«Тотальна відсутність будь-якої інформації. Ми навіть не знали, котра година. Вперше за 3,5 роки я побачив годинник у автобусі в Білорусі», — каже журналіст Дмитро Хилюк. Росія викрала медійника на початку відкритої війни під час окупації Київщини. 24 серпня 2025 року Хилюка вдалося повернути в Україну під час чергового обміну полоненими.
Журналісти «Слідства.Інфо» зустріли Дмитра Хилюка з неволі та поспілкувалися з ним.
Звільнений Дмитро Хилюк виходить з автобуса та радісно вітає всіх із Днем Незалежності. Каже, що певні «натяки» на те, що може бути обміняний, були ще кілька днів тому. Проте сумніви все одно були, адже жодної інформації про можливий обмін він не мав.
«Там отак відкриються двері, називають прізвище і «з речами на вихід». І ти не знаєш, куди тебе поведуть. Може в сусідню камеру, може десь побити (це малоймовірно було в останні роки, але все одно могло бути). Може тебе поведуть і ставитимуть якісь дурні запитання, які нічого не значать. А, можливо, ти поїдеш додому. Це була лотерея», — каже Дмитро Хилюк.
Незадовго до звільнення він нарешті почув довгоочікувані слова від наглядачів: «Хилюк, з речами на вихід!». Чоловіка переселили в інший корпус у так звану відправну камеру.
«Але уявіть розчарування, коли ми вчотирьох побули там добу, і нас назад розкидали по камерах. І в нецензурній формі сказали, що все, ніякого обміну не буде. Я повернувся до своїх хлопців, був розгубленим, вони теж засмучені. Але все одно кажуть мені: «Не бійся, за кілька днів тебе заберуть, якщо вже потрапив у список», — додає Дмитро.
Перед поверненням в Україну кожного полоненого та цивільного заручника росіяни оглядали, чи немає синців на тілі.
«А ще ми ж написали феєричний документ: “Претензій до Російської Федерації не маю. Морального та фізичного тиску на нас не здійснювалось. Щодня отримували гаряче харчування та своєчасну медичну допомогу”. Цю нісенітницю в полоні, звісно, всі підписали. Тому що там ти підпишеш що завгодно, аби поїхати додому», — розповідає звільнений журналіст.
Усвідомлення того, що нарешті їде додому, в Україну, прийшло вже після того, коли літак із полоненими приземлився в Білорусі: «Нам сказали зняти пов’язки з очей, розмотати руки від скотчу. І коли на летовищі я побачив цивільні автомобілі й автобуси, я зрозумів, що пекло скінчилося».
Пересівши до автобуса, Хилюк уперше за 3,5 роки побачив годинника. Каже, що весь цей час полонені не могли знати, котра зараз година.
«Це тотальний інформаційний вакуум. Ми бачимо там (у російській в’язниці, — ред.) тільки зафарбовані вікна камери. Бачимо лише асфальт, бо ходимо зігнутими донизу. Ми не бачимо трави, пташок. Єдине, що ми бачили, це ворони на спостережній вишці. Календар ведемо самі. Запам’ятовуємо, яке сьогодні число і яке буде завтра. Кожен веде свій особистий календар, скільки він у полоні», — говорить Дмитро.
Завдяки цьому бранцям вдавалося «відсвяткувати» дні народження своїх рідних. А єдина інформація, яку могли дізнатися у наглядачів, — коли цьогоріч Великдень.
«Ми просто сиділи, нічого не робили. Ми сидимо днями в тюрмі, ніяких робіт немає. Ми просили: «Дайте нам якісь коробки клеїти, хоч що-небудь». Були хвилини розпачу в усіх нас. Думали, що нікому не потрібні, що про нас думають тільки рідні, а країна про нас забула. Хоча логічно усвідомлювали, що це не так».
Дмитро Хилюк каже, що триматися допомагало читання книг, яких було обмаль. Тож доводилося перечувати їх «по 10 разів». А ще щотижня у полоні йому снився Київ: «Я не мешканець Києва і раніше розцінював його як місце для роботи: тут багато руху, багато спілкування. Снився Поділ. Снилось, що якимось тролейбусом їду, що я то там, то там, то в одному районі, то в центрі».
Нагадаємо, росіяни викрали журналіста «УНІАН» Дмитра Хилюка понад 3 роки тому під час окупації Київщини. Медійника взяли у полон, допитували і зрештою незаконно вивезли у РФ. Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з батьками Дмитра Хилюка, які востаннє бачили сина ще в березні 2022-го, про що йдеться у документальному фільмі «Окупація: ціна слова».
Наприкінці травня 2023-го представникам Міжнародного комітету Червоного Хреста вдалося поспілкуватися з Хилюком, тоді чоловіка утримували в одній з колоній Володимирської області РФ.
Один зі звільнених із полону, який бачив Хилюка у колонії в Пакіному розповів репортеру Стасу Козлюку, що журналіст був дуже худим та мав плями від корости.
Читайте також: Викраденого Росією у 2022 році журналіста Дмитра Хилюка вдалося повернути додому під час чергового обміну полоненими
