Школярка стежила за українськими військовими та поліцейськими, фотографувала техніку й засоби ППО, зрештою отримала завдання підкласти гранату під автомобіль. За даними слідства росіяни завербували неповнолітню через Telegram.
За це в серпні 2026 року російський військовий Нікіта Зорін отримав заочну підозру. А дівчину засудили. Журналістка «Слідства.Інфо» дослідила матеріали справи й з’ясувала, як росіянин втягував неповнолітню в агентурну мережу, і який вирок вона отримала.
Друг по переписці
Восени 2025 року 15-річній Аліні з Краматорська написав незнайомий чоловік. Її контакти він знайшов у каналі знайомств і пошуку легких грошей. За версією слідства, чоловіка звали Нікіта Зорін («Заря»). Він — російський військовий, який спочатку служив за контрактом у 16-му інженерно-саперному полку. Згодом, як рядовий, перейшов у штурмовий загін «Рыкари» 237-го танкового полку.
Старший на 10 років Зорін постійно писав Аліні, цікавився її справами, і крок за кроком завойовував довіру. Через деякий час попросив школярку слідкувати за українських військовими і правоохоронцями в Краматорську, і повідомляти йому, де ті збираються, на яких машинах їздять, де залишають військову техніку.
Аліна розповіла чоловіку про продуктовий магазин «Бастіон» на вулиці Олекси Тихого. Вона зауважила, що вечорами там збиралися українські бійці. А за кілька днів надіслала розташування військових і боєприпасів на іншій вулиці — Івана Сили.
Згодом Аліна писала Зоріну, що помітила працівників поліції та припарковані службові авто на вулиці Марії Примаченко.
На початку грудня Зорін наказав Аліні знову сходити на вулицю Івана Сили. Звідти вона передала нові відомості про військових, техніку й автомобілі поблизу. Далі майже добу дівчина збирала інформацію про ППО. Кілька разів виходила з дому на завдання, коли поверталася, записувала Зоріну голосові.
Інформацію школярка передавала росіянину кілька місяців. З часом він попередив Аліну, що по зданих нею точках росіяни можуть вдарити. І вимагав нікому не розповідати про їхнє спілкування та не показувати переписку.
Згодом Зорін змінив свій дружній тон. Він почав погрожувати Аліні фізичною розправою. За даними прокуратури, запропонував підкласти гранату під колесо військової машини і сфотографувати. Дівчина відмовилася, але продовжила надсилати повідомлення про розташування українських військових.
Доля школярки
5 січня 2026 року Аліна повернулася додому, щоб підготувати черговий «звіт» для куратора. В квартирі на неї чекали співробітники СБУ. Під час обшуку правоохоронці вилучили смартфон.
Того ж дня Аліну затримали й повідомили про підозру в державній зраді. За два дні Соборний районний суд Дніпра відправив її під варту до 5 березня з заставою в 266 тис. грн. Аліна з мамою сказали, що таких грошей не мають. Наступні місяці досудового розслідування Аліна провела у Дніпровській установі виконання покарань №4 — слідчому ізоляторі.
Тоді Аліна пояснювала, що інформацію росіянину зливала, бо хотіла помститися військовим ЗСУ, які нібито негідно вчинили щодо неї. Дівчина розраховувала, що Зорін їх «покарає». Що саме буцімто зробили військові, Аліна не уточнила. А надалі взагалі відмовилася свідчити проти себе.
Дівчина також розповіла, що куратор обіцяв їй гроші на криптогаманець. Однак вона не знала, як ним користуватися, тому винагороди не отримала. Водночас назвала себе патріотично налаштованою та заявила, що любить Україну.
Адвокат намагався звільнити Аліну з-під варти, та 2 березня Дніпровський апеляційний суд відхилив скаргу. Надалі прокуратура звернулася до суду з проханням продовжити строк тримання під вартою ще на місяць, наполягаючи, що дівчина може втекти, зокрема на тимчасово окуповану територію. Або ж продовжити передавати інформацію росіянам.
Адвокат просив відпустити школярку під цілодобовий домашній арешт у Краматорську. Він зазначив, що Аліна неповнолітня, раніше не мала судимостей, жила з батьками та молодшим братом, а її батько наразі служить у Збройних силах України.
Аліна ж розповіла, що з 13 років хворіє на бронхіальну астму, а в СІЗО їй видалили апендикс.
У результаті суд залишив школярку під вартою до квітня 2026 року і не змінив суму застави. Водночас зобов’язав керівництво слідчого ізолятора терміново обстежити дівчину і за потреби забезпечити лікування.
У квітні СБУ повідомила про завершення слідства та передання обвинувального акта до суду. Зрештою за державну зраду дівчину засудили до шести років позбавлення волі.
Кримінальна відповідальність за державну зраду настає з 16 років, пояснює адвокатка Ганна Літвіщенко. Цей вік має настати на момент вчинення діяння, а не на час затримання чи подальших кроків правоохоронців і судової системи. Тож виходить, що коли Зорін почав спілкуватися з Аліною, їй було 15 років, а описані слідством завдання вона виконувала вже після 16-річчя.
Водночас, пояснила експертка, дівчина може одночасно бути обвинуваченою в одному кримінальному провадженні та потерпілою в іншому:
«До досягнення 18 років особа залишається дитиною. Факт того, що після досягнення 16 років дівчина могла вчинити дії, які суд кваліфікував як державну зраду, сам по собі не виключає окремої кримінально-правової оцінки дій дорослого російського військового, який, за версією слідства, завербував та використовував її».
Тож, після затримання Аліни правоохоронці продовжили окремо розслідувати дії її куратора.
Справа Зоріна
Шостого серпня 2026 року Нікіті Зоріну заочно повідомили про підозру за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу — вербування та використання дитини для участі у збройному конфлікті. Якщо провину Зоріна доведуть, йому загрожує від 8 до 12 років позбавлення волі.
Та де він зараз — невідомо. У відкритих джерелах остання згадка про Зоріна — за листопад 2024-го. В російському Telegram-каналі, де публікують звернення родичів про пошук російських військових, жінка, яка назвалася його матір’ю, просила допомогти знайти сина.
Вона розповідала, що востаннє той виходив на зв’язок 27 жовтня 2024 року — у день свого народження. Після цього родичі писали йому в Telegram та «ВКонтакте», повідомлення хтось читав, але відповідей не було. За словами жінки, на той момент Зорін не мав офіційного статусу зниклого безвісти, загиблого чи військовополоненого.
Наразі Нікіта Зорін залишається підозрюваним із невстановленим місцеперебуванням.
Ганна Літвіщенко пояснює, що непідтверджені повідомлення про можливе зникнення чи загибель не припиняють кримінального переслідування.
«Правоохоронні органи можуть продовжувати збирати докази, повідомляти про підозру за наявності для цього підстав та, якщо виконані вимоги КПК, застосовувати процедури спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження за відсутності підозрюваного», — каже вона.
Проте якщо смерть російського військового встановлять, то кримінальне провадження закриють. Водночас уже зібрані матеріали можуть допомогти ідентифікувати інших причетних до вербування дітей.
