Батальйон «Вовки Да Вінчі» вже третій місяць на Донеччині, без відпочинку. Керівниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова розповіла журналістці «Слідства.Інфо» про відчуття і стан військових на найгарячіших відтинках фронту, а також поділилася думками про цивільних, які удають, що війни немає.

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «Шкода всіх нас, бо ми як програні в карти»: медична служба «Ульф» працює на Покровському напрямку.

Керівниця медичної служби «Ульф» батальйону «Вовки Да Вінчі» Аліна Михайлова каже, що за всю війну у них на стабпункті перша дівчина, якій надавали допомогу: «Я знайома з Олею (поранена дівчина, — ред.). Вона є фельдшеркою одного з приданих до нас батальйонів і ми бачились зазвичай в мене на стабпункті, як з людиною, яка привозить мені поранених. Олі — 21 рік. Вона сьогодні у 21 рік приїхала до нас, як поранена на стабпункт. Я зараз знов розплачусь, бл*ть… Еххх… Тому що це така несправедливість». 

Медикиня Оля

Аліна говорить про несправедливість, тому що їй шкода, що така молода дівчина отримала поранення, коли багато чоловіків не хочуть іти воювати. 

«Коли я чую, що у мене на ліжку в шоковій лежить 21-річна дитина, а я позавчора, коли їздила міняти машини евака в Дніпро, с*ка, ми каву не могли зайти випити, бо все зайнято лобами (чоловіками, — ред.). Йоб*н*ми офісниками дніпровськими, які єб*ли воювати! А вона лежить з пробитою головою і каже: «коси мені не ріжте», і коханому передає, що любить його. Ну це сюр, два паралельних світи, які не перетинаються взагалі!», — каже Аліна Михайлова. 

Відрядження на фронт — це дорого. Але ми хочемо знімати для тебе репортажі, бо бачимо твоє зацікавлення. Підтримай нас одноразово або стань частиною «Слідство-клубу»! 

Керівниця медичної служби «Ульф» емоційно висловлюється про цивільних у великих містах, які не хочуть іти у військо і живуть поза війною.

Аліна Михайлова

Аліна Михайлова

«Я реву, тому що мені шкода її (Олю, — ред.), мені шкода всіх нас. Бо ми, с*ка, наче програні в карти, бл*ть. Тому що світ живе своє життя — в нічних клубах. А є ми, які ліпимо цей стаб із гімна і палок, надаємо допомогу, яку ми можемо тут надавати. І думаємо про те, аби нам сьогодні важкого не привезли. Це сюр», — говорить жінка.

Мотивації воювати за цивільних, які живуть поза війною, в Аліни немає: «З Олею все буде добре, вона поїде на евак. Але мотивації воювати… Я ніколи не казала, що я воюю за цих людей, я не воюю за жодного з людей, які сидять, бл*ть, п’ють каву, і ми їм виборюємо світле майбутнє. Ні, бл*ть, я воюю за свою країну, маму, пса свого, і людей, які навколо мене тут, зі мною, все». 

«Вовки Да Вінчі» вже третій місяць на Донеччині, без відпочинку. 

«У мене реально немає слів. Я там стою, вона (Оля, — ред.) тримає мене за руку, реве. Я думаю, що зараз я буду ревіти. Стоїть начмед, плаче над пораненим… Якби в мене, знаєш, не було цієї картини з Дніпра буквально 3 дні тому… Бо ми тут 3-й місяць безперестанку, на Донеччині — п*зда! І я думаю, ну, Дніпро там піджалося, готується. Хєєєра! І це ж Дніпро. Це не Київ, Львів. Якщо ми тут будемо говорити про Київ чи Львів, то можна отак лягти і все — копайте помиральну яму», — каже медикиня.

Читайте також: «Шкода всіх нас, бо ми як програні в карти»: медична служба «Ульф» працює на Покровському напрямку.

війна, Донеччина, захисники україни