Рівно рік тому в колонії №120 в окупованій Оленівці, де Росія утримувала українських військовополонених, в бараку №200 стався вибух. Від нього загинуло понад 50 військових полку «Азов», ще понад 70 отримали важкі травми.  

Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з мамою військового з полку «Азов» Ярослава Баіса, який перебував у російському полоні в Оленівці.

ПОЛК «АЗОВ»

Ярослав Баіс — військовий полку «Азов». Він разом із побратимами захищав Маріуполь від російських окупантів, а потім за наказом здався у полон і потрапив до Оленівки. 

Мама Ярослава — Марина — розповідає, що її син одразу після закінчення навчання вирішив піти в полк «Азов».  

«Він якось підходить до мене і каже: «Я на строкову службу не піду, фарбувати бордюри я не зможу. А якщо йти до війська, то треба чомусь навчитись. А єдине місце, де можна навчитись, — це «Азов», — згадує пані Марина. 

Пані Марина — матір «азовця» Ярослава Баіра

У вересні 2015 року Ярослав поїхав на курс молодого бійця в полк «Азов». У 2017 році підписав контракт і відправився на Донеччину. 

«Для цих хлопців «Україна — понад усе» — це не висока фраза. Молитва націоналіста, яка зараз все частіше звучить на похованнях, вона для них (військових полку «Азов», — ред.) — це їхній світ», — каже пані Марина. 

МАРІУПОЛЬ

Упродовж блокади Маріуполя російськими військами, за різними даними, загинули тисячі мирних жителів. Українська влада каже про понад 25 000 загиблих. За даними ООН, під час російської облоги були пошкоджені або знищені до 90 відсотків житлових будинків міста.

Ярослав разом з побратимами перебував на заводі «Азовсталь» й бачив на власні очі, що відбувалося у місті. 

«Це він мені писав ще в березні 2022 року. Каже, мама, ти не розумієш, що найстрашніше для мирного населення — це окупація росіян. Тому що вони нелюди, вони нелюди», — жінка показує повідомлення від сина. 

Пані Марина — матір «азовця» Ярослава Баіра

За словами Марини, Ярослав та інші хлопці добре розуміли, що їх неможливо було витягти з міста, яке знаходилося у повній блокаді російськими окупантами. 

«Це неможливо було, просто неможливо (покинути Маріуполь, — ред.). І він розумів це. Він мені говорив: «Я розумію, що нам ніхто не допоможе. Тому що 120 кілометрів по чистому полю до нас будуть йти такі ж самі хлопці, як ми, на вірну смерть. Тому що їх просто розстріляють», — згадує жінка.

Мама Ярослава кожного разу перечитує листування з сином і розуміє, що виходу звідти у нього не було.

«І навіть в мене, я кожного разу нашу листування в телеграмі пролистую. Він каже, що надії вже немає. Тобто вони на якесь диво надіялися… «Робимо те, що повинні, а там буде, що буде», — говорить Марина. 

«ПОЧЕСНИЙ ПОЛОН»

За офіційними даними, Росія вже понад рік тримає у полоні майже 2 тисячі захисників Маріуполя, серед яких близько 700 бійців бригади «Азов». 

Марина дізналася про те, що українські захисники отримали наказ про вихід у «почесний полон», з повідомлення сина.

Скрін повідомлення Ярослава Баіса

«Він мені писав… прийшло розуміння, що не було там виходу. Що вони або всі — дві з половиною тисячі разом з мирними — гинуть, або є якийсь шанс вижити. Найстрашніше для нього було бачити, як гинуть цивільні», — каже Марина.

Перед виходом у полон Ярослав спеціально почепив офіцерські погони.

«Я його питаю: «коли ти будеш виходити? Він каже: «я буду в першій партії»…  Зв’язок обірвався о третій годині ночі», — говорить Марина. 

Через тиждень жінці подзвонили представники Червоного Хреста. Росія підтвердила, що Ярослав у полоні. 

«У мене день народження 15 липня… Він мені прислав смс із українського номера, привітав», — каже Марина. 

Скрін повідомлення Ярослава Баіса

Жінка каже, що якось Ярослав їй дзвонив з полону: «він сказав, що дуже хоче додому. Казав: «я на тиждень зачинюся, куплю смаколиків і буду грати на комп’ютері». 

ОЛЕНІВКА

28 липня 2022-го в приміщенні, де росіяни утримували полонених з «Азовсталі», стався вибух. Росія заявила, що його причина — начебто обстріл з HIMARS, однак українські правоохоронці  повідомили, що це був спланований теракт РФ, бо жоден працівник колонії, бойовик так званої ДНР чи російський військовий не постраждав. За результатами експертизи, росіяни застосували реактивний термобаричний гранатомет.

Мама Ярослава дізналася про теракт в Оленівці від молодшого сина: «Він мені дзвонив і скинув покликання з фейсбуку, там, де вони опублікували цей список. Ну, не можу вам описати, що зі мною було, що з нами з усіма було».

Росіяни внесли ім’я Ярослава в обидва списки — до поранених і вбитих. Родина військового сподівалася на диво.

«Його побратим, якого поміняли, він просто був в іншому бараку. Він мені сказав, що бараки були переповнені, тому росіяни зробили додатковий… Усі думали, що це просто розселення… А це була ніч якраз перед… Вони (росіяни, — ред.) з першого дня до цього (теракту, — ред.) готувалися», — каже Марина.

За словами друга Ярослава, керівник колонії знав про підрив.

«Це був вибух з середини, оскільки там були двоярусні ліжка, а основна частина загиблих спала на нижніх місцях… Хлопець, який спав на одному ліжку з моїм сином, тільки згори, він живий», — каже Марина. 

За словами мами Ярослава, окупанти лише через 5 годин пригнали вантажівки й почали вивозити звідти полонених: «перші години взагалі ніякої допомоги не надавалось. Ви уявляєте… це вогонь, крики… Через 5 годин їх повантажили насипом в ці «Урали», — каже Марина. 

«НЕВІДОМІСТЬ — ЦЕ СТРАШНЕ»

Марина дізналася про те, що Ярослав загинув, у лютому 2023-го. 

«Попередній збіг ДНК був у лютому. Весь час ти сидиш у цьому очікуванні. Це дуже важко, тому що найстрашніше — це невідомість. У мене були моменти, я вже не знала, я хотіла дива, що він повернеться за якимись казковими обставинами», — говорить жінка. 

Марина каже, що російський диктатор Путін — це уособлення росіян. 

«Ми маємо справу з країною маніяків. Путін — це їхнє уособлення. Ви бачили коментарі, які пишуть люди? І це пишуть не зовсім боти, а реальні люди. Їх зупинить лише страх перед силою. Інакше вони ніколи не вгомоняться», — каже жінка.  

Мама Ярослава додає: «Я пишалася тим, що мені вдалося виховати гідну людину, пишатися своєю дитиною. Хоча ціна така… і почуття провини за це».

Читайте також: «Якщо ми підемо, хто захистить Маріуполь»: дружина вже понад рік чекає бійця «Азову» з російського полону

війна, воєнні злочини росії, захисники україни