Понад рік Світлана Шитова шукає інформацію про свого цивільного чоловіка. Артем Столяров зник безвісти 3 травня 2025 року під час боїв поблизу Новополя на Донеччині. За даними службового розслідування військової частини, того дня він із двома іншими українськими військовими потрапив у полон. Є відео аеророзвідки, на якому зафіксовано, як російські військові розстрілюють українських. Столяров міг бути серед страчених. Але Світлана відео не бачила. А на всі звернення до правоохоронних органів отримувала відповідь — слідство триває. Щоб зʼясувати, що ж сталося з її чоловіком, Світлана звернулася до «Слідства.Інфо».
«Знайшлися двоє самотніх»
Артем Столяров народився і виріс у Дніпрі. Мати померла, коли був дитиною, а батько одружився з іншою жінкою та виїхав до Росії.
Після школи Артем вступив до технікуму, але навчання не закінчив і почав працювати.
Шість років тому він познайомився зі Світланою Шитовою — на базі відпочинку в Піщанці під Дніпром. Там вони працювали. Артему тоді було 28 років, Світлані — 44 роки.
«Він молодший за мене набагато. Я спочатку його не сприймала серйозно. Ну, а потім ми вдвох залишилися зимувати на базі відпочинку. Так і зблизились. Знайшлися двоє самотніх. Він так і казав: “Ми з тобою нікому не потрібні”», — згадує Світлана.
Разом вони працювали на будівництві: переносили цеглу, залізо, штукатурили, клеїли шпалери. Світлана згадує Артема з усмішкою — він добра людина, хоч і запальний. Змахує рукою і додає: «Головне, Артем любив життя».
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Артем, за словами Світлани, кілька разів брав повістку, та знаходив причину відкласти службу. Зрештою в кінці січня 2025 року мобілізувався і став водієм 93-го протитанкового батальйону. На бойові позиції у складі цього підрозділу не виїжджав. Після проходження базової військової підготовки Артема прикомандирували до 135-го окремого батальйону територіальної оборони. Наприкінці квітня 2025 року Артем вирушив на бойове завдання.
«Він сказав: “Я доведу всім, що я не серло, що я не гімно. Не переймайся, в мене завжди одна граната буде для себе”. Я домоглася обіцянки, щоб він себе не підривав, а здався в полон», — розповідає Світлана.
24 квітня він написав їй, що вже прибув на місце. 3 травня в Артема був перший бойовий вихід — на позиції «Тойота» поблизу Новополя на Донеччині. З ним були ще двоє військових — Михайло Гололобов та Ігор Соколов.
З бойового виходу Артем мав повернутися 5 травня. Але того дня Світлані зателефонували й повідомили, що він зник безвісти.
«Тоді подумала, аби живий був, поранений, без руки, без ноги, тільки живий», — говорить жінка.
Відтоді Світлана Шитова сама почала шукати інформацію про Артема. Переглядала російські медіа і телеграм-канали, намагалася знайти бодай якісь згадки про чоловіка. І знайшла фото шеврона, на якому побачила позивний чоловіка.
«У мого позивний Столяр. Я зверталася до українських правоохоронців писала: “Скажіть мені першоджерело фотографії”. Мені так і не сказали. Мовляв: “Позивних таких багато, не факт, що це ваш. Це тільки фотографія, не приймайте близько”. Після цього я пішла по російських каналах гуляти», — згадує Світлана.
Від шеврона — до російського підрозділу
Після того, як Світлана звернулася до «Слідства.Інфо», ми почали перевіряти, чи шеврон на фото дійсно належить Артему.
Зʼясували, що це фото — скриншот з відео пропагандистських каналів, на якому розповідають про бойові дії біля Новополя. У документах службового розслідування військової частини, в якій служив Артем, і які опинилися у розпорядженні «Слідства.Інфо», йдеться: близько 8:18 російські військові почали штурм позиції «Тойота». Там перебували троє українських бійців. Вони вели стрілецький бій. Близько 13:00 військові повідомили, що повністю використали боєкомплект.
Після цього росіяни зайняли позицію та взяли їх у полон. О 13:17 українська аеророзвідка зафіксувала, як російські військові розстріляли українських і закидали їх гранатами.
Ми зʼясували, що до страти можуть бути причетні бійці 114-го гвардійського мотострілецького полку 5-ї армії угруповання «Восток» РФ.
Офіс Генпрокурора повідомив нам, що цей полк може бути причетним до страти сорока трьох українських військовополонених: десятьох у Запорізькій області та тридцяти трьох у Донецькій області.
