Близько тисячі онкохворих людей щороку проходять опромінення в Національному інституті раку. Це — провідний заклад країни, але подекуди його пацієнти змушені чекати місяць, аби почати важливе лікування. Бракує спеціального обладнання — в інституті працює лише один апарат для опромінення.
В Україні більше мільйона онкохворих і ця статистика зростає. Хвороба забирає життя дедалі частіше. “Слідство.Інфо” довідалося, інститут раку міг би приймати вдвічі більше людей. Але коштовне обладнання, якого потребують хворі люди, лежить запакованим на складах уже вісім років.
“Треба чекати”
Сьогодні існує три методи лікування онкології. Це — хірургія, хіміотерапія і променева терапія. Як правило, поєднують усі три види. Але основний — це лікування випромінюванням. Променева терапія знищує онкоклітини, таким чином запобігаючи розвитку пухлини. Такі процедури пацієнт може отримати завдяки апарату, який називається “лінійний прискорювач”.
“Без нього говорити про якісне надання медичної допомоги чи позитивний результат у лікуванні раку ми не можемо”, — пояснює “Слідству.Інфо” головний лікар Національного інституту раку Андрій Безносенко.
Міністерство охорони здоров’я виділяє для пацієнтів гроші на медикаменти та обладнання. Зокрема, й на закупівлю лінійних прискорювачів. За офіційними даними, з 2000-го року й дотепер за державний кошт закупили 11 апаратів. Загальна сума витрат на обладнання склала майже пів мільярда гривень.
Такі апарати є у Рівненській, Дніпропетровській та Чернігівській областях. Лінійні прискорювачі мають й онкодиспансери Київської та Запорізької областей. Це обладнання працює також в Інституті нейрохірургії імені Ромоданова Національної академії медичних наук України. Крім того, один такий апарат працює у Національному інституті раку.
Утім, нещодавні результати внутрішнього аудиту виявили, що інститут має два прискорювачі. Придбаний — у 2012 році працює, а закуплений раніше — досі не розпакований. 2011-го року заклад витратив 30 мільйонів гривень на закупівлю обладнання для радіотерапії, але й дотепер не запустив його в роботу. Тим часом у ключовому закладі країни з лікування онкології вишиковуються черги з пацієнтів.
“Зараз черга місяць на початок лікування, а допустима — до тижня. Ми працюємо у дві зміни, з 6 ранку до 10 години вечора і нардормова праця персоналу не оплачується”, — розповідає головлікар Безносенко.
За словами медика, пацієнти змушені або чекати на терапію, або звертатися у приватні клініки, де лікування може коштувати від 100 тисяч гривень.
“Коли пацієнти приходять, і я призначаю променеву терапію і кажу, що треба чекати, то вони все своє незадоволення висловлюють мені. Я не можу пояснювати, що апарат не введено в експлуатацію. Пацієнти це не хочуть чути. Вони хочуть чути, як швидко вони зможуть почати лікування. Ми, лікарі, вимушені їм відмовляти чи казати, що через місяць”, — пояснює Андрій Безносенко.
Чому обладнання не працює?
Для запуску медичного обладнання з променевої терапії необхідно, передусім, побудувати спеціальні приміщення, так звані “бункери”. Оскільки радіація та випромінювання небезпечні для пацієнтів і для персоналу.
Директорка інституту Олена Колісник, яку зараз усунули від виконання обов’язків через результати аудиту, пояснила “Слідству.Інфо”, що у 2011 році, коли закуповувався лінійний прискорювач, то планували побудувати новий корпус. Але минуло вже вісім років, а плани не реалізувалися. Колісник керує інститутом з 2015-го року. За час її керівництва до закладу надходили гроші на спорудження приміщення. “Кошти виділялися, ми проводили торги, але ж функції замовника в інституту раку було забрано”, — пояснює Колісник. Тобто, з її слів, інститут не використовував кошти і повертав їх у бюджет країни, оскільки не мав права ними розпоряджатися.
Однак “Слідство.Інфо” з’ясувало, що Колісник мала більше року для реалізації будівництва. Адже до кінця 2016-го року Національний інститут раку міг самостійно адмініструватися і розпоряджатися виділеними Міністерством охорони грошима. Зокрема, інститут реалізував й проведення торгів з будівництва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Інститут раку закупив обладнання на 32 мільйони в рідної фірми
Лише згодом міністерство створило спеціальне підприємство “Державний Будівельний Центр МОЗ України”, яке перебрало на себе повноваження інституту розпоряджатися коштами на будівництво.
Крім того, як повідомив журналістам головлікар Андрій Безносенко, в інституті немає місця навіть для зберігання обладнання. Через це заклад витрачає додаткові кошти на оренду інших приміщень. З його слів, коробки з обладнанням перебувають на складах Міністерства оборони. Інститут платить відомству за їхнє зберігання: “Щороку ми знаходили кошти, аби вивезти інженерів, які обслуговували неробочі апарати. Там є такі вакууми, які треба підтримувати, тиск. Якби ми не обслуговували це все, то був би брухт”.
Лінійний прискорювач уже є застарілим, каже Безносенко. На сьогодні минув термін його гарантійного обслуговування, а такі моделі вже не випускають. Директорка інституту Олена Колісник припустила, що треба вісім мільйонів гривень, щоб переробити прискорювач. Але поки приміщення в інституті, де можна було б його змонтувати, недобудоване.
Весною 2019 року створене МОЗом державне підприємство провело тендер на розбудову інституту раку вартістю у 2,4 мільярда гривень. Тендер мав корупційні ризики, через що МОЗ оскаржувало цю закупівлю. Зрештою Антимонопольний комітет зобов’язав держпідприємство скасувати закупівлю. Тому наразі невідомо, коли в Національному інституті раку обладнають приміщення для запуску лінійного прискорювача.