«Коли мені дали зброю, у мене був приступ перед ремісією шизофренії. Я хотів всіх постріляти, але там не було патронів», згадує чоловік з діагностованою шизофренією, якого нещодавно мобілізували до лав Сил оборони. Ця ситуація сталася з ним вже у навчальному центрі, куди його відправили вже наступного дня після затримання ТЦК, попри діагноз. 

Такі випадки непоодинокі серед мобілізованих. Журналісти «Слідства.Інфо» знайшли цьому підтвердження зі свідчень офіцерів бойових підрозділів різних родів військ, а також військового, який служить у ТЦК. 

Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо».

«Я ХОТІВ УСІХ ПОСТРІЛЯТИ»

«Коли шизофренікам дають зброю, то все закінчиться дуже печально, це я вам, як шизофренік кажу, все закінчиться печально для всіх, хто тут перебуває», — це одне з десятків повідомлень, яке надіслав «Слідству.Інфо» військовий після запису інтервʼю. 

У цього чоловіка діагностована шизофренія в параноїдальній формі. Це один із типів хвороби, для якого характерні галюцинації (візуальні чи аудіальні) та марення. Окрім цього, у 2023 році чоловік понад три місяці провів у російському полоні в окупованому тоді Херсоні. Після чого його стан погіршився — він схуд на 40 кілограмів, а галюцинації стали майже безперервними.

«Спочатку це сильний шум у вухах, потім якісь голоси, ехо. Ти замикаєшся і просто не знаєш, як це все виправити, щоб не чути їх. Буває, починаєш з ними розмовляти. І останній раз, коли я з ними розмовляв, то вони мені казали, що треба випити таблетки, щоб вони зникли. Я почав їх пити і переборщив так, що потрапив у реанімацію з отруєнням», — пригадує чоловік. 

Микола (імʼя змінено з етичних міркувань, оскільки у чоловіка діагностована шизофренія) зараз у Силах оборони України.

Микола (імʼя змінено), мобілізований із діагностованою шизофренією

Микола (імʼя змінено), мобілізований з діагностованою шизофренією

Його мобілізували у листопаді 2024 року в Одесі. Це була вже не перша спроба, попри діагноз чоловіка, розповів журналістці «Слідства.Інфо» Роман Баклажов — засновник благодійного фонду «11 листопада», який нині допомагає Миколі. 

«Уже у нас був один випадок, коли його затримали. Це був Приморський ТЦК міста Одеса. Він тоді пояснив, що був у полоні та хворий на шизофренію. Йому також вдалося зателефонувати матері і вона встигла привезти документи. Це було в вересні 2024 року. Миколу 5 днів протримали там (у ТЦК та СП, — ред.) і відпустили. А зараз, виходить, що зранку його затримали, а ввечері він вже був в учебці», — говорить Роман Баклажов.

Роман, засновник благодійного фонду «11 листопада»

Роман Баклажов, засновник благодійного фонду «11 листопада»

Цього разу для перевірки даних Миколу забрав Хаджибейський ТЦК та СП міста Одеса. Сам мобілізований, із яким журналістам вдалося поспілкуватися під час ремісії та його стабільного стану, стверджує, що військово-лікарську комісію, яка мала б оцінювати стан здоровʼя новобранців, він не проходив. 

«Я говорив, показував їм довідки, вони казали, що будеш у частині вже їх показувати, нам треба план виконувати. Ну, я там навіть лікарів не бачив. ВЛК тільки на папірцях була, а по факту…», — розповідає Микола. 

Чоловік показав «Слідству.Інфо» документи, які підтверджують його хворобу. Діагноз Миколі поставили ще у 2021 році. Відтоді він системно лягав у психіатричну лікарню та приймав таблетки. 

Журналісти звернулися за коментарем до Хаджибейського ТЦК та СП міста Одеси, обласного ТЦК та СП, а також до оперативного командування «Південь», однак на момент публікації цього матеріалу, жодної відповіді не отримали. 

Документи про свою хворобу Микола показав вже по прибуттю до військової частини, там одразу почали процедуру списання новобранця, однак вона розтяглася вже на понад два місяці. 

«ВЛК ПРАЦЮЄ ЯК ТЕЛЕГРАМ-БОТ» 

Під час роботи над матеріалом журналісти «Слідства.Інфо дізналися, що історія мобілізації Миколи — це далеко не виключення.

«У мене був випадок, коли людину з шизофренією визнали на ВЛК придатним до військової служби. Він отримав висновок у ВЛК і поїхав далі, по маршруту мобілізації. Потім через певний час приїхали його родичі з документами про те, що в цієї людини є пожиттєва група інвалідності з ще з 2011 року і забрали його. Однак, у певний момент людина одночасно мала на руках пожиттєву групу інвалідності по шизофренії і висновок ВЛК про придатність до військової служби», — говорить «Слідству.Інфо» Володимир, військовослужбовець одного з ТЦК та СП.

Володимир служить у ТЦК близько пів року. На службу туди він потрапив після поранення. Зараз його задача — супровід під час проходження ВЛК чоловіків, які мали проблеми з військово-обліковими документами чи були у розшуку. Це окрема група, пояснює військовий, бо вони проходять комісію за «спрощеною процедурою».

Володимир, військовослужбовець одного з ТЦК та СП

Володимир, військовослужбовець одного з ТЦК та СП

«Для людини, яку затримали з порушенням обліку, ВЛК може тривати пів дня. Людина може бути доставлена зранку і ввечері мати вже повністю пройдену ВЛК та бути з наказом на мобілізацію на якомусь розподільчому пункті. Люди проходять без черги, все в максимально спрощеному швидкому режимі. Саме ВЛК — це формальність, тобто ВЛК працює як телеграм-бот, який звіряє написані в документах діагнози людини з Наказом №402 («Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», — ред.) і автоматично виставляє або придатність до військової служби, або придатність до ТЦК і тилових частин, або непридатність», — пояснює Володимир.

Такий формальний підхід і стає причиною потрапляння у військо людей з важкими формами алко- та наркозалежностей чи психічними розладами, говорять журналістам різні військові. Усі вони командири різних рівнів та різних родів військ.

«НАБИРАТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНІ ДЛЯ ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ — ЦЕ САБОТАЖ І ЗЛОЧИН» 

Військові, яких вдалося знайти журналістам «Слідства.Інфо», погодилися говорити лише анонімно, щоб не мати проблем з вищим командуванням. Саме тому у матеріалі змінено усі імена та вказано роль у війську для розуміння компетентності того чи того героя. 

«Ми намагаємося не набирати людей, які мають хронічні проблеми зі здоров’ям, які не дозволять їм не те що воювати, а й проходити службу. Не беремо людей з критичними залежностями, бо у нас зброя, у нас інші люди. А от з ТЦК дуже часто таких людей, на жаль, привозять. При тому привозять людей, які мають документи, які підтверджують їхню наркозалежність, або людей, які мають активні форми небезпечних хвороб. Тобто виникає запитання, чому ВЛК не виконує або неякісно виконує свою функцію. Набирати людей, які стануть проблемою для підрозділу та можуть бути небезпечні для інших військовослужбовців, — це саботаж і злочин», — вважає командир підрозділу Василь. 

Інший військовий Костянтин — начмед однієї з новосформованих бригад — каже, що так люди з різними діагнозами потрапляють у військо найчастіше, оскільки не мають із собою документів, які могли б це підтвердити. 

«Я у багатьох з тих хлопців, яких ми направляли вже в подальшому на лікування і на визначення ступенів придатності на комісії ВЛК з психічними порушеннями, запитував, як так сталося. У багатьох випадках просто якраз проблема у ТЦК: що вони людей забирають з вулиць. Якщо ти не надав там відповідних документів під час проходження комісії (а комісія проходиться прямо в той самий день), то вони (представники ВЛК, — ред.) просто не виписують цей діагноз», — пояснює Костянтин. 

Хочеш знати правду, яку від тебе приховують? Підтримай нашу роботу, щоб ми могли робити більше розслідувань!

Бригада Костянтина новостворена і з проблемою психічних розладів у бійців вони вперше зіштовхнулися ще на етапі формування та злагодження.

«Коли ми були ще на етапі формування, то була, наприклад, людина після виписки з профільного лікарняного закладу начебто з покращенням. Там фігурувало у виписках, що він стабільний, що є рекомендація для подальшого несення служби. Але зрештою одного дня він злив з бензопили пальне в пляшку, облив себе і підпалив. Цей чоловік згодом помер», — розказує Костянтин. 

Цього чоловіка напередодні ВЛК визнала придатним, попри його психічний розлад. 

З ГРАНАТОЮ В РУКАХ ВЗЯВ У ЗАРУЧНИКИ КОМАНДИРА ВЗВОДУ 

Усі співрозмовники журналістів «Слідства.Інфо» наголошували, що люди із залежностями та психічними розладами вже у зоні проведення бойових дій можуть нашкодити не лише собі. 

Так, Василь пригадав історію, яка сталася особисто з ним під час служби у Луганській області ще у 2022 році. 

