слідство.Інфо» розповідає, що Скеля робить із тими, хто тікає з полку в СЗЧ.
«Він тікав, але чого його просто застрелили, а не посадили». Історія Олександра Завалова
«20 травня тут застрелили людину, а 21-го на цьому ж місці вже святкуємо день вишиванки. Так і живемо», — коментує користувачка допис у фейсбуці селищної ради Олександрівки на Кіровоградщині. На фото кілька десятків людей у вишитому вбранні крокують центром громади.
Жінка писала про вбивство Олександра Завалова, мобілізованого до полку «Скеля». Його напередодні тридцятиріччя застрелив співслужбовець Максим Черевань. Це сталося пообіді в центрі села.
Місцева поліція причину вбивства спочатку пояснила конфліктом між двома військовими.
Лада Завалова, матір Олександра, розповідає, що чоловік лікувався в одеському реабілітаційному центрі взимку 2026-го. Олександр почав вживати наркотики після смерті батька кілька років тому, а минулоріч в Одесі безслідно зник його старший брат.
У січні 2026-го Олександр вийшов з реабілітаційного центру і його зупинили військові ТЦК. Чоловік не мав при собі документів. Його відправили до 425-го Окремого штурмового полку «Скеля». Останній тиждень життя Олександр провів на полігоні полку на Кіровоградщині.
Лада Завалова каже, що син дзвонив з «учебки» раз на тиждень, постійно з різних номерів і під чиїмось наглядом. Він, за словами жінки, був у поганому психологічному стані, йому не надавали медичної допомоги. Пригадує: «Він мені казав: “Мама, я в аду, моліться за мене”».
Про смерть сина Ладу Завалову ТЦК повідомив телефоном через 5 днів після його вбивства. За словами жінки, діалог був такий:
« — Ваш син помер.
— Від чого помер?
— Від кровотечі.
— Його вбили?
— Ні, не вбили.
— А від чого?
— Від вогнепалу.
— То вбили?
— Ні .
Під час упізнання тіла в морзі Олександрівки Ладі та сестрі Олександра, Анфісі, видали довідку про смерть. З ними також поговорив Ігор, який не назвав свого прізвища. Він представився командиром групи ОШП «Скеля», яка супроводжувала її сина до ЦНАПу, щоб разом з іншими військовими зробити дублікат паспорта.
За словами Ігоря, в групі, яка вирушила до ЦНАПу, було десять людей: шість мобілізованих, зокрема Завалов, два охоронці зі штурмовими гвинтівками та двоє також озброєних командирів. Анфіса переповідає слова Ігоря про події біля ЦНАПу:
«Саша чекав у черзі, оплатив, пішов до туалету на вулицю, з ним був охоронець зі зброєю. У туалеті, за словами командира Ігоря, Саша виліз через вікно туалету й намагався втекти. Ігор сказав, що почув постріл, потім вибіг на вулицю і побачив, що Саша вже лежить у конвульсіях. Він питав підопічних, чому вони не надали йому допомогу, але ті відповіли, що в цьому не було сенсу, бо кров дуже швидко витекла».
Як згодом встановила поліція, 27-річний військовий «Скелі» Максим Черевань випустив чотири кулі зі штурмової гвинтівки «CZ Bren 2» у напрямку Завалова. Одна з них пробила йому тазову артерію, через що чоловік за лічені хвилини стік кров’ю.
Того ж дня поліція затримала Череваня, його взяли під варту за підозрою у вбивстві людини. Адвокат військового вказував, що не з’ясовані суттєві обставини, зокрема: хто саме відправив його підзахисного до ЦНАПу та з якою метою, чому йому видали зброю, які вказівки він отримав від командування. Але в суді ці деталі не досліджували.
На засіданні також з’ясувалося, що Черевань уже був засуджений. У 2018 році він украв трубу з підприємства, де працював, за що отримав умовний термін. Через рік чоловік в одному будинку вкрав газонокосарку, а в іншому — телефон та 900 гривень у знайомого, за що отримав три роки в’язниці.
