В умовах війни супутниковий звʼязок є одним із важливих елементів координації дій військових підрозділів вздовж лінії фронту між собою та з командними пунктами. Відтак постачання західного обладнання для супутникових систем є критичним для російської армії. «Слідство.Інфо» детально дослідило шлях супутникових комплектів під брендом Gilat Satellite Networks, які ймовірно виробляються в Україні, а потім — можуть потрапляти на фронт.
Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з експертом з питань військового звʼязку, консультантом у галузі радіовійськових технологій, технічним блогером Сергієм «Флеш» Бескрестновим.
У чому особливість обладнання для супутникового звʼязку виробництва Gilat, яке імпортується до Росії, і, ймовірно, може потрапляти до російської армії на передову?
Українські Збройні сили використовують системи Starlink, які працюють разом з великою кількістю супутників, на які антена сама налаштовується. За рахунок цього будь-який апарат можна розміщувати майже в будь-якій точці світу.
Старі системи працюють за принципом супутникового телебачення: супутник «висить» в одній точці й антену потрібно спрямовувати на цей супутник. Недолік цього принципу полягає у великій затримці сигналу (супутник «висить» дуже високо — на висоті 36 тис. км). Тож ця система забезпечує невисоку швидкість передавання даних, її не можна використовувати, наприклад, для передавання потокового відео. Це швидкість, яка дозволяє обслуговувати голосові канали, військові ретранслятори.
Росію покривають два угруповання їхніх супутників — «Ямал» та «Експрес». «Ямал» — це комерційні супутники, які належать «Газпрому», «Експрес» — це державна мережа. Ці обидві мережі забезпечують і потреби військових. Якщо зараз подивитись на знімки фронту, то можна побачити там дуже багато «тарілок», особливо у Харківській області, які направлені в одну сторону — де «висять» супутники цих двох мереж. Очевидно, що якщо у росіян є свої супутники, немає сенсу платити за використання чиїхось інших угруповань.
Ще один момент: трафік Starlink (супутникові системи американської компанії SpaceX, — ред.) можна відстежити. Відповідно для росіян використання своїх систем банально безпечніше з цього погляду: цей трафік іде через російські сервери.
Обладнання для роботи з такими системами Gilat постачав з 2000-х років, допомагаючи розгортати супутникову інфраструктуру в Росії.
Чи можна говорити, що саме Gilat використовується в якості обладнання для супутникового звʼязку російськими військовими?
Якщо ми подивимось на сайт Gilat, то побачимо, що вони займаються дуже багатьма речами — від супутникового інтернету для човнів, яхт, літаків цивільних до військових рішень. Звичайно, ви не побачите серед партнерів на міжнародному сайті «Газпром». Але на будь-якому сайті з продажу електроніки, де продаються або послуги «Газпром Космические системы», або супутникове обладнання для доступу до угруповання «Ямал» або «Експрес» — найбільш ймовірно, що це буде обладнання Gilat.
На фронті якщо з боку росіян стоїть супутниковий термінал, то ми бачимо написи «Газпром» або за формою можемо зрозуміти, що це «тарілки» Gilat.
На жаль, ми не можемо сказати, чи це була цільова закупка військовими, або ж це було придбано просто в магазині людьми та передано до війська. Бо термінал — це залізо, і ви платите за послугу тому оператору, до якого приєдналися. Формально «тарілки» можуть випускатися у будь-якій країні світу, бо це просто пресовані диски, і тут виключно питання ціни виробництва і логістики.
У Gilat є дуже багато рішень для військових, і ними ймовірно користуються багато армій по всьому світу, зокрема армія Ізраїлю.
Чи можливо, що інші замовники або контрагенти цієї компанії, зокрема, уряд США, мають доступ до інформації, яка проходить через ці системи в російських мережах?
Якщо ви працюєте з російським «Газпромом» / «Ямалом», то це виключно користування їхніми каналами звʼязку. Через них неможливо займатися триангуляцією (один зі способів визначити відстань до джерела радіохвиль — ред.), вираховуванням присутності в певній місцевості, вирішенням інших завдань. Тобто це дуже обмежений варіант використання. При цьому весь трафік йде через російський сегмент.
Якщо є вихід частини трафіку через європейський сегмент (таке теж може бути, ми не знаємо, як побудовані схеми маршрутизації), то тоді трафік теоретично можна аналізувати. Але я впевнений, що зараз росіяни використовують виключно власні сервери. Якщо хтось і знає про те, що там відбувається, то це може бути ізраїльська розвідка. Але вона ніколи в цьому не зізнається.
Нещодавно була інформація про хакерську атаку з боку ІТ-армії України на російські супутникові системи. Йшлось про атаку на самі супутники чи на наземну інфраструктуру?
Хакери завжди атакують наземну інфраструктуру, сервери, які можуть бути зіпсованими. Щоб атакувати супутникові угруповання — потрібні системи РЕБ (радіоелектронної боротьби, — ред.), а це ближче до державних програм. Наприклад, у Росії є комплекси «Тирада», які спеціально створені для подавлення супутникових угруповань. І супутники «Ямал» та «Експрес» якраз схильні до подавлення, на відміну від сучасних європейських супутників.
У сучасних супутників є система багатопроменевих антен, внаслідок чого електронну перешкоду з землі супутник може просто «вирізати» і працювати далі. У старих супутників є один широкий промінь, і якщо з території, на яку він спрямований, цілеспрямовано увімкнути перешкоду, то такий супутник просто «осліпне». Але більш простий спосіб — це звичайно атаки на наземну інфраструктуру.
Чи можливо, що така компанія як Gilat вийде з російського ринку і як це відобразиться на забезпеченні супутниковим обладнанням кінцевих споживачів, зокрема військових?
Дуже сумнівно, що компанія таких масштабів зможе повністю покинути цей ринок, я припустив би певні обмеження на роботу в Росії. Але спочатку потрібно довести, що ці термінали цілеспрямовано використовуються військовими на війні проти України.
Може виявитися, що системи, які ми бачимо, — це складські запаси з попередніх років, до початку санкцій, їх було стільки-то тисяч, і зараз провайдери їх дорозпродують. Термінали працюють на російських супутниках — формально ніхто нічого не порушує. З цим буде важко сперечатися. Можна сказати, що це рішення не для військових, а для обʼєктів критичної інфраструктури, для лікарень Бурятії, Якутії тощо, показати контракти. А якщо якийсь хуліган купив і поставив на фронт — ну так Starlink теж купують хулігани й постачають на фронт. Якщо звичайно буде прямий контракт між Gilat та Міноборони — це буде «заліт».
Втім, навіть якби вдалось довести пряме постачання, або дуже велику кількість терміналів (за умов, що явно не хтось один з Якутії передав родичу, а саме промислові партії), то можуть купуватися термінали інших виробників. Бо це стандартизовані системи.
Якою є оцінка, скільки таких терміналів може «поглинути» фронт?
Це питання з серії «скільки потрібно РЕБ на фронті». Будь-який підрозділ не відмовився б мати у себе один або кілька таких супутникових терміналів. Якщо з нашого боку фронт легко «проковтнув» 60-70 тисяч Starlink і це далеко не наситило його потреби, то з боку росіян попит не менший.
Під час проведення аеророзвідки ми бачимо цих «лопухів» (супутників, — ред.) все більше і більше, їх неможливо приховати, бо диск діаметром 90-100 см має стояти на відкритому просторі. Посередині розміщено антену розміром 25-30 см, тобто ми одразу розуміємо, що це для супутникового інтернету. І візуально їх легко визначати. Ми бачимо це не точково, а скрізь по фронту.
Оскільки ці супутники «висять» для обслуговування Росії, вони захоплюють лише східну частину фронту. Харківський напрямок, Куп’янськ, Лиман і вниз до Бахмута — у цій частині їх дуже велика кількість. Супутникові системи зʼявляються все нові і нові, я навчаю хлопців, як їх розпізнавати, ми їх знищуємо, для нас це пріоритетні цілі.
Теоретично виробник звичайно міг би вставляти gps-трекери чи інші системи, аби упередити роботу таких терміналів на фронті чи в інтересах військових. Але тут же знайдеться протидія, методи обходу, тому це фактично глухий кут. Набагато ефективніше було б блокувати самі супутники. Але поки що це недоступна опція.
Читайте також: Вироблені в Україні супутникові системи можуть опинятися у російської армії. Їх офіційно постачає в РФ ізраїльський підрядник Пентагону
