Українське законодавство не передбачає чіткої відповідальності за зрив або відмову в організації поховання загиблого військовослужбовця. Через це у подібних ситуаціях фактично неможливо встановити посадову особу, яка має відповідати за такі рішення.
Про це «Слідству.Інфо» розповів військовий адвокат Роман Лихачов, коментуючи історію поховання закатованого у російському полоні військового Володимира Сребродольського.
За словами військового адвоката, цей випадок продемонстрував одну з ключових проблем чинної системи: відповідальність між різними органами фактично розподілена, але ніде не визначено, хто відповідає за кінцевий результат.
«Відповідальність за поховання військовослужбовця несе, відповідно до інструкції, командир військової частини. Але оскільки це поховання у взаємодії з територіальними центрами комплектування та з органами місцевого самоврядування, чітко не прописана відповідальність», — пояснює Роман Лихачов.
За оцінкою адвоката, проблема має системний характер, адже чинні правила організації поховань військових були створені ще до початку російсько-української війни.
«Це наші реалії і я вже давно говорю, що треба змінювати законодавство. Не захотів міський голова ховати — і що йому можна зробити? Та нічого», — каже адвокат.
Юристка ГО «Юридична сотня» Ірина Дмитренко звертає увагу ще на один аспект — поширені припущення про те, що відсутність родичів може впливати на виплату державної допомоги.
«Стверджувати або навіть підозрювати когось у таких діях, що от немає родичів — значить немає кому виплачувати кошти і вони будуть кимось привласнені, — ні, так це не працює. Вони виплачуються або рідним, які мають на це право, або не виплачуються нікому», — пояснює юристка.
За її словами, витрати на поховання військових покриваються або коштом місцевої громади, або, якщо його організовує ТЦК, — за рахунок військової частини та Міністерства оборони.
Чи був залучений до організації поховання Володимира Сребродольського Другий відділ Прилуцького районного ТЦК та СП у Срібному, редакція наразі не отримала відповіді. На інформаційний запит «Слідства.Інфо» там уже другий тиждень обіцяють надати коментар, однак станом на момент публікації відповіді не надійшло.
Нагадаємо, військового 152-ї окремої єгерської бригади Володимира Сребродольського, який потрапив у російський полон восени 2024 року, за даними Харківської обласної прокуратури, закатували. Після репатріації його тіла у рідній Срібнянській громаді на Чернігівщині відмовилися організувати поховання. Військового зрештою поховали у Прилуках, коли історія набула суспільного розголосу.