Місто Суджа — це райцентр Курської області, який ЗСУ почали контролювати з перших днів операції на території РФ. На шляху від українського кордону до міста майже всі хати та магазини цілі. В основному лише вікна вилетіли в адміністративних будівлях. У місті розбитий «Центр народної творчості», однак наші захисники кажуть, що це зробили самі росіяни. Днями військові РФ поцілили fpv-дроном по пам’ятнику Леніну. Українські військові розповідають, що ворог дуже активно намагається стримувати ЗСУ. 

«Слідство.Інфо» відвідало Курську область і поспілкувалося з українськими військовими, а також з місцевими мешканцями. 

«Я НІКОЛИ НЕ БАЧИВ, ЩОБ БРАЛИ ТАКУ КІЛЬКІСТЬ ПОЛОНЕНИХ ОДНОЧАСНО»

Військовослужбовець ЗСУ Максим розповідає журналістам «Слідства.Інфо», що наказ заходити на територію РФ був для нього дуже неочікуваний. 

Військовослужбовець ЗСУ Максим / Скрин з відео

«Класна двіжуха, хе-хе! Хто був залучений у цій авантюрі, то я думаю всім сподобалось! Було неочікувано! Чесно, просто всі спочатку були в такому трохи ступорі, як це так. Що ми дійсно підемо туди. А потім завдання підтвердилось, ми тільки раді були, якщо чесно. Не кожен день за кордон виїжджаєш, а тут така можливість. Заходимо на територію і я просто викрикнув: «Все, Расєя» і поїхали далі працювати», — каже військовий Віталій.

Показуємо війну такою, якою вона є. Стань спонсором наших відряджень! 

Захисник каже, що перші дні були на адреналіні, а коли взяли велику кількість російських військових у полон, то були дуже задоволені: «Коли ти знаєш, що взяли таку кількість полонених, і взагалі яку роботу зробили… Сподобалось, були собою задоволені. І при цьому змусити противника до дій, щоб розвантажити наших хлопців на Сході. Перекидати війська з найгарячіших ділянок, і тут щоб ми могли їм наносити ураження, знищувати. В нас війська просуваються, ніхто не зупинявся, всі рухаються». 

Під час зачистки села ЗСУ взяли в полон кілька десятків російських військових, які добровільно здалися разом з командиром взводу. 

«Це було при зачистці села. Вони (росіяни, — ред.) вирішили зберегти життя і здатися в полон. Коли ми дійшли вже до крайньої вулиці та почали рухатись до ворожого ВОПу (взводний опорний пункт, — ред.), то військові РФ підняли руки, ми помахали, щоб вони йшли до нас. До нас вийшло двоє. Один з них був офіцер, командир взводу. Сказав, що там ціле відділення. Ми дали йому установку, що якщо вони хочуть жити, хай здаються і ми їм забезпечимо транспортування в Україну. Вийшли всі 28 військовослужбовців. Більшість з них були строковики, 20-23 роки, прикордонники та декілька контрактників», — розповідає Максим.

Скрин з відео

Чоловік каже, що до цього був у Кліщіївці та Авдіївці, однак ніколи не бачив, щоб брали таку кількість полонених одночасно: «Я надіюсь, що зможемо обміняти на той самий «Азов», в першу чергу. Цих строковиків 18-річних треба міняти на «Азов».

Насправді в місті Суджа доволі тихо, чутно лише виходи української далекобійної артилерії, що означає, що фронт вже дуже далеко від райцентру.

«Це робиться, щоб все це закінчилось, ця війна. Я надіюсь, що все буде гаразд і чим швидше, тим краще. Тільки на нашу користь, звісно. Повинна бути тільки перемога України», — додає військовий.

«ВОРОГ НЕ НЕХТУЄ ТИМ, ЩОБ ГАТИТИ САМЕ ПО РОСІЯНАХ» 

Речник ОТУ Сіверськ Вадим Мисник каже, що росіяни активно застосовують авіацію по власних селах: «Ворог завдає постійно ударів вздовж всієї смуги кордону. Активно застосовує авіацію, керовані авіабомби по населених пунктах, по цивільному населенню. Не нехтує і тим, що гатить саме по росіянах, як, наприклад місто Суджа. Вони б’ють, люди страждають від цього. Люди через обстріли змушені по підвалах ховатись». 

