«Там же вся алея була вкрита тілами наших хлопців», — розповідає батько одного із загиблих захисників 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Військових вишикували у прифронтовому селі на Запоріжжі для урочистостей з нагоди Дня ракетних військ та артилерії. Росіяни завдали ракетного удару по скупченню українських бійців. За офіційною інформацією, загинуло 19 захисників, серед яких 34-річний Андрій Сліпець зі Львова.

Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з батьком загиблого військовослужбовця — Ігорем Сліпцем, він також проходить службу у 128-ій ОГШБ. 

АНДРІЙ ПОПРОЩАВСЯ З ВІЙНОЮ

До початку повномасштабного вторгнення Андрій Сліпець брав участь в АТО у складі 2 батальйону 128-ої ОГШБ. Він був піхотинцем під час тяжких боїв за Дебальцеве Донецької області, зумів вийти з оточення. 

Андрій Сліпець

«Там Андрій двічі прощався з життям, після цього вирішив жити цивільним життям», — каже його батько Ігор. 

Чоловік пригадує, що вранці 24 лютого 2022 року Андрій вже зібраний сидів під батьківським домом, щоб йти у військкомат.

Андрій Сліпець з батьком Ігорем

«Андрій сидів у мене під підʼїздом, чекав. Ми разом пішли під Львівський військкомат, щоб записатися у військо та обороняти країну. Черга тоді ще була дуже велика. Записалися у 128-ту бригаду, туди мало хто йшов. Для Андрія це вже була знайома бригада, тож вибір очевидний», — говорить Ігор.

Ігореві Сліпцю 59 років, попри це, він став на захист Батьківщини разом із сином. На всіх бойових напрямках були поряд. Бригада тримала оборону в районі Оріхова на Запоріжжі, Херсонщині, під Бахмутом на Донеччині. Нині, повернулися на Запоріжжя. 

Вранці 3 листопада Андрій мав бути на позиції.

Андрій Сліпець з батьком Ігорем

«ПЕТРОВИЧ, АНДРЮХА «200». ТРИМАЙСЯ»

3 листопада о 10-ій ранку Ігор Сліпець тільки повертався з бойового завдання. Син говорив йому телефоном, що насмажив котлет, приготував канапки і вже зібраний, щоб заступати на завдання. Тоді чоловік ще не знав, що це їхня остання розмова. Андрія на пів шляху «завернув» хтось з керівництва, щоