Таганрог, 2022 рік. У камерах слідчого ізолятора в самому центрі міста сидять українські військовополонені. Після «прийомки» декому з них важко ходити, на допитах з них вибивають зізнання в нескоєних злочинах, а на обід подають рибу з червами та глевкий хліб.
Та в одній із камер — бенкет. Сюди росіяни занесли шаурму. Але їсти її може лише одна людина.
Суд
Березень 2025-го. Азовець із Львівщини Петро Шуфлін із позивним «Довбуш» дає інтерв’ю про звільнення з російського полону пів року тому. В кадрі він у вишиванці. Розповідає:
«Ми зупинилися біля знака “Київ”. Повиходили з автобуса. І всі, хто був, пустили скупу чоловічу сльозу. Стоїш, дивишся на цей напис і аж мурахи по шкірі».
Через рік він знову перед камерою і вкотре розповідає свою історію. От тільки цього разу він робить це зі слідчого ізолятора, а його слухачі — учасники судового засідання. Петро Шуфлін — обвинувачений. Слідство вважає: у полоні він співпрацював з росіянами. Зокрема, доклався до загибелі медика-азовця Олександра Крохмалюка з позивним Кроха.
У залі Шевченківського райсуду Дніпра лише суддя Лариса Татарчук, її секретарка та знімальна група «Слідства.Інфо». Прокурор, адвокат, обвинувачений і потерпіла підключилися по відео.
Це підготовче судове засідання у справі Шуфліна. Йому висунули звинувачення за трьома статтями Кримінального кодексу: замах на колабораційну діяльність, пособництво у катуванні та вчинення дій, спрямованих на шкоду іншим полоненим. На цьому засіданні прокурор просить продовжити Шуфліну тримання під вартою ще на 60 діб.
Шуфлін сидить у білій майці, на обох руках — масивні татуювання. Схоже, він переважно читає заготовлений текст, бо погляд раз по раз опускається. Він просить суд не відправляти його знову під варту, а дати можливість домашнього арешту чи встановити суму застави.
Потерпіла у справі — Софія Крохмалюк, донька начмеда «Азову» Олександра Крохмалюка. Він загинув у російському полоні через неправдиві свідчення Шуфліна, вважає сторона обвинувачення.
На засіданні по відео Софія бачить Шуфліна вперше. Жалкує, що не може подивитися йому в очі. Й посміхається, коли Петро заперечує співпрацю з росіянами у полоні.
«Якби я насправді вчинив якийсь злочин, у якому мене звинувачують, то вже давно був би в країні, де навіть немає екстрадиції», — звертається він до судді. Вона дивиться на Шуфліна поверх окулярів і робить нотатки.
Шуфлін говорить упевнено й іноді підвищує голос. Коли прокурор каже, що він співпрацював з «ворожою стороною», обвинувачений його перебиває: «Заперечую!» — й отримує зауваження від судді.
Петро Шуфлін наголошує: в Росії йому оголосили довічний вирок за нібито розстріл цивільних у Маріуполі. Та тепер, у разі доведення провини, він може опинитися вже в українській в’язниці на 15 років.
«Вершитель доль»
«Людина за шаурму і піцу продавала своїх побратимів», — каже про Шуфліна військовий «Азову» з позивним «Скрипач». Вони разом захищали Маріуполь, потрапили в полон, згодом поїхали в різні колонії, а відтак потрапили в один обмін. Зустрілися вони вже в реабілітаційному в Нових Санжарах, що на Полтавщині. «Скрипач» не очікував побачити Петра в Україні. Відразу ж сказав йому: «Тобі хана».
За словами «Скрипача», Шуфлін з реабілітаційного центру втік. Та вже за кілька місяців давав інтерв’ю про досвід полону.
Таку історію про обвинуваченого в полоні розповідає не лише «Скрипач». Інші звільнені, які погодилися спілкуватися для цього матеріалу, на прізвище «Шуфлін» реагують подібно: втішені розслідуванням і сподіваються на справедливість.
Військовий «Азову» Андрій (ім’я змінене на його прохання, — прим.), каже, що познайомився з Петром Шуфліним в Оленівській колонії. Туди чоловіків повезли після виходу в полон із заводу «Азовсталь». В Оленівці Андрій та Петро були в одному бараці.
У ніч на 29 липня 2022-го в «бараці 200» в Оленівці прогримів вибух. Загинули щонайменше 53 українських військовополонених. Того дня, за словами Андрія, Шуфлін поводився ніби «вершитель доль»: «Він дуже засмучувався, коли чув, що хтось із хлопців вижив на “бараку 200”. Шуфлін сидів на кухні і розказував, хто мав вижити, а хто ні. Хто гідний смерті, а хто негідний». Побратими відповідали: «Стули пельку, Довбуш».
У вересні полонених повезли з Оленівки до Таганрозького СІЗО №2: їжі бракувало, продукти були зіпсовані, медичну допомогу не надавали, а катували — щодня.
У цьому СІЗО, як кажуть експолонені, вони вперше помітили наміри Петра Шуфліна співпрацювати з росіянами: він почав проситися на допити до слідчого. Андрій переповідає:
«Його виводять і кажуть: “Про що хотів поговорити?”. Ну і Петя видає фразу, ми зомліли тоді, мабуть, усі. Каже: “Громадянине начальнику, я хотів би вам розповісти, хто розстрілював людей у Маріуполі, цивільних, і багато іншого”».
Походи Шуфліна до слідчого, за словами військових, означали дві речі. По-перше, Шуфлін повернеться в камеру з їжею, яку міг їсти тільки він. По-друге, деяких полонених почнуть бити з особливою жорстокістю.
«За їжу він почав підписувати всі папери, які йому підсовували», — стверджує «Скрипач». Йдеться про кримінальні справи, які росіяни фабрикували проти українських військовополонених, перекладаючи на них власну відповідальність за смерті цивільних у Маріуполі.
Таку справу, зокрема, завели і проти «Скрипача» — його звинуватили в замаху на вбивство цивільних. Російський суд визнав, що «Скрипач» нібито цілився з гранатомета в квартиру, де була цивільна родина. За це азовець отримав 26 років колонії суворого режиму. Свідком в цій справі був Петро Шуфлін.
«“Кроха” землі ногами не торкався»
Однак не всі звинувачення стосувалися злочинів проти маріупольців. Начальнику медслужби «Азову» Олександру Крохмалюку на псевдо «Кроха» росіяни закидали знущання з полонених: зокрема заявляли, що в бункерах «Азовсталі» він відрізав геніталії військовополоненим росіянам.
Звільнений з полону Андрій пригадує: «На друга “Кроху” була особлива увага. Він взагалі майже землі не торкався. Його постійно били і забивали. Казали, що “Кроха” — яйцеріз».
«Скрипач» також чув, як били Олександра Крохмалюка. Чоловік вважає: саме Петро Шуфлін і дав росіянам хибні свідчення про нібито відрізання статевих органів.
«Я чув, що коли “Кроху” лупили або змушували виконувати якісь фізичні вправи, йому теж казали відкрито “можеш не приховувати, Шуфлін усе про тебе розповів”. І оце з подачі, що Шуфлін це підписав», — згадує «Скрипач».
Насправді ж на «Азовсталі» Олександр Крохмалюк займався евакуацією важкопоранених гелікоптерами та організував роботу стабпункту «Залізяка». В «Азов» він прийшов ще 2016-го.
«Я з ним, на жаль, ніколи не мала розмови з запитанням: “Тату, чому ти пішов в «Азов»?”, — говорить його донька Софія. — Можливо, через те, що в моїй голові це було логічно. Мій тато завжди був людиною дуже сильною, емпатійною і з великою тягою до справедливості. Він завжди підбадьорював інших, любив бути таким весельчаком.».
Крохмалюк став начальником медслужби підрозділу у 2019-му. На цій же посаді зустрів початок великої війни.
У Таганрозі від систематичних побиттів здоров’я Олександра різко погіршилося. Через набряки ноги не поміщалися в більші на кілька розмірів тюремні чоботи.
Крім того, в Олександра почалися проблеми з серцем. Військовополонені в СІЗО подейкували, що «Кроха» пережив мікроінсульт чи навіть інсульт. Військовий на псевдо «Жан» розповів, що до Крохмалю неодноразово викликали лікаря. Він «був лежачим» й отримував пігулки.
Крохмалюк не витримав катувань і загинув у полоні. У вересні 2025-го тіло з підписом «Крохмалюк» передали в Україну під час репатріації. Дата і місце смерті Олександра залишаються невідомими.
Софія дізналася про загибель батька 14 травня 2026-го . Їй подзвонив невідомий номер. За чотири роки батькового полону такі дзвінки завжди додавали їй тривоги. Але цього разу слідча зі Львова сказала, що має повідомити Софії новину.
«І в мене якось, знаєте, не було сумнівів. Я просто її запитала: “Це тіло?”. Вона сказала: “Так”», — згадує жінка.
Після розмови слідча надіслала Софії висновок судмедексперта.
«Я боялася прочитати опис тіла, через те, що всі ці чотири роки я і так весь час зупиняла фантазії про тортури, які росіяни використовують проти українських військовополонених. Я боялась прочитати, що тіло закатоване, без нігтів (росіяни різні речі роблять). Але в документах чітко зазначено, що це не була смерть від хвороби. Це — вбивство», — каже Софія Крохмалюк.
Українська судмедекспертиза дійшла висновку, що причинами смерті стали тупа травма грудної клітки та переломи ребер.
Після повідомлення про загибель батька Софія почала спілкуватися зі звільненими з полону військовими, щоб відтворити умови життя та смерті свого батька. Тоді ж їй розповіли, що після свідчень Шуфліна Олександра Крохмалюка били не звичні 20 хвилин, а годину.
«Я була більш ніж впевнена, що весь мій праведний гнів буде направлений на росіян. А тут мені зателефонував слідчий із ДБР і повідомив, що, виявляється, у нас є людина, дії якої мали просто руйнівні наслідки для мого тата», — каже Софія Крохмалюк про Петра Шуфліна.
«Він у “Вагнер” просився»
Також є свідчення про те, що через дії Шуфліна загинув ще один військовий — Руслан Чиж на псевдо «Чижик». Шуфлін також був свідком у кількох інших справах проти азовців у полоні.
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону розпочала досудове розслідування щодо Шуфліна 10 березня 2026 року. У відповіді на запит «Слідства.Інфо» правоохоронці підтвердили, що в основі звинувачень лежать неправдиві свідчення, які Шуфлін надавав проти своїх побратимів. І додали: чоловік хотів воювати на боці РФ у складі ПВК «Вагнер».
Звільнені з полону свідчать, що бажання долучитися до «Вагнера» було для Шуфліна приводом просити в наглядачів подвійну пайку.
«Він у “Вагнер” просився, він просився в “Росгвардію”, — розповідає Андрій. — До нього було особливе ставлення, як до зрадника. Йому навіть виділили камеру, в якій він знаходився сам певний період».
«Скрипач» додає, що взимку під час очної ставки Шуфлін просив у нього вибачення й пояснював: воювати на боці РФ хотів, щоби «перебігти на нашу сторону». «Скрипач» вибачень не прийняв: «Я сказав: “Ти не просто накосячив і якусь шкоду собі наніс. Ти зрадник, ти, вибачте, п*дарас. Коли через тебе і твій шлунок страждає ціла купа людей, ти не маєш права, щоб від тебе були нащадки, взагалі не маєш права жити”. Я не можу себе уявити на його місці. Хоча ми були в одних умовах. А по-друге, мені здається, якщо б, не дай Боже, щось таке я зробив би, я застрелився б сам. Я не зміг би жити нормально».
Позиція Шуфліна
На засіданні Петро Шуфлін за кілька хвилин намагається переповісти судді свою біографію за останні 13 років: «Я захищав цю країну ще тоді, коли більшість її захисників сьогоднішніх ходили ще до школи. Я почав свій шлях ще з Революції Гідності. Службу розпочав з перших днів АТО. Був двічі поранений, із десяток разів контужений».
Шуфлін додає, що брав участь у боях за Донецький аеропорт, тож «зробив українського солдата відомим на увесь світ».
Прокурор Сергій Кобринчук наполягає на триманні під вартою без застави, бо вважає: Шуфлін може втекти чи впливати на свідків. Але обвинувачений не погоджується з цим. Каже, що з деякими свідками навіть не знайомий, а один із них свідчить проти нього через особисту неприязнь.
«Я не бачу сенсу впливати на свідчення, які сформульовані словами: “Я чув від інших”, “Я думав”, “Мені здається”, “Мені хтось сказав” і так далі. Вони є припущеннями», — каже Шуфлін.
І додає: «Прошу вас врахувати, що в мене була відпустка на 90 днів з дозволом проводити її за кордоном. Якби я насправді вчинив якийсь злочин, у якому мене звинувачують, то я просто скористався б цією можливістю. Вже давно був би в країні, де навіть немає екстрадиції».
Емоційна промова завершується, а з нею й півгодинне засідання. Суддя виходить на кілька хвилин для ухвалення рішення і, повернувшись, повідомляє: ще щонайменше 60 діб Шуфлін перебуватиме в СІЗО без права застави. Наступне судове засідання запланували на 31 серпня.