Речник ОТУ Сіверськ Вадим Мисник / Скрин з відео

Українські захисники допомагають місцевим відповідно до міжнародних норм. 

«Наші військові ЗСУ, сили оборони допомагають населенню, дотримуючись усіх норм: створена військова комендатура, підключена вода вчора була. Технічна вода. Також забезпечено харчовими продуктами, бутильованою водою. Також відсьогодні військові лікарі здійснюють прийом, видаються медикаменти людям», — каже Мисник. 

Всеволод — бойовий медик. Чоловік почав чергування, щоб надавати допомогу цивільному населенню. Каже, що спілкується з росіянами українською мовою, яку всі добре розуміють.

Військовий Максим говорить, що особливого бажання спілкуватися з цивільними росіянами немає, лише за потреби: «В мене немає особливого бажання з ними спілкуватись, якщо вони мене про це не просять. Якщо вони до нас звертаються, то ми спілкуємося, якщо потрібна допомога, — ми допомагаємо. Наприклад, вчора вивезли бабусю з села в Україну. Вона сама українка, переїхала в селище, щоб доглядати за батьками, вони загинули, вона виїхала. Ми зняли цю бабусю на відео, донька побачила і написала, щоб ми вивезли, от вже зараз в Сумах у сестри». 

«МИ ЗА ПУТІНА ВІДПОВІДАТИ НЕ БУДЕМО, МИ МАЛЕНЬКІ ТУТ. МИ ВЗАГАЛІ НІХТО» 

Журналістка «Слідства.Інфо» поспілкувалася з цивільними росіянами, які живуть у місті Суджа.

Місцева жителька Ольга каже, що її тягне в Україну, адже багато років поспіль їздила у Суми по хліб і ковбасу: «Та ви знаєте, ми і не росіяни, і не українці. Я жила під Україною. У ліс ходила по гриби. В Суми їздили по продукти. Тоді хліб був там смачний. По хліб і ковбасу їздили років 40 тому. А зараз уже все. І дорого, і не пускати стали туди. Ну, щось мою душу туди тягне».

Місцева мешканка Ольга

На запитання, чи хоче вона виїхати, жінка каже, що не може кинути свою доньку, яка сидить у підвалі. 

– А взагалі ми під Україну підемо чи ні?

– Не знаю, а ви як хочете?

– Я хочу, знаєте як? Я по секрету скажу…

– …

– Та ми усі тут українці фактично! Ми всі тут українці! У нас родичів там неміряно. 

На лавці біля одного з будинків зібралися місцеві. Вони обговорюють політичну ситуацію в Росії та розмірковують про те, хто ж винен у війні. 

– Ми хочемо коридор в Росію, щоб виїхати. І тут багато таких людей.

– «Ми ж думали, що побахкає-побахкає і припиниться. Ніхто не уявляв собі, що там відбувається. 

– Поки очима своїми не побачиш, нічого не доходить… 

– Усі запитання до нашого Путіна, а ми не при справах. Поза політикою. Політики тут мало — день прожив і «слава богу».

–  У нас немає зв’язку з зовнішнім світом — ні новин з Росії, ні з України. Нічого немає. 

Мешканець Суджі Павєл

Росіянин Павєл каже, що не збирається виїжджати з Суджі, бо тут все його майно: «Я не збираюся. Наживав все життя і тепер все кинути? Я краще тут. Нас не ображають, все нормально. Тут дехто по 20 років будувався. Ми згодні, що пішли в чужий дім. Все цим сказано».

На це чоловіку відповідають: «Але це не ми, а наш Путін. Ми за Путіна відповідати не будемо, що він війну почав цю. Ми маленькі тут. Ми взагалі ніхто…».

Читайте також: «У нас піхота — це мобілізовані люди, у яких досвіду декілька місяців служби. Їм важко», — військові про Покровськ

війна, воєнні злочини росії, Росія