16 травня командир батальйону 47-ї окремої механізованої бригади ЗСУ капітан Олександр Ширшин написав у фейсбуці: «Дебільніших задач як на поточному напрямку я не отримував. Колись розповім деталі, але тупорила втрата людей, тремтіння перед безтолковим генералітетом, крім як до провалів, не приводить ні до чого. Все, на що спроможні, — догани, розслідування, накладання стягнень. Ідуть всі у сраку. «Політичні» ігри й оцінка реального стану справ не відповідає ні дійсності, ні можливостям. Загралися… Генеральний штабе ЗСУ, сподіваюся ваші діти теж будуть у піхоті й будуть виконувати ваші задачі».
Комбат додав, що написав рапорт на звільнення.
Через два дні в соцмережах Генерального штабу ЗСУ з’явилось повідомлення про те, що заяву Ширшина побачили, створено робочу групу і будуть вивчені всі обставини, викладені в дописі командира 47-ї.
«Окремо детально буде проаналізовано накази та розпорядження, що надходили з різних рівнів військового управління, на предмет доцільності прийнятих рішень у бойовій обстановці, що склалася. За результатами перевірки будуть прийняті відповідні рішення».
Врешті робоча група встановила, за словами самого комбата, що «Капітан Ширшин виявився недисциплінованим, результатом чого стало поширення службової інформації в соцмережах і заслуговує на зауваження».
Про які накази вів мову Ширшин, і які завдання ставило йому командування, чим закінчилося для комбата його публічне обурення та як відреагував на ці звинувачення Головком Сирський — у матеріалі «Слідства.Інфо».
ПОЗИВНИЙ «ГЕНІЙ»
Олександр Ширшин — комбат 1-го батальйону 47-ї бригади «Маґура» має три вищі освіти, минуле активіста, котрий розбудовував патріотичні молодіжні рухи та позивний «Геній».
Олександр Ширшин
Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії він підписав контракт з 80-ю десантно-штурмовою бригадою, в якій воював у 22-му році як командир взводу. Мільйони користувачів соціальної мережі «X» (до 2023 року — «Twitter») бачили фото, яке поширював на початку повномасштабки американський історик Тімоті Снайдер.
Олександр Ширшин
На ньому український військовий в окопі читає англійською книгу Снайдера «Дорога до несвободи». Цим військовим на фото і є Олександр Ширшин. До 47-ї новоствореної бригади він прийшов вже командиром роти у 2023-му. І разом зі своїми бійцями штурмував Роботине — село у Запорізькій області, що було головним напрямком контрнаступу ЗСУ.
На деяких відео бійців можна побачити Ширшина під час штурму ворожих посадок.
У 2024-му Ширшин воював вже комбатом під Авдіївкою, де його бригада намагалась стримати наступ росіян після захоплення міста, відтак на одному з флангів під Покровськом, де «Слідство.Інфо» знімало репортаж про роботу підрозділу під командуванням комбата. Після виснажливих боїв під Покровськом 47-му бригаду відправили на Курщину.
«Коли ми перейшли на Курський напрямок, ми були готові виконувати певні задачі. Нам тоді дали непросту задачу, ми її майже виконали. У якийсь момент наш батальйон почав сипатись, у нас були нові люди, які були погано навчені, і в нас був штурм населеного пункту, який ми майже взяли, а в обороні в нас не лишилось стільки сил, щоб втримати ці рубежі, а потім нам обрізали логістику», — так розповідає про бої свого батальйону Ширшин на Курщині. Йдеться про кінець зими 2025 року.
Після боїв на Курщині батальйон перекинули на новий напрям — сусідню Бєлгородщину.
Якщо хочете бачити більше викриттів злочинів російських військових на нашому сайті, підтримайте нашу роботу одноразово або щомісяця. Також ви можете підписатися на щомісячний донат на Монобазі!
«КРИКІВ БУЛО СТІЛЬКИ. ГЕНЕРАЛ НЕ ДОЗВОЛЯЄ! ДОЗВІЛ НА ВІДХІД ОТРИМАЛИ, АЛЕ ВЖЕ БУЛО ПІЗНО, ЛЮДИ ЗАГИНУЛИ»
«Демидівка (село в Бєлгородській області неподалік кордону з Україною в Сумській області, — ред.), де ми воювали, ми там проходили ворожий кордон, вели бойові дії на їхній (російській, — ред.) території. Політичні цілі такої операції мені зрозумілі, бо ми показуємо всьому світу, що ми можемо воювати на території П***щини (Росії, — ред.), і мати певні аргументи при перемовинах.
Нашою задачею були оборона, задум, який планувався вищим керівництвом не був реалізований необхідним чином. Ми виконували свою частину, як могли. Але не було необхідної логістики, була перевага ворога в повітрі, дрони, крила, певні ділянки з мінуванням, треба було підготовлювати їх поступово, а в нас на це не вистачало часу. Частину підрозділу 225-го полку (225-й окремий штурмовий полк ЗСУ прорвав державний кордон на цій ділянці, пізніше керівництво полку в приватних розмовах з журналістами «Слідства.Інфо» звинувачувало 47-му бригаду в тому, що ті надто пізно їх замінили, і через це полк почав втрачати людей, — ред.) ми поміняли дуже швидко, але через те, що ми не мали логістики, яку так само вони мали б забезпечити — ми не змогли там закріпитись.
«Потім, коли в тебе залишається один логістичний шлях для всього забезпечення боєприпасами, на евакуацію, ворог все вивчив, і в тебе немає реалізації жодного маневру, то ті люди, які ставлять задачі, мали б інакше зробити, а не наступати на ті самі граблі десятий раз», — каже Ширшин.