У травні 2026 року Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що на Гуляйпільському напрямку російські військові відсікли голови двом загиблим українським військовим. Наші джерела у війську стверджують, що до злочину можуть бути причетні бійці 114-го полку.
У російських джерелах та публічних свідченнях родичів бійців 114-го полку раз у раз зустрічалося одне ім’я — Валерій Вальтерович Есаян (Валерий Вальтерович Есаян), позивний Саваль.
Медіа «Вот так» у публікації за квітень 2026 року пише, що Есаян — начальник бойової підготовки 127-ї мотострілецької ордена Кутузова дивізії. Це нам також підтвердили джерела серед українських розвідників. 114-й полк входить до складу цієї дивізії.
Саваль: російський командир, для якого його бійці — «м’ясо»
Валерій Есаян народився в Азербайджані. Йому 44 роки. Російське громадянство отримав у 2016-му.
У відкритих даних ми знайшли резюме — свого часу Есаян шукав роботу психолога. У ньому він також вказував юридичну освіту. Його номер телефону користувачі підписували як «Валєра Пітер таксі», «Валерій Яндекс таксі» та «Валерій армянін охраннік».
У листопаді 2024 року на YouTube-каналі «Валєрій Есаян» з’явилося перше відео — про «залізних штурмовиків»: під командуванням Саваля російські військові ведуть бій на мотоциклах.
На «Миротворці» про Есаяна пишуть як про військового, який має російську медаль «За відвагу», тобто за окупацію Бахмута. У 2024 році під його командуванням росіяни також захопили Старомайорське на Донеччині.
У відкритих джерелах ми знайшли свідчення російських військових та їхніх родичів про Валерія Есаяна. Вони описують Саваля як жорсткого командира, який бʼє підлеглих і погрожує їм розстрілом.
При цьому є відео, на якому Саваля ставлять за приклад учням молодших класів. Дітям розповідають, що він — «легендарний комбат», якого бійці називають «батєю».
У телеграм-групі «Пленные СВО» ми знайшли кілька дописів родичів, які пишуть, що їхні рідні були під командуванням Саваля в той час, коли йшли бої за Новопіль, і пропали там безвісти. В цій самій групі є відео російського бійця, який розповідає, що командир Саваль наказував йому збирати гроші з бійців нібито на потреби підрозділу.
Офіційно встановити, хто саме командував 114-м полком під час штурму Новополя, нам не вдалося. Російські військові структури не публікують таких даних. Та знайдені свідчення вказують, що в травні 2025 року полком міг командувати Валерій Есаян із позивним Саваль.
Ще один причетний до ймовірної страти Артема Столярова — генерал-майор Олександр Майданкін, командир 5-ї армії, до якої входить 114 полк. У грудні 2025-го року Майданків отримав “Золотую звезду” від Путіна. Медаль йому вручили за окупацію шести сіл на півдні Донеччини, зокрема і Новополя.
«Я не вірю, що його немає»
Світлана Шитова каже, що патронатна служба бригади, в якій служив її цивільний чоловік, повідомила, що є відео, на якому видно, де страчують її чоловіка. Однак, вона досі його не бачила.
Під час роботи над матеріалом від джерел у правоохоронних органах ми отримали скріншоти з цього відео. Та якість запису така погана, що неможливо встановити ні розстріляних, ні тих, хто скоїв злочин.
Через рік після зникнення Артема, Світлані написали з невідомого номера. Чоловік представився російським військовим і заявив, що Артем перебуває в полоні. За чотири тисячі рублів або дві тисячі гривень пообіцяв організувати з ним відеодзвінок. А ще запевняв Світлану, що наступного дня вона поговорить з майором, який взяв її чоловіка в полон. І що Столярова передадуть під час так званого «польового обміну».
Світлана спочатку повірила, бо їй надіслали фотографію буцімто Артема. На знімку він в окопі з перевʼязаною бинтом головою.
«Я збільшила фотографію. У мого чоловіка на шиї жировик і тут є, кадик його, руки Артема. Це справді він або ж дуже якісний фейк», — розповідає Світлана.
Ми проаналізували це фото. Фотографія дуже чітка, на ній кінетоматографічно падає світло, що може вказувати на те, що фото згенерували за допомогою штучного інтелекту.
Грошей шахраям жінка не переказала. Після розмови акаунт, із якого їй писали, зник.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими нам повідомили, що Артем Столяров офіційно досі має статус зниклого безвісти.
Для Світлани це означає, що пошуки не закінчилися: «Я не вірю, що його немає. Він повинен бути живий, він обіцяв».
