В Офісі Президента запропонували матеріально винагороджувати викривачів корупції. Розмір винагороди — 10% від суми збитків або хабаря. Відповідний законопроєкт на першій сесії нової Верховної Ради подав президент Володимир Зеленський.

Винагорода для борців із корупцією — ідея не нова. Подібна практика існує в близько 30 країнах світу, зокрема, в США та Південній Кореї. А вперше схожий закон ухвалили понад дві сотні років тому. 

Законопроєкт про викривання корупції подавався до Верховної Ради ще у 2016 році, попереднім скликанням парламенту. Однак тоді його забракували, мовляв, деякі його положення не відповідали Конституції.

Що відомо про новий законопроєкт про викривачів корупції, чому такий корисний закон не ухвалили раніше та як працюють подібні норми в інших країнах — розповідає Слідство.Інфо.

«Фішка» Зеленського

Ініціатива заохочувати викривачів винагородою була однією із «фішок» передвиборчої кампанії Володимира Зеленського. Банери та білборди «Здай корупціонера — отримай 10%» з’являлися в багатьох містах як частина агітації. Однак тоді про жодні конкретніші пропозиції не йшлося.

Повернулися до можливості введення «фінансового заохочення» викривачів корупції вже після обрання президентом Зеленського, наприкінці літа. Пресслужба Офісу Президента повідомила про обговорення нового законопроєкту про захист і винагороди для викривачів.

«Викривачі, що повідомляють про масштабні корупційні схеми, які завдають державі значних збитків, будуть заохочені матеріальною винагородою», — казав тодішній заступник керівника Офісу Президента Руслан Рябошапка, який нині очолює Генеральну прокуратуру. 

Відповідно до законопроєкту, викривачам «масштабних корупційних схем» платитимуть 10% від компенсованих державі збитків або суми хабаря. Однак максимальна сума винагороди — 3 тисячі мінімальних зарплат (у 2019 році — це 12,5 мільйонів гривень). Також держава забезпечуватиме викривачам захист від переслідувань і конфіденційність, безкоштовні правову та психологічну допомогу. 

Законопроєкт одразу внесли як невідкладний і вже передали депутатам для ознайомлення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Зеленський планує боротися з корупцією 

Підводні камені

Законопроєкт про викриття корупції не передбачає створення механізму, який би повідомляв викривачу, що інформація, яку він подав, перевіряється. Юрист Transparency International Україна Олександр Калітенко каже, що варто надати можливість викривачу створити власний акаунт для стеження за розслідуванням справ, наприклад, через особистий пароль і захищений онлайн-чат.

Також, за словами Калітенка, чинний законопроєкт повинен надавати захист і гарантії безпеки не лише для викривачів корупції, а й порушень в інших сферах: для тих, хто викриватиме порушення прав людини, екологічного права, трудового права тощо.

«Викриття корупції є дуже важливим зараз. Однак якщо не розширити поняття «викривача» в законопроєкті, всі інші сфери залишаться незахищеними», — сказав експерт Слідству.Інфо.

Не перша спроба

Ця спроба подбати про викривачів корупції в Україні — не перша. У 2016 році депутати попереднього скликання з міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти» реєстрували законопроєкт «Про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам». До розробки документу долучилася низка відомих громадських організацій: Центр демократії та верховенства права, Центр протидії корупції, Реанімаційний пакет реформ тощо.

Законопроєкт також передбачав отримання викривачем 10% від суми збитку в разі, якщо з допомогою його інформації вдалося повернути кошти до бюджету. Також, за необхідності, викривачам мали відшкодовувати витрати на послуги адвоката й інші види правового захисту.

Однак у комітеті Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя тоді вирішили, що законопроєкт суперечить положенням Конституції і його так і не поставили на голосування.

Наприкінці 2018-го законопроєкт «Про захист викривачів корупції» підготувало НАЗК. У цьому документі вже не йшлося про матеріальне заохочення викривачів, але гарантувався захист. Однак такі пропозиції Нацагенства розкритикували експерти. На їхню думку, законопроєкт НАЗК не пропонував створення механізму, здатного забезпечити реальний захист викривачів, а всі його норми мали декларативний характер. За цей законопроєкт також не голосували в Раді.

Попри норму закону «Про запобігання корупції» викривачку в НАЗК Ганну Саламатіну зрештою звільнили, а суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник (на фото), яка відмовилася за хабар закрити справу колишнього полтавського мера, постійно перебуває під тиском голови суду. Слідство.Інфо

Наразі в Україні права викривачів захищає лише закон «Про запобігання корупції», ухвалений у 2015 році. Експерти неодноразово заявляли про його неефективність. Це показав і досвід самих викривачів. Наприклад, попри норму закону, викривачку в НАЗК Ганну Саламатіну зрештою звільнили, а суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник, яка відмовилася за хабар закрити справу колишнього полтавського мера, постійно перебуває під тиском голови суду. Тому, на думку Гольник, потрібно ухвалити закон про викривачів, який реально міг би їх захищати.

«На сьогодні є лише декларативна норма й навіть судді не розуміють, як це працює, — розповідала суддя-викривачка Слідству.Інфо. — Я навіть чула запитання якось: «А у вас є довідка, що ви викривач?»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «А у вас є довідка, що ви викривач?» — інтерв’ю з суддею Ларисою Гольник

Європейська та американська моделі

Світова практика викривання корупції громадянами не завжди передбачає грошову винагороду для них. Наприклад, у деяких країнах Європи заохочення викривачів радше моральне. У 2014 році викривача корупції в Ірландії нагородили званням «Людина року». Чехи також викривають корупцію без фінансового заохочення. Водночас 69% опитаних тамтешнім національним агентством Stenmark вважає викривачів корупції героями.

Натомість у США для викривачів передбачається винагорода. Перший подібний закон, «Акт про підроблені вимоги», ухвалили в Америці ще у 1863 році. Його автором був президент США Авраам Лінкольн. Нині в Сполучених штатах викривачі корупції отримують грошову винагороду в 15-25% від вилучених коштів і штрафів як компенсацію за ризики та зусилля. Завдяки їхнім діям, з 1986 року уряд отримав щонайменше 35 мільярдів доларів у вигляді штрафів і повернутих грошей. У США працюють понад тисяча організацій, які надають допомогу викривачам.

«Американська» модель працює не тільки в США, а, наприклад, й у Південній Кореї. За 2002-2013 роки там отримали майже 30 тисяч повідомлень про порушення, вдалося повернути 60 мільйонів доларів, з них близько 10% заплатили викривачам. Для роботи з ними в Південній Кореї працює Комісія з громадянських прав і боротьби з корупцією, яка поєднує в собі функції антикорупційного бюро та омбудсмена.