Українська воєнна розвідка повідомила журналістам, що більше тисячі білорусів підписали контракт з російським Міністерством оборони та вирушили воювати проти українців. Частина білорусів-найманців пройшла через пункт відбору контрактників у Москві, на вулиці Яблочкова, 5.
Журналісти поспілкувалися з двома десятками білоруських контрактників та з тими, хто в останній момент відмовився йти на війну. Серед співрозмовників — колишні силовики, люди, засуджені за важкими статтями, різноробочі та навіть високопосадовці, які поділилися планами білоруського Генштабу.
Детальніше — у спільному розслідуванні агенції «Слідство.Інфо», «Білоруського розслідувальницького центру» та KibOrg.
РОЗВІДДАНІ
З 24 лютого 2022 року до початку липня 2025-го контракт з російською армією підписали 1031 громадянин Республіки Білорусь, з яких 105 — уже загинули, 84 — зникли безвісти. Тобто з високою ймовірністю майже кожен п’ятий — мертвий.
Журналісти «Слідства.Інфо» дізналися про це з найактуальнішої інформації, якою володіє українська воєнна розвідка. Згідно з цими даними, кількість білорусів, які підписали контракт зі збройними силами Росії, у 2023 році зросла у 39 разів порівняно з першим роком повномасштабної війни в Україні. Якщо 2022-го було 6 контрактників, то 2023-го — вже 235, а 2024-го — 518.
Журналісти поспілкувалися з деякими білорусами, які зважилися піти на війну на боці Росії. Контакти отримали з витоку даних Єдиної медичної інформаційно-аналітичної системи РФ. У ній серед іншого містяться відомості про тих, хто відвідував Єдиний пункт призову в Москві, на вулиці Яблочкова, 5, з квітня 2023-го до початку червня 2024-го.
СТАВКА НА КОНТРАКТНИКІВ
Підсумки 2022-го багато в чому для українців були позитивними: сили оборони відкинули росіян з Київської, Сумської та практично всієї Харківської областей. Забрали назад Херсон — єдиний обласний центр, який війська РФ встигли захопити під час спроби наступу в перші місяці війни.
Якщо хочете бачити більше викриттів російських військових злочинців на нашому сайті, підтримайте нашу роботу одноразово або щомісяця. Також ви можете підписатися на щомісячний донат на Монобазі!
У 2023-му році Кремль зробив ставку на контрактників. Добровольців заманюють високими зарплатами та одноразовими виплатами. У Москві їх приймають у Єдиному пункті призову на військову службу. За 14 місяців, з квітня 2023-го до початку червня 2024-го, це місце відвідав 71 громадянин Білорусі.
Єдиний пункт призову на військову службу в Москві. Джерело зображення: avatars.mds.yandex.net
З отриманої з Єдиного пункту призову на військову службу інформації журналісти розділили добровольців-білорусів на декілька умовних категорій: робітники (люди, які до війни заробляли на життя фізичною працею), люди із судимостями (майже половина списку) та силовики (колишні працівники правоохоронних органів і військові).
«МЕНЕ МОБІЛІЗУВАЛИ У ДОНЕЦЬКУ»
Робітники — найчисленніша група, 52 особи зі списку працювали у різних сферах, не пов’язаних із військовою справою: 11 у будівництві, 6 водіями, 7 у колгоспі тощо. Один із них — 31-річний Федір Галамба (Федар Галамба), колишній працівник Климовичського хлібокомбінату.
«На людські права та мораль усім начхати, бо йде війна, а на війні всі засоби хороші», — поділився він своїми роздумами із журналісткою БРЦ.
Галамба — сирота, родом із Могилівської області. Закінчив Костюковичський професійний ліцей №8. У 18 років пішов працювати на хлібокомбінат. 2016-го на сторінці Галамби в «Однокласниках» з’явилися його фотографії зі зброєю та прапором так званої ДНР.
Федір Галамба / Фото: OK.ru
Галамба каже, що застряг на війні: його мобілізували як громадянина РФ. Але на той момент, за словами чоловіка, він ще не мав російського паспорта.
«У мене з минулою військовою частиною є проблеми, бо мою попередню військову частину розформували, ось. А в мене контракт до цього часу вже закінчувався, і вони замість звільнення мене мобілізували. Мобілізували у Донецьку. Вже триває слідство, але, як каже адвокат, я на той час не був громадянином Російської Федерації», — розповідає Галамба.
Володимир Яворський, правозахисник
За словами правозахисника Володимира Яворського, один із варіантів для білорусів, які бажають вирватися з російської армії, — самовільне залишення частини: «Я думаю, що вони намагатимуться займатися дезертирством. У таких людей у принципі складна історія. Їм нема куди бігти. Тому що їх до ЄС не приймуть, вони там ніхто, а до інших країн, якщо це дружні Росії та Білорусі країни… то їх, відповідно, видадуть».
Федір Галамба ще не вирішив, чи готовий підписувати новий контракт, якщо вдасться розібратися з незаконною, на його думку, мобілізацією. Контрактники, на відміну від мобілізованих, отримують ще й одноразові виплати.
РИЗИК ПЕРЕСЛІДУВАННЯ — МІНІМАЛЬНИЙ
Відмітки про судимості в отриманому «Слідством.Інфо» списку — у 31 особи. Серед них: 21 найманець, троє так і не підписали контракт, а двоє планують. З сімома зв’язатися не вдалося.
Фігурант списку Артур Козлов (Артур Казлоў) відсидів за вбивство. Олександр Бєльський (Аляксандр Бельскі) отримав 8 років у колонії суворого режиму за те, що побив табуретом жінку, а потім її зґвалтував.
Чи підписали з Козловим та Бєльським контракти — не відомо. А ось уродженець Гомельщини, 52-річний Олег Такмаков (Алег Такмакоў), засуджений за зґвалтування та крадіжку з рецидивом, відбір на контракт зі збройними силами РФ пройшов успішно, попри Федеральний закон, який це унеможливлює.
Журналісти зателефонували Такмакову. Чоловік повідомив, що перебуває на війні: «Контракт мій закінчився, мене ніхто не відпускає. Я просто служу без контракту». Він не може повернутися додому, бо, крім білоруського, має російське громадянство. За указом Володимира Путіна, контракт із громадянином РФ діє до закінчення періоду часткової мобілізації.
Олег Такмаков / Фото: OK.ru
З позначкою про судимість і Олег Скачков-Бочуров (Алег Скачкоў-Бачураў). Контракт із чоловіком підписали, але на фронт він не потрапив. Не через судимість, а за станом здоров’я.
«28 березня мене списали за станом здоров’я. У мене був інфаркт. У Білорусі працював у місцях позбавлення волі оперативним (ймовірно, співробітником оперативного відділу, — ред.)», — розповів Скачков-Бочуров. На запитання журналістки, чи цікавить його досі співпраця з Міноборони РФ, чоловік відповів ствердно.
Андрій Ягодов (Андрэй Ягадаў), засуджений за крадіжку та ухилення від призову, після візиту на Яблочкова воювати не наважився.
«Ви розумієте, що може бути якесь переслідування, кримінальна відповідальність», — каже він.
Але на практиці ризик переслідування білорусів за участь у війні на боці Росії мінімальний, пояснює юрист опозиційної білоруської організації «Народне антикризове управління» Михайло Кирилюк (Міхаіл Кірылюк).
«У Білорусі є стаття, згідно з якою можна притягнути до відповідальності людину, яка служить за гроші у приватних формуваннях іноземної держави без погодження з владою тієї держави, без громадянства тієї країни та постійної реєстрації за місцем проживання (у нашому випадку до РФ). Коли ці умови збігаються, то можна притягувати найманця до відповідальності. Формально кажучи, під це підпадають ті білоруси без паспорта РФ, які, наприклад, підуть воювати у «Вагнері» (російському збройному формуванні, — ред.)», — пояснює Кирилюк.
«ТИ Ж РОСІЯНИН, ДАВАЙ ДО ПЕРЕМОГИ»
В отриманому списку «Слідство.Інфо» знайшло дев’ятьох колишніх працівників силових відомств Білорусі (умовна група «силовики»). Шестеро — точно підписали контракти.
Один із них — 61-річний Сергій Бурнейко (Сяргей Бурнейка).
У 1999 році він командував відділенням воєнізованої пожежної служби Управління внутрішніх справ Вітебського району. «Я завжди за Росію. Це вкотре. Я пробув на передовій. Я контракт закінчив півтора роки тому», — розповідає Бурнейко.
Сергій Бурнейко / Фото: OK.ru
Вважаючи, що спілкується із представницею Єдиного пункту призову, Бурнейко надіслав журналістці копію свого контракту. З нього стає зрозумілим, чому деякі білоруси одержують російське громадянство перед підписанням документів: на відміну від іноземця, російський найманець отримує військову іпотеку, безкоштовну медицину, страхування. Але звільнитися дуже складно. У Бурнейка вийшло через вік.
«Вони (росіяни, — ред.) спеціально їм дають спрощене громадянство. Тобто це механізм заманювання людей і, звичайно, вони їх трошки обманюють у цьому сенсі, це очевидно. Тому що їм потрібно шукати ресурсу не зі своїх громадян», — пояснює український правозахисник «Центру громадянських свобод» Володимир Яворський.
Ще один із умовної групи «силовики» — Максим Серіков (Максім Серыкаў), колишній інспектор дорожньо-патрульної служби в Білорусі.
Серіков теж отримав російський паспорт і тепер скаржиться, що не може звільнитися після закінчення контракту. А ще — на дискримінацію: служить на сержантській посаді, хоч у Білорусі отримав звання капітана.
Максим Серіков / Фото: «Кіберпартизани», OK.ru
«Ситуація в тому, що коли зручно, то я білорус, і звання не присвоюють, і таке інше. А коли звільнити, скажімо, після закінчення контакту: «Ну, ти ж росіянин, давай до перемоги»… Я зараз перебуваю на сержантській посаді, отримую сержантську зарплату», — розповідає Серіков.
Олександр Матвієнко (Аляксандр Мацвіенка) — колишній військовослужбовець військової частини 52 280. Але вирішив не сидіти на пенсії в Білорусі, а піти на війну. Знову. «У мене Чечня — перша, друга. І зараз [Україна]», — каже Матвієнко. Його контракт закінчився у грудні 2024 року. Але, як і Сєріков, Матвієнко має російський паспорт і воює далі: не дозволяють піти.
Олександр Матвієнко / Фото: «Кіберпартизани», OK.ru
Складно звільнитися зі служби і тим білорусам, які мають паспорт лише однієї країни. Журналісти поспілкувалися із найманцем Петром Жабицьким (Пётр Жабіцкі). Він розповів, що є громадянином лише Білорусі, підписав контракт першого червня 2024-го на рік. Але вже три місяці не може звільнитися через бюрократичну тяганину.
ГЕНШТАБ БІЛОРУСІ ПЕРЕЙМАЄ ДОСВІД
У списку відвідувачів Єдиного пункту призову журналісти знайшли людину, яка особливо привернула увагу. Це заступник начальника головного організаційно-мобілізаційного управління Генштабу Білорусі Юрій Кузьмін (Юрый Кузьмін).
«Слідство.Інфо» не мало сумнівів, що на відміну від інших, Кузьмін не збирався піти добровольцем на фронт. Щоб зрозуміти, чим там у 2023 році займався полковник, нагороджений Олександром Лукашенком за зразкову службу, який останній десяток років займався призовом строковиків у Білорусі, розслідувачі йому зателефонували. Використовували ту саму легенду, як і з контрактниками: журналістка представилася співробітницею московського Пункту призову на Яблочкова.
Юрій Кузьмін / Фото: Belta.by
«Я сам великий чиновник, начальник військовий, так між нами кажучи. Просто не називаю своєї посади. Був у складі делегації. Тоді, значить, це було роки, напевно, два тому тому, ми були на цьому пункті відбору, так, на Яблочковому… Ми були там з екскурсією, для ознайомлення. Нам показували, ми у вас [росіян] переймали досвід, білоруси, ось із цих питань: щодо порядку укладання контрактів, залучення іноземних громадян», — говорить Кузьмін.
Чоловік заявив, що в Білорусі планують створити подібну російську систему набору, зокрема іноземців, на контракт через спеціальні пункти.
«Ми взагалі плануємо цю систему створити у себе, плануємо саме, щоб вона була незалежною. У нас зараз командир набирає, ви знаєте, так? А ми хочемо незалежно. Це — перспектива. Тобто, ми у вас [росіян] цей досвід побачили», — додав Кузьмін.
Журналісти БРЦ підрахували дані з відкритих джерел: наприкінці 2024 року в Білорусі служило щонайменше 44,1 тисячі контрактників (близько 4000 з них — жінки). 2021-го контрактників було близько 27 тисяч. Основне зростання чисельності — у півтора рази — припало на 2023 рік (40,5 тисячі).
Олександр Лукашенко / Фото: РИА «Новости»
Будувати контрактну армію за досвідом ПВК «Вагнер» наказав Олександр Лукашенко.
«Я хочу залишити цих хлопців (бійців ПВК «Вагнер», — ред.) у Збройних силах нашої країни. І, відштовхуючись від них, активніше створювати контрактну армію», — сказав він два роки тому, продовжуючи коментувати підсумки бунту глави російських найманців.
БІЛОРУСИ — НА ЧЕТВЕРТОМУ МІСЦІ
Пункт призову на військову службу в Москві не єдине місце, звідки білоруси можуть потрапити на російсько-українську війну. «Слідству.Інфо» вдалося поспілкуватися з білорусом Миколою Журавльовим (Мікалай Жураўлёў). Він підписав контракт 17 лютого 2025 року у Твері, а наприкінці квітня потрапив у полон на території Харківської області.
«У Білорусі працював. Потім до Росії поїхав працювати… Прочитав, що робота за контрактом. Я патріот двох держав — Білорусі та Росії», — говорить Журавльов.
Микола Журавльов (Мікалай Жураўлёў) / Фото: Тарас Федоренко
На запитання про те, що він думає про протести у Білорусі у 2020 році, полонений відповів: «Я не дивився таке». Про Білорусь як про державу Журавльов висловлюється позитивно: «Нормальне. Мирно живуть. Вони знають, що можна вийти надвір, їм нічого не прилетить. Президент такий у нас у Білорусі: мирно живе, не воює ні з ким».
Білоруси серед російських полонених — на четвертому місці після узбеків, таджиків і непальців. Про це «Слідству.Інфо» повідомили у Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими.
Читайте також: «Неначе в дитячому таборі, от чесно»: фоторепортаж з табору для військовополонених
