Новина

На Чернігівщині російські окупанти перетворили храм на місце страти

Зображення для публікації 'На Чернігівщині російські окупанти перетворили храм на місце страти'

Російські військові під час окупації села Лукашівка, що на Чернігівщині, привели 23-річного беззбройного українського захисника у двір старовинної церкви і там його жорстоко вбили

Російські військові під час окупації Чернігівщини привели 23-річного беззбройного українського захисника у двір старовинної церкви і вбили його. Правоохоронці встановили того, хто застрелив військовополоненого, а журналісти «Слідства.Інфо» ідентифікували інших загарбників, які можуть бути пов’язані з окупантом.

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «З вас тут ніхто живий не залишиться»: хто розстріляв полоненого українського військового на Чернігівщині.

У село Лукашівка на Чернігівщини російські окупанти з боєм зайшли 9 березня минулого року. Українським захисникам, яких було значно менше, довелось відступати. Боєць 58-ої бригади, 23-річний Вадим Назаров переховувався в будинку місцевих і чекав, що його заберуть побратими. Однак захисника схопили росіяни, відвели його у двір старовинної церкви, де застрелили на очах у неповнолітнього хлопця.

Вознесенська церква у селі Лукашівка Чернігівської області, біля якої окупанти стратили військовополоненого

«Схопили Вадима і давай кричати: «на коліна, на коліна». Я говорю, це наш племінник (ми так домовилися). «Документи», кричать, «документи». Я говорю: «документів немає». А Вадим усе забував наше прізвище, як звати. І тоді один з росіян дістав ножик. І до горла Вадиму підніс. Мені тоді стало погано, я відчула, що падаю», — згадує Людмила, яка прихистила захисника у себе.

Російські окупанти замотали Вадиму очі ізострічкою, щоб хлопець не бачив, куди його ведуть. На подвірі Везнесенської церкви військові РФ катували людей та імітували їхню страту, стріляючи над головою. А українського захисника розстріляли і залишили під КАМАЗом.

Слідчі встановили особу командира батальйону 74-ої мотострілецької бригади армії РФ, який розстріляв Вадима Назарова. Це 30-річний Коблік Даніл Алєговіч, уродженець Кемеровської області Російської Федерації. 

Даніл воює проти України від самого початку — з 2014 року у складі 74-ої мотострілецької бригади. Зараз він командир одного з батальйонів, який торік окупував Лукашівку.

Українські правоохоронці обвинувачують Кобліка у катуванні цивільних і вбивстві військовополоненого. Справа вже заочно розглядається у суді.

Журналісти «Слідства.Інфо» намагались зв’язатися з Кобліком, але обидва його телефони знаходяться у дружини Альони. 

«Так, це його дружина, але він зараз на «СВО». З ним ніяк не можна зв’язатися», — відповіла Альона Коблік. Після цього жінка видалила і заблокувала номер журналістів у месенджері. 

Журналісти «Слідство.Інфо» ідентифікували інших російських військових з 74-ої бригади, які можливо причетні до воєнних злочинів та знайомі з Кобліком.  Ці військові зараз воюють проти України.

31-річний Макаров Віталій Владіміровіч, теж з Юрги Кемеровської області. І хоч чоловік закрив обличчя балаклавою, журналісти ідентифікували його і знайшли старі фото в російській соцмережі «ВКонтакті».

У документах, до яких журналісти мають доступ, номер телефону Макарова підписаний як номер Кобліка. А в у соцмережах Віталія є спільні з ним друзі. 

Віталій Макаров підтвердив, що досі перебуває у складі 74-ої мотострілецької бригади.

Інший російський військовий, який також підтвердив журналістам, що служить у 74-ій бригаді, — Алєксандр Коркін. На своїй сторінці він публікує фото, які доводять його участь у війні проти України. 

Частину фото окупантів журналісти показали жителям села Лукашівка. Надія впізнала Кобліка на світлині 2014 року. Макарова з Коркіним ідентифікували пізніше, а їхні фото жителі села не змогли побачити. Тож, хто саме був з Данілом Кобліком під час розстрілу — поки невідомо. 

Читайте також: «За армійську білизну — розстріл»: російський військовий вбив двох українців на Чернігівщині

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».