Село Княжичі під Києвом. Четвертого грудня 2016-го року ось на цьому місці біля будинку по вулиці Шептицького 22 під час нічної перестрілки між різними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України загинули п’ятеро поліцейських.
Смерть двох співробітників поліції охорони, двох співробітників оперативної служби та начальника відділу КОРД сталася через трагічне непорозуміння. Таке пояснення тоді дав радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко на своїй сторінці у Фейсбуці:
“У споруджуваному приватному будинку були розміщені поліцейські-розвідники, завдання яких було стежити за обстановкою і подати команду на затримання бандитів. В цей час в сусідньому будинку в автоматичному режимі спрацювала охоронна сигналізація. На місце прибув наряд Держслужби охорони, який помітив і затримав двох поліцейських-розвідників. Далі між співробітниками ДСО та групою захоплення сталася перестрілка, яка забрала п’ять життів”.
За версією Геращенка, правоохоронці вичікували у засідці грабіжників. Мовляв, зловмисники так і не вдерлися до оселі, бо почули стрілянину і втекли, а оперативники наздогнали міфічних злочинців вже у Києві.
Потім прокуратура кардинально змінила хід розслідування. Тепер у трагедії звинувачують тих, до кого раніше не було запитань — охоронців ДСО. Про це заявив Генеральний прокурор Юрій Луценко:
“Працівники охорони ДСО, які прибули на виклик після того, як перша хвиля грабіжників від’їхала, винесли уже із пограбованого приміщення елітні, як кажуть, спиртні напої і тут помітили розвідників, які за ними слідкують. Затримали їх, а далі відбулось те, що відбулось”.
Одним з критиків нової версії прокурорів став Олександр Орлов. Батько загиблого командира екіпажу охоронців Сергія Орлова, обурений звинуваченням на адресу сина:
“Мій син приходив з роботи, переодягався, їхав розвантажувати вагони. Не йшов красти і обкрадати, а йшов заробляти своєю працею”.
Олександр Орлов – сам колишній міліціонер. Він навіть переїхав із Хмельницької до Київської області, щоб довести альтернативним розслідуванням – прокуратура навмисне спотворює факти про смерть п’ятьох поліцейських у Княжичах.
ЧИ БУЛО ПОГРАБУВАННЯ?
За офіційною версією, об’єктом розбійного нападу у Княжичах мав стати будинок №30 по вулиці Тихій. Там ховалася засідка із спецпризначенцями. Але злодії влізли до будинку номер 22 на вулиці Шептицього. Усе це бачили розвідники із сусідньої недобудови і навіть повідомили своє керівництво про крадіїв.
Це підтвердив і Юрій Луценко:
“Розвідники доповідали своєму керівництву про те, що в будинку навпроти відбулося проникнення і на першому, а потім і на другому поверсі ходять невідомі із ліхтариками, тобто відбувається пограбування. Чому допустили завершення пограбування, завантаження в автомобіль, вивіз аж до Києва награбованого, і тільки там їх затримали — це також предмет слідства”.
Досі незрозуміло, що злодії вантажили у авто за версією ГПУ? Адже власниця будинку, Тамара Данішевська у кількох розмовах із нами запевняла — із її оселі нічого не зникло:
“Знято там пару картин було. Голосно сказано – картини, репродукції. Навіть не репродукції, картинки. Картинок просто парочку було знято. Видно, що шукали, як зазвичай там за картинами, сейфи. Але у нас цього немає”.
На спрацювання сигналізації приїхав екіпаж ДСО і викликав підмогу, побачивши сліди зламу. По слідах під парканом охоронці знайшли розвідників у недобудові і затримали їх. І за кілька хвилин – почалась стрілянина.
ПЕРШИЙ ПОСТРІЛ
Ключове питання – хто ж першим спустив гачок? Якщо спецпризначенці із КОРД — це фактичний розстріл охоронців і розвідників, вважає Ігор Чудовський, який кілька років поспіль викладав планування і проведення операцій із затримання озброєних злочинців і визволення заручників:
“Завдання для поліцейських – це затримання і передача до суду злочинця, а не виконання вироку на місці, страти – у нас немає смертної кари. Хтось боявся, що співробітники органів внутрішніх справ почнуть зливати інформацію та полетять великі чини”.
Генеральний прокурор стверджує, що стрілянину почав представник охорони:
“Експертиза чітко встановила, що першим вистрелив один із працівників охорони Київської області, ДСО, як кажуть в народі, який стояв за кам’яним парканом, і вистрелив вгору”.
Щоправда, слідчий експеримент із відтворенням подій свідчить про інше, розповідає батько убитого охоронця, який був безпосереднім свідком діалогу слідчого і КОРДівців:
“Першим став стріляти той, хто вискочив з машини, КОРДівець. Тому що щось блиснуло в машині і він злякався, що його співробітників там хочуть вбити. І він почав стріляти. Те, що він їх убив потім – це вже не важливо”.
Свідок стрілянини, що не бажає називати своє ім’я, детально розповів “Слідству”, як все було. Двох затриманих у недобуді розвідників без обшуку посадили у машину із написом “поліція”. Туди ж сіли і охоронці. Майже одразу з’явилися фари автівки бійців КОРДу:
“І тільки я дійшов до машини, він вилітає, падає на лєве плече і начинає машину розстрілювати. Спеціально їх цьому учать: він біжить, біжить і падає на лівий бік і в лівому положенні на боку починає розстрілювати машину. Він не спіткнувся — це однозначно”.
За словами свідка, на допиті слідчі намагалися спотворити трактування тих перших секунд. Так, до протоколу внесли застережний постріл угору із боку бійців ДСО:
“Він додрукував фразу: перед стрільбою я чув постріл. Я кажу: “Я що, казав про якийсь постріл? – Так а що, там же всі стріляли”. Я не чув, кажу, ніякого пострілу. Вони вже тоді, від початку, почали дописувати якийсь постріл”.
КОРДівці не чекали ані швидкої, ані експертів – завантажили тіла загиблих у авто і вивезли, пригадує секретар Княжицької сільради Роман Титарев:
“Ми вже знали в опів на п’яту, що тут трупи, а їх на місці не було. Оце було перше підвердження, що йдуть незаконні дії. Якби це було кимось санкціоновано — вони б чекали оперативну групу. А експерти прибули десь об одинадцятій годині дня”.
Зверніть увагу на ці фото із місця подій. Тіло командира КОРДу лежить у багажному відділенні синього мікроавтобусу, вбитий розвідник — у салоні. У вікні видніється дерево і зелений паркан. Це місце легко впізнати: таке ж дерево, так само стирчить із землі труба на тлі зеленого паркану, на тому ж місці табличка — це адреса, Садова 12, і згори так само видно край воріт. Локацію зі світлини ми знайшли на відстані понад два кілометри від місця стрілянини. Саме тут бійці ДСО блокували виїзд із Княжичів. Вони і зафіксували вивіз тіл загиблих.
МВС пояснює трагедію невдалим плануванням . От тільки чи існував хоч якийсь план спецоперації взагалі? Артем Шевченко, директор Департаменту комунікацій МВС України запевняє, що детальний план операції дійсно був:
“Поліція надала всі матеріали. Хотів би звернути вашу увагу, що не тільки прокуратурі, що ми повинні робити і будемо робити. Не ми, а поліція. Але і двом депутатам профільного парламентського комітету, які мають всі наявні допуски до держтаємниці, які самі фахові оперативники, це генерал міліції Король і генерал Паламарчук. Їм показали весь план операції, їм показали всі дані з грифами”.
Ми звернулися за фаховою оцінкою плану операції до народного депутата, а у минулому – заступника міністра МВС, Віктора Короля. Але той каже, що ніякого плану не бачив:
“Ніхто, нікому, ні членам комітету, план операції не показували. Я думаю, цього плану операції не було в природі на той момент А була схема, яка була накидана, коли все трапилося, коли подія відбулася, все швидко намалювали і на цьому базувалася вже публічна інформація, яку подавали”.
А ЧИ БУЛА БАНДА?
Мастшабну операцію із залученням спецпризначенців у МВС виправдовують озброєним розбоєм злочинного угрупування у Княжичах. Злодіїв, що, нібито, вдерлися до оселі, затримали у Києві біля супермаркету, де ті зупинилися випити кави. Один із затриманих, Віталій Омельченко каже, що протягом семи годин їм не казали, що за що зитримують:
“З нами ніхто не говорив. Мене витягли, почали бити і все. На колінах я простояв години три з половиною, а потім ще години три стояли на морозі, без рукавичок, без головного убору”.
Награбованого у чоловіків не знайшли. Віталій відбув у СІЗО два з половиною місяці. Зрештою його відпустили під домашній арешт.
Зі струсом мозку і зламаними ребрами вийшов під заставу Ігор Касян. Оперативник, що отримував нагороди від міністра МВС Юрія Луценка, нині фігурує у гучній справі як ватажок банди:
“Мені закидають, що ми задумали скоїти розбійний напад в Княжичах. Я не розумію, як можна задумати, хто ці думки читає, і взагалі з даного колективу затриманих я не знаю нікого”, – розповідає Ігор Касян.
Касяна затримали того ж ранку, коли сталася стрілянина у Княжичах, але з іншого боку Києва, неподалік від автобазару, куди він приїхав разом із сином-студентом.
“Це ось було, як я не знаю, як бандити на вулиці нападають, починають збивати з ніг, ногами наносити удари. Я на колінах, мені в спину приходить ось такий удар ногою. Я падаю в сніг, три людини руки починають в’язати ззаду, а четвертий б’є по голові”, – ділиться враженнями від пережитого Василь Касян.
Сам колишній слідчий стверджує, що останнім часом помічав за собою стеження, тому встановив відеокамери у самому будинку і навколо нього. Однак сервер із відео, яке могло б стати алібі, правоохоронці вилучили під час обшуку, а натомість підкинули зброю, розповідає Ігор Касян. Усі обставини обшуку були відзняті на кілька відеокамер. Ці зйомки або підтверджують твердження слідчих про знайдену нелегальну зброю, або спростовують їх.
“Зброю знайшли прямо поряд із відеосервером, на який вівся запис і який мав підтвердити, що я останні дні знаходився вдома”, – каже Ігор Касян. За його словами, під час обшуку із будинку зникли й гроші та нагороди. Хто їх міг взяти — теж видно на відео. От тільки це відео адвокатам Касяна не показали і до сьогодні, як не повернули і вилучений сервер.
За півроку розслідування стрілянини у Княжичах сімох із восьми затриманих “розбійників” випустили під заставу чи домашній арешт. Версія про банду, яку Антон Геращенко порівнював із легендарною “чорною кішкою”, у стінах суду розчинились як бульбашка. За смерті п’ятьох правохооронців вище керівництво Національної поліції Києва і Шевченківського району, що розробило і затвердило план операції, відбулося дев’ятьма доганами и сімома звільненнями.
/Олександр Курбатов, “Слідство.Інфо”