Олександр Ширшин
На початку квітня «Слідство.Інфо» побувало на позиціях 1-го батальйону 47-ї бригади, яким командував Ширшин. Тоді батальйон намагався вчергове прориватись на Бєлгородщині. Цей штурм був невдалим, а комбат казав під час операції «у мене залишився один нормальний екіпаж «Бредлі». Фрагмент відео з цього невдалого штурму росіяни викладали в кількох російських військових телеграм каналах.
Причиною для гнівного посту Ширшина зі звинуваченням генералів, що керували на Курському і Бєлгородському напрямках стали події на Бєлгородщині, і пізніше знову на Курщині, куди батальйон вчергове перекинули наприкінці весни.
Олександр Ширшин
«Ми з оточення не могли вивести людей, криків було стільки. «Генерал не дозволяє» — це була відповідь на прохання перемістити людей на одній зі СПшок (СП — спостережний пункт, — ред.), яка була в повному оточенні відрізана від решти сил, і ми не могли нічого зробити. Дозвіл на відхід врешті отримали від керівництва, але вже було запізно, люди там загинули. І це не перше оточення, де гинуть люди, бо хтось боїться прийняти рішення», — розмірковує військовий.
Звинувачував Ширшин у цих наказах передусім генералів, які керували на цьому напрямку.
З інформації «Слідства.Інфо» головними на курському напрямку були генерал-майора Олександр Нестеренко, що командував операцією, та бригадний генерал Олександр Луценко.
Уже після Бєлгородщини знову на Курщині з такими ж самими, за словами Ширшина, проблемами, як відсутність логістики, комбату наказали знову завести на позиції нових людей.
«Це вже після чергових втрат, я сказав, що не буду, мені сказали: «Пиши рапорт». Я і написав, і публічно звернувся», — пояснює свій допис Ширшин.
«ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВИКОНУВАТИ НАКАЗИ, ПЕРЕКЛАДАЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»
Після допису Ширшина зі звинуваченнями командування Генштаб пообіцяв розібратись і створити робочу групу, а ряд підрозділів написали на своїх сторінках у фейсбуці дописи зі звинуваченнями комбата 47-ї та на підтримку Головкома і командування Армії. Найжорсткішим був допис 425-го окремого штурмового полку «Скала»: «Командир батальйону 47-ї бригади «Маґура» Олександр Ширшин публічно відмовляється виконувати накази та дозволяє собі звинувачення на адресу командування. Оскільки він ігнорує поставлені завдання вищого керівництва, це призводить до безглуздих втрат серед особового складу. Його управління, замість результатів, постійно закінчується провалами. Все, на що він спроможний, — це критикувати й перекладати відповідальність».
Головне послання дописів на підтримку Головкома та проти Ширшина — не виносити сміття з хати, має бути єдність.
«Ніхто особисто зі мною з тих, хто написав ті дописи, — не говорили, частина з них не знає реального стану справ. Я нормально ставлюся до критики, я готовий вчитись і змінюватись. Але ті, хто написали, — це більша частина лояльних підрозділів, які виконували задачу відбілювання Головкома, на мою суб’єктивну думку. Прикро, що вони обирають такий шлях, це не зовсім гідний вчинок», — каже комбат.
Врешті через місяць після допису Ширшин отримав найменше покарання в українській армії — зауваження. Через це не стягують ані грошей за проступок, ані понижують в посаді, ані ніяк інакше не карають. Ширшин і далі виконує обов’язки комбата, чекаючи на переведення в інше місце. Командир бригади публічні висловлювання свого підлеглого, за словами самого комбата і тим, що відомо із джерел «Слідства.Інфо», не підтримав.
«МИ ЙОГО ПЕРЕВЕДЕМО, КУДИ ВІН ХОЧЕ»
На зустрічі з журналістами «Слідство.Інфо» запитало в Олександра Сирського, як він відреагував на ці звинувачення комбата Ширшина та яка доля надалі чекає на офіцера. На що Головком відповів, що Ширшина готові перевести туди, куди він хоче.
«Він десь був у відпустці в Іспанії. Ми готові були контактувати. Ми його переведемо туди, куди він хоче. Як я реагую на цей допис? Ну він очевидно хоче уваги чи реалізації, я не знаю, мені розв’язання проблем через фейсбук не дуже зрозуміло», — пояснив свою позицію Олександр Сирський.
На запитання «Слідства.Інфо» про синхронні дописи на його підтримку і зі звинуваченнями комбата 47-ю бригадою Сирський відповів: «Ви що думаєте, що це їм сказали писати?», і усміхнувся.
Олександр Ширшин
Головком також зауважив, що командир на місці сам може приймати рішення, як і чи виконувати задачу.
«Неможливо відмовитись від виконання певних задач, тому що вони робляться чи плануються під контролем Головкома, будь-яке таке невиконання — це починаються розслідування, як були у нас по Бєлгородщині, хоч ніхто там не відмовлявся, ми не могли фізично це зробити», — каже на це Ширшин. І додає, що одне з переведень йому вже забракували.
«Мої бійці мені казали: командир, ти готовий очолити батальйон СЗЧ (Самовільне залишення частини, — ред.)? Я їх не спонукаю на такі дії, і сказав, що нічого страшного в тому, що мене скоро не буде — немає. Я дуже ними пишаюсь: своїм управлінням, своїми сержантами, і бійцями. Вони зробили величезну роботу, я знаю, як вони себе проявили, для мене це дуже цінно, але я дуже хочу добитись змін», — каже про свої мотиви Ширшин.
Станом на літо 2025-го росіяни зуміли витіснити українські війська майже з усієї території Росії, і прорвати кордон у Сумські області, захопивши кілька прикордонних сіл.
