«Українські захисники мають успіх на південь від Бахмута», — повідомляють у Генштабі. Території, які там штурмують Сили оборони України, — це всіяна вирвами від снарядів земля, на якій не залишилося жодного дерева чи куща. Від того просування дається вкрай важко. Журналісти «Слідства.Інфо» провели день на точці евакуації поранених 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», коли підрозділ штурмував позиції окупантів на південь від Бахмута, аби показати, якою ціною даються звільнення кожних 100 метрів території України.
Про це йдеться у новому відеоматеріалі «Слідства.Інфо».
ШТУРМ НА СВІТАНКУ
«Вже пішли наші. З ночі звідси групи почали виїжджати на штурм. Перших пʼятеро поранених вже привезли», – каже Микола.
Микола — водій-санітар одного з евакуаційних екіпажів. Журналісти «Слідства.Інфо» приїхали до них на точку евакуації з евакогрупою, яка мала б змінити Миколу та його напарника після двох діб чергування, але зрештою на місці залишаються обидві групи. Бо розпочатий на світанку штурм свідчить про те, що у медиків сьогодні буде багато роботи.
«Машини наші укомплектовані максимально. Перев’язувальний матеріал, крапельниці, системи — є усе необхідне для надання невідкладної допомоги. Тобто в будь-який день, не тільки під час штурму, ми укомплектовані максимально», — каже Віталій із позивним «Хірург».
Місце, де журналісти разом із медиками чекають на поранених бійців, — за 8 кілометрів від «нуля». Тут їх, щойно вивезених з фронту на «броні», вперше можуть оглянути. Якщо критичних поранень немає і в усіх правильно накладені турнікети, то захисників відразу транспортують на стабілізаційний пункт бригади. Там можуть проводити вже складніші маніпуляції.
ЕВАКУАЦІЯ ПЕРШОЇ ГРУПИ
«Уже є ще триста», — каже бойовий медик Макс, дивлячись у телефон.
Усі медики тупцюють неподалік медичної евакуації. Штурм ще триває, а отже розуміння, коли саме привезуть поранених, немає.
«Броня йде пів години до точки евакуації, пів години сюди ще. Тобто година тільки на дорогу виходить. Винести постраждалого з самих позиції — теж годину займає. Це навіть не враховуючи мінометний чи артобстріл», — орієнтовно розраховує час «Хірург».
За пару годин чути скрегіт гусениць. До точки евакуації під’їжджає броня, проте далеко не із шістьома бійцями. Ще з десять людей сидять на ній.
Бойова машина десанту з розгону врізається в залізну опору будівлі, не встигаючи вчасно загальмувати. З середини чути стогін поранених.
Усі, хто сиділи ззовні, зістрибують на землю і розбрідаються по території. Хтось закурює, хтось просить води.
«Де поранені?», — кричить Макс, підбігаючи до броні.
Першим з машини кульгаючи вилазить військовий із перемотаним бинтами обличчям і рукою, крізь які проступає кров.
Військових швидко розводять по машинах, які, здіймаючи куряву, швидко несуться до стабілізаційного пункту.
«ПРИЄМНО ЗНОВУ ВИЙТИ ЖИВИМ З БОЮ»
На точці евакуації залишається ще з десяток бійців 5-ої окремої штурмової бригади. Вони були на штурмі разом із «Адаром». Їх мають забрати пізніше.
«Я заїб*вся», — каже чоловік із запиленим обличчям. «А вони ж волонтери всі. Донатять по 50 гривень на ЗСУ. Давайте, мужики, беріть яйця в руки і йдіть боювати, ми стомлені нах*й… Приємно знову вийти живим з бою. Вам цього не зрозуміти ніколи», — похитуючись від втоми каже військовий та вибачається за нецензурну лексику.
У цього військового позивний «Псіх». Він з Дніпра і, за його словами, воює з 2015 року. Чоловік курить сигарету за сигаретою і усміхається.
«Ми ще нічого сьогодні вийшли. Скільки в нас, двоє ж тільки поранених наших?», — уточнює він у побратима.
Той киває у відповідь. Обидвоє поранених — важкі, тож понад кілометр їх доводилося тягти під артобстрілом росіян.
«ОСЬ ТАКІ ШТУРМИ»
А ось у решти справи не так добре. Медикам передають по рації, що бійцям доведеться відходити.
«Ось такі штурми… Ну а що ж, де ти там закріпишся? Правда були і такі штурми, що взагалі навіть втрат не було, а тут не вдалось закріпитись, а що ти зробиш? Буває таке», — говорить бойовий медик Макс.
У чатах пишуть про щонайменше пʼятьох загиблих.
До точки евакуації машина з машиною підʼїжджають поранені — здібльшого з контузіями та уламковими пораненнями. Їх так само блискавично перевантажують у швидкі та відвозять до стабілізаційного пункту.
Скільки ще має приїхати з цього штурму — невідомо. Макс повідомляє журналістам, що друга рота досі не вийшла з позицій, бо не може витягти всіх поранених. День добігає кінця. Забирати вцілілих доведеться вже вночі. Так у всіх більше шансів вижити, підсумовують медики.
Ледь не щодня Сили оборони України штурмують позиції росіян під Бахмутом, намагаючись оточити місто. Кожен кілометр дається важкою ціною. Загалом від початку наступу українських військових на Бахмутському напрямку звільнили вже 47 квадратних кілометрів.
Читайте також: «Загинете і ви, і хлопці біля вас»: попри окупацію, бабуся з Херсонщини намагалася врятувати поранених захисників