Коли Ладі Заваловій телефоном повідомили про смерть Саші, вона була шокована.
«Ну добре, припустимо, він тікав. Хоча це зі слів командира, я навіть не знаю, чи це правда. Але якщо тікав, то посадіть його, нащо ви його застрелили?», — говорить вона.
На прохання описати Олександра Анфіса пригадує: брат вчився на кухаря, чудово готував борщ, а найбільше любив пекти пироги. Про це вона каже вже наприкінці розмови, яку довелося кілька разів переносити: хоч історія смерті Олександра в «Скелі» не перша подібна, вони бояться наслідків розголосу.
Та врешті жінки наважилися говорити: «Саші вже не допоможеш, може, можна допомогти людям, які там знаходяться ще».
«Я біг лісами, річками, болотами, мінними полями. У мене стріляли, я витяг кулю з ноги». Історія Аркадія Кукшина
За всіма ознаками 36-річного Аркадія Кукшина не мали б мобілізувати — він працював на підприємстві критичної інфраструктури, був студентом денної форми навчання, і до того ж, його ще до 2022 року зняли з військового обліку через судимість.
Але 28 квітня його затримали військові ТЦК у Харкові. Аркадій опирався, під час бійки йому вибили зуб і залили очі сльозогінним газом. Чоловіка відправили до 425-ї ОШП «Скеля». Бойову підготовку він приходив на полігоні полку в Сумській області.
«Там під конвоєм ходять 600–700 людей, усі з тієї локації хочуть втекти, але всі думають, що це нереально», — розповідає Аркадій. Там він провів тиждень.
Одного разу під час навчань хтось забув пляшку води на полігоні. Аркадій певен, що це був хтось з інструкторів. Але покарали за це новобранців. Їм заборонили пити воду протягом півтори доби. Чоловіки в бронежилетах і касках проходили смугу перешкод — мусили бігти окопами, вчилися відстрілюватися і ховатися від гранат без жодної краплі води.
«Ти стікаєш потом, дуже хочеться пити. Ми знайшли в лісі якусь калюжу і намагалися напитися з неї», — пригадує Аркадій.
Він вирішив тікати 4 травня о 4:30 ранку. Територія навколо полігону була замінована.
«Виходжу по мінах, біг лісом, приблизно о 7-й ранку виходжу на село, натрапляю на патруль «Скелі», вони починають по мені стріляти. Мене двічі поранили. Я біг полями, лісами, болотами, чудом від них утік, я в ахєрє», — розповідає про втечу Аркадій. — «Вони готові були мене застрелити, аби я не втік із БЗВП (Базова загальновійськова підготовка, — ред.)».
На фото: за стрічкою, метрів за 10–15, розтяжки з гранатами F1 на зеленій напівпрозорій жилці. Іноді чути вибухи, коли гілка падає від вітру на розтяжку. У такой момент на місце виїжджає група, а в небо піднімають дрон.
Чоловік дістався Харкова й поїхав не до себе, а на квартиру знайомих. П’ять днів він пролежав із кульовим пораненням, дружина приїжджала колоти йому антибіотики. А потім лікар підпільно витяг кулю з ноги. Кілька осколків усе ж залишилося в лівій долоні. Через них рука погано функціонує.
Аркадій переховувався на чужій квартирі з 11 травня до кінця червня. За цей час він зателефонував Уповноваженій із захисту прав військовослужбовців і залишив анонімну заяву до ДБР.
Омбудсманка Ольга Решетилова порадила Аркадію перевестися в іншу бригаду через батальйон резерву. Згодом Решетилова підтвердила «Слідству.Інфо», що така розмова відбулася — вона переконувала Аркадія звернутися до правоохоронців. Вона також пропонувала йому перейти в іншу військову частину під її наглядом, на що Аркадій пообіцяв подумати й навіть почав домовлятися з одним із артилерійських дивізіонів.
Звертався Аркадій і до ДБР, скинув їм фото з простреленими руками й ногами. Натомість, із Держбюро розслідувань Аркадію надіслали повістку через самовільне залишення служби.
На квартиру до його дружини прийшла поліція, шукала Аркадія. Правоохоронці запитували жінку, чи знають на роботі, що вона переховує військового у СЗЧ.
Тоді чоловік і передумав звертатися до поліції сам. Як і офіційно йти до лікарні. Він пояснює:
«Лікар змушений буде викликати поліцію, бо це кульове поранення. Поліція подивиться, що я тепер у розшуку через СЗЧ, викличе ВСП (військову службу правопорядку, — ред.), і відправить мене або в батальйон резерву, звідки я знову потраплю в «Скелю», де вони мене уб’ють, або одразу віддадуть мене «Скелі», і та мене уб’є».
23 червня Аркадій перестав виходити на зв’язок, а повернувся до «Слідства.Інфо» через дев’ять днів, 2 липня. Він написав з іншого номеру. Пояснив, що його почали шукати і за ним був хвіст, довелось змінити місце проживання і номери телефонів.
Ще за десять днів Аркадій скинув своє фото на фоні Карпат з підписом: «Я вийшов». Зрештою чоловік незаконно покинув країну.
«Я хочу служити, просто не з такими виродками». Історія Юрія
Усі висвітлені історії про катування та смерті в тилу в «Скелі» трапилися переважно цьогоріч. Але Юрій (ім’я змінене з міркувань безпеки, — ред.) служив у цьому штурмовому полку дев’ять місяців у 2024-му, п’ять із яких — на посаді інструктора. На полігоні підрозділу на Харківщині били і знущалися з людей уже тоді.
Юрія призвали до армії на строкову службу в 2020 році, коли йому було двадцять. До 2023-го був строковиком, а потім вирішив мобілізуватися. На початку 2024-го його відправили в «Скелю» — мовляв, там бракує людей.
Спочатку Юрій служив у Мирнограді, де слухав ворожі перехоплення. Але згодом його зробили інструктором на полігоні біля Ізюма на Харківщині. Він цій ідеї опирався: «Я казав, що я не бойовий. Чого я можу навчити? Я не хотів бути інструктором, але мене ніхто не питав».
Хлопець навчав переважно засуджених жінок і чоловіків, які мобілізувалися в «Скелю» з тюрми. За його словами, якось ці дівчата залицялися до медиків, і ті поскаржилися керівництву. Юрію наказали бити своїх підопічних-жінок.
«Я казав командиру: “Так точно” — ішов у бліндаж і просив дівчат сказати, ніби я їх побив, але насправді не робив цього», — згадує чоловік.
Одного разу Юрій навчав підопічних поводитися зі зброєю в окопі. Один із мобілізованих неправильно тримав автомат. Це побачив брат командира полігону (ім’я, фото, прізвище та позивний чоловіка є у розпорядженні редакції, як і ім’я і прізвище начальника полігону).
Він взяв автомат і вдарив мобілізованого прикладом в обличчя — вибив йому око. Постраждалого повезли в лікарню до Павлограда, звідки він повернувся з медичним висновком, ніби має поранення внаслідок мінно-вибухової травми.
Під час служби інструктором Юрій отримав «Золотий хрест» — нагороду за підписом Главкома Сирського.
Каже коротко: «Хрін знає, за що я її отримав. За красиві очі, напевне. Я вважаю, що я її не достойний».
Коли нагороду вручав командир полку Юрій Гаркавий з позивним «Скеля», Юрій попросився на бойові. Робота інструктором його не влаштовувала. Але командир відповів йому, що «не на часі».
Гаркавий знову приїхав на полігон напередодні 2025 року. Він любив показати новоприбулим, як стріляти з гранатомета. За словами Юрія, дехто з них помилявся через страх, що на них дивиться командир полку.
Ввечері в палатці для інструкторів брат командира полігону «Жеки», котрий був старшим інструктором — почав кричати на Юрія, що його підопічні дуже погано стріляли. Відтак Юрій опинився на підлозі. Старший інструктор бив його по голові трубою від гранатомета. Він розтрощив Юрію задні зуби, його голова розколювалася, й чоловік знепритомнів. Коли отямився, пішов спати до себе. Проспав півтора дня, а відтак попросив командира полігону відпустити його до стоматолога через біль після побиття.
Видання «Бабель» згадувало про Євгена Гаркушу та його брата у своїй статті про інші історії військових у СЗЧ в «Скелі».
Юрію дозволили покинути полігон, і він поїхав до Черкас. Він прийшов до Військової служби правопорядку, щоб перевестися в іншу бригаду. Там Юрія посадили в карцер. А наступного дня люди зі «Скелі» приїхали забирати його назад. Виявилося, що чоловіка в розшук вони не подали.
Юрій пригадує: «Мені буквально життя врятував керівник Черкаського обласного ВСП. Я його просив, він мене вислухав — і не віддав «Скелі».
Після цього чоловіка відправили в батальйон резерву, де він просидів чотири місяці без будь-якого грошового забезпечення. У квітні 2025-го Юрій попросився на п’ять днів додому в Дніпро у відпустку, щоб підзаробити на ремонті машин. Тепер він припускає, що в батальйоні резерву інформацію про це передали «Скелі», адже 25 квітня 2025-го його побили.
«Вдома в Дніпрі я йшов із жінкою до магазину поруч з домом, — каже Юрій, — коли нас наздогнав на машині цей самий брат командира полігону, і каже мені: «Поїхали до комполка».
Юрій почав тікати, але той самий брат командира полігону «Скелі» наздогнав його і побив вдруге. Усе відбувалося під камерами спостереження, що належать супермаркету. За словами Юрія, вони з дружиною просили відео з камер і в магазину, і в поліції, однак їм відмовили.
Чоловік написав заяву і в поліцію, і в ДБР. Пройшло більше року, але після написаних заяв і знятих побоїв справа про два побиття Юрія одним і тим самим військовим зі «Скелі» не рухається.
Юрія жодного разу не викликали до правоохоронних органів, щоб він надав пояснення, і не просили нікого впізнати.
За інформацією від джерел у поліції, яку надали «Слідству.Інфо», провадження за заявою Юрія так і не відкрили.
Юрій після другого побиття змінив місце проживання, телефонні номери та вирішив не повертатися до армії, доки «Скеля» не віддасть йому військово-облікові документи, які так і не повернула, попри його службу в резервному батальйоні.
Він попросив змінити його ім’я, бо досі хвилюється за свою безпеку та безпеку дружини. Юрій також боїться, що командири полігону зі «Скелі» залишаться безкарними.
Командир полігону «Скелі» Євген Гаркуша з позивним «Жека», за інформацією «Слідства.Інфо» у ЗСУ, у травні 2025-го побив капелана, і лише в липні 2026-го його за це затримало ДБР.
«У «Скелі» всіх, хто від них тікає, називають наркоманами. Коли я був у «Скелі», я бачив лише одного наркомана. Я хочу сказати, що сам я не наркоман, я ніколи в житті не вживав наркотики і ставлюся до них негативно. Я також хочу служити далі у війську, але не з такими виродками», — підсумовує чоловік.
«Слідство.Інфо» 7 липня надіслало запит командуванню «Скелі», щоб отримати відповіді на запитання про обставини служби та смерті Олександра Завалова, втечі Аркадія Кукшина та затримання Максима Череваня. На момент виходу матеріалу відповіді журналісти не отримали. Щойно вони надійдуть, агенція опублікує їх окремо.
