Суд у Миколаєві заочно виніс довічний вирок Євгену Соболєву — колишньому керівнику херсонської колонії № 90 і очільнику окупаційного «Управління служби виконання покарань», якого визнали винним у примусовому переміщенні засуджених зі Снігурівської виправної колонії №5 під час окупації частини Миколаївщини. Суд також постановив конфіскувати все його майно.
Під час судового засідання свідки розповіли про жорстоке поводження, системні побиття, погрози та ненадання медичної допомоги в’язням після депортації до Росії.
Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «Сказали, що будете воювати та вбивати українців»: суд оголосив вирок у справі про депортацію засуджених зі Снігурівської колонії».
За матеріалами справи, у травні 2022 року російські військові вивезли щонайменше 97 українських в’язнів із колонії, застосовуючи зброю та фізичну силу. Спочатку їх перевезли до Голопристанської установи, а згодом етапували до тимчасово окупованого Криму та РФ, де люди зазнавали побиттів і нелюдського поводження.
Слідство встановило, що саме Соболєв, який у той час виконував функції керівника окупаційного пенітенціарного органу, віддав наказ про примусове переміщення засуджених. Як встановив суд, він координував дії російських військових і сприяв етапуванню українців до РФ. Обвинувачення у змові з іншими особами суд визнав недоведеним, але довів провину щодо примусового переміщення.
Якщо хочете бачити більше викриттів злочинів Росії на нашому сайті, підтримайте нашу роботу одноразово або щомісяця. Також ви можете підписатися на щомісячний донат на Монобазі!
Під час розгляду справи суд допитав 25 свідків — працівників колонії, родичів засуджених, місцевих жителів і самих в’язнів.
У суді Соболєва впізнали кілька потерпілих і свідків. Вони заявили, що бачили його на території колонії після її захоплення та чули від нього прямі погрози. Зокрема, один із депортованих пригадав слова: «Я вас можу зараз закопати, щоб ви розуміли, куди потрапили». Іншим засудженим, за їхніми словами, говорили: «Забувайте про Україну, тепер все буде по-новому. Адміністрацію не дратувати».
Після захоплення колонії засуджених примусово вивезли спочатку на тимчасово окуповану територію, а згодом — до РФ. Людей перевозили в переповненому транспорті без належного доступу до води та санітарних умов. Один зі свідків також повідомив, що після прибуття частину українців розміщували разом із людьми з відкритою формою туберкульозу — без медичного огляду та ізоляції.
Депортовані також згадували неофіційне правило: до 17:00 — «терпіти та вижити», після 17:00 — «жити можна», що, на їхню думку, відображало системність тиску та покарання в закладі. Ув’язнених виводили надвір, ставили «на розтяжку» і били. В одній із камер чоловіка побили так, що він обмочився. Меддопомогу фактично не надавали: медсестра відповідала зухвало й відмовляла засудженим.
У суді ще один потерпілий заявив, що в Херсонському слідчому ізоляторі військові РФ застрелили засудженого через вічко в дверях камери. Двоє ув’язнених, які перебували всередині, за його словами, ледь не втратили розум. У колонії №7 одного засудженого побили так, що він пересувався камерою повзком, іншому зламали ребра. Лікарка, як стверджує потерпілий, відмовлялася давати знеболювальні та казала, що «не просила їх сідати до в’язниці».
За словами свідка, до колонії №7 кожні один-два тижні приходили нові працівники, однак швидко звільнялися — не витримували того, що там відбувалося.
Вирок ухвалили заочно, оскільки обвинувачений перебуває на тимчасово окупованій території та не з’явився до суду. Суд визнав його винним у порушенні законів і звичаїв війни, що полягали у незаконному переміщенні та жорстокому поводженні із засудженими.