«У грудні, під Червонопопівкою один боєць був добряче нетверезий. І він пройшов перед очима у ворога до нашої позиції, демаскував її. Після чого був досить прицільний танковий обстріл. І в нас було двоє тяжкопоранених, один — серйозно контужений і два — легко контужені», — розказує Василь. 

Не один такий приклад за останні три роки несення служби та перебування на керівних посадах згадує і комбат однієї з бригад Максим.

«Вже пізніше виявили, що у людини є психічний розлад, ми про це не знали. На даний момент він вважається зниклим безвісти. Він просто встав і пішов з позиції. Гірше було, коли інша людина в такому стані могла просто взяти вночі і почати стріляти. Почати стріляти на позиції у стелю, просто в небо і так далі. Тоді там ніхто не постраждав, але це теж те, що здає позиції, те, що демаскує», — розказує Максим. 

Окрім цього, одного разу один з підлеглих Максима взяв у заручники побратима. У цього чоловіка, однак, не було документів, які підтверджували б наявну в нього хворобу. 

«Думаю в нього також були певні відхилення, навряд він вживав якісь речовини. Він взяв у заручники свого командира взводу і тримав його з гранатою в руці та казав, що підірве. Мене викликали, я не знаю, скільки у нас було годин перемовин тоді, ми ледве-ледве забрали в нього гранату», — згадує Максим.

Крім прямої загрози для самих військових з важкими формами залежностей чи психічними розладами та небезпеки для їхніх побратимів, такі історії навантажують роботою медичну службу підрозділу, пояснює начмед однієї з бригад.

«Така людина навіть, якщо не несе загрози, то відволікає інших від виконання основної задачі. Такий військовий потребує нагляду, щоб, не дай Бог, не вчинив ні собі шкоди, ні оточуючим. Виходить, що медична служба підрозділу замість того, аби працювати з пораненими, займається такими хворими, які забирають дуже багато часу та ресурсу, у тому числі фінансового», — пояснює Костянтин. 

Таких бійців у підрозділі одразу після виявлення найчастіше намагаються відправити на списання. Проте і цей процес потребує постійного супроводу медика та може розтягнутися на місяці, як сталося з Миколою. 

Чоловіка вже понад два місяці то відправляють у шпиталь на лікування, то знову повертають у військову частину. Там йому обіцяють, що вже за місяць його демобілізують, бо у війську він насправді не може бути ефективним. Однак увесь цей час держава опікується Миколою, тобто витрачає гроші на харчування, одяг, лікування та грошове забезпечення.

ХТО МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЗА ЛЮДЕЙ ІЗ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ У ВІЙСЬКУ 

Усі співрозмовники «Слідства.Інфо» — бойові офіцери різних родів військ — вбачають причину потрапляння у військо людей з психічними розладами у неякісній роботі ТЦК та ВЛК. 

«Найбільше запитань у мене саме до етапу первинного ВЛК під час мобілізації. Тобто там недостатньо дають часу людям. Як таке можливо, що людину сьогодні спіймали, за день вона пройшла ВЛК і на наступний день вона вже кудись їде. Їй не дали можливості ні принести свої попередні документи, ні дообстежитися. Це основна проблема. Так не має бути. Однак, я розумію, що це теж вимушена міра, що, можливо, там ТЦК та СП не вживали б таких заходів, якби у нас більш відповідально наші військовозобов’язані ставились до своїх обов’язків», — вважає начмед однієї з бригад. 

Ще одна причина, на думку командира батальйону однієї з бригад Максима, — це корупція. 

«Багато хто купив собі довідки, зробив умовні «білі квитки» і косить від армії. Тому що має гроші і вважає, що чомусь його життя важливіше за життя інших людей. Такі люди вважають себе вищою расою, яка має привілеї. Ніби все має крутитися навколо них: їх мають захищати, заради них все має, блін, рухатись, працювати, а вони до цього не мають долучатися, тому що вони мають гроші, знайомих, батьків і так далі. Запитання в тому, чи ми готові приймати рішення, які дозволять нам такі речі карати і не допускати просто?», — говорить Максим. 

Аби дізнатися, чи розуміє Командування Сухопутних військ масштаб проблеми та чи планує працювати над її вирішенням, журналісти надіслали запит. На час публікації матеріалу «Слідство.Інфо» не отримало відповіді. 

Читайте також: «Якби пішло більше людей від 18 до 25 років, то фронт тримався б міцніше»: 79-та окрема десантно-штурмова бригада працює на Курахівському напрямку