Почався найбільший з 2014 року обмін полоненими між Україною та РФ — 1000 на 1000, про який українська та російська сторона домовилися під час переговорів у Туреччині. 23 травня 2025 року з російського полону повернулось 270 військових та 120 цивільних. Серед визволених — 3 жінки та 387 чоловіків. Це найбільша кількість звільнених з полону під час одного обміну від початку повномасштабного вторгнення. Команда «Слідства.Інфо» працює на місці.
Про це повідомляє «Слідство.Інфо» з місця подій.
23 травня відбувся перший день найбільшого з 2014 року обміну полоненими між Україною та Росією — 1000 на 1000, про який дві сторони домовилися під час переговорів у Туреччині. В Україну повернулось 270 військових та 120 цивільних. Серед визволених — 3 жінки та 387 чоловіків. Це найбільша кількість звільнених з полону під час одного обміну від початку повномасштабного вторгнення.
Під час очікування на повернення українських захисників зібралися родичі та побратими зниклих безвісти, які очікують почути звістку або зустрітись з близькими.
Чоловік Алли Юрій зник у травні 2022 року. З того часу жінка нічого про нього не чула. Алла приїжджала на всі обміни, щоб «дізнатися хоч якусь звісточку». Сьогодні їй повідомили, що бачили її чоловіка. «Вперше за три роки я почула звістку від хлопців, що десь його бачили», — каже жінка.
Людмила приїхала на великий обмін полоненими, аби дізнатися від звільнених бійців хоч якусь інформацію про свого племінника Анатолія, якого чекає з полону рік і вісім місяців. Щойно їй подзвонили і сказали, що племінника повернули.
«Можна видихнути… Емоції зашкалюють, неперевершені… Сказав, що дуже любить. І я теж дуже люблю. Чекаю, він уже в дорозі», — ділиться емоціями Людмила.
Світлана чекає на свого племінника, останню інформацію про Павла жінка чула від звільненого раніше захисника, а також, з російських ЗМІ. «Він живий, здоровий, чекаємо обміну (…) Дуже хороший хлопець», — розділяє емоції з журналісткою Світлана.
Катерина чекає на свого брата Володимира, військового 89-ї бригади ЗСУ. Раніше чоловік займав посаду в піхоті, проте після поранення був переведений на посаду водія. Остання звістка про Володимира — військовий їхав на евакуацію поранений та потрапив під російський обстріл. Катерина збирала по крихтах інформацію про брата та має надію, що він вистрибнув з машини під час ворожої атаки, після чого попав у полон.
«Ми приїхали для того, щоб дізнатися якусь інформацію. А може, дай Бог, що сьогодні він повернеться. Може, є диво в світі. Ми сподіваємося, що він повернеться», — розповідає дівчина.
Також на своїх побратимів Віталія та Олександра, бійців 252 БАТ «Штурм», чекає Сергій — захисники попали у полон 23 серпня 2024 року. Одному з чоловіків Росія інкримінувала 15 років неволі.
Сергій спілкувався з поверненими раніше військовими та намагався дізнатися додаткову інформацію. Чоловіки воювали разом з 2022 року: «Плече об плече і Серебрянський ліс пройшли, і Бахмут (…) Сподіваємось, може і вони десь будуть фігурувати, або хтось щось чув. Головне хлопців знайти, щоб всі повернулись».
Звільнені військові воювали на Донецькому, Луганському, Запорізькому, Харківському, Херсонському напрямках, а також брали участь в боях в Чернігівській, Сумській та Київській областях.
«Я ще не вірю, що повернувся (…) Я в шоці… Я розплакався (як почув українську мову — ред)», — ділиться першими емоціями Ігор. Також захисник розповідає, що 3 роки знаходився без будь-якого доступу інформації.
«Не віриться і досі… Трохи заплакав, коли побачив українські прапори… Я мріяв побачити рідну землю», — розповідає боєць прикордонних військ Денис. Захисник провів у полоні 3 роки, куди потрапив із заводу Ілліча у Маріуполі.
«Ви мене спитаєте, як було в полоні, я скажу: страшно, боляче і образливо (…) Ми в дійсності гідні того, що ми живемо в Україні», — ділиться Зіновій. Також захисник додає, що перебував у полоні разом з молодими людьми, які народилися вже у вільній Україні.
Читайте також: «Мамо, вбий мене. Я не можу це терпіти»: жителька Ірпеня про нещадні обстріли міста у 2022-му та втрату сина й чоловіка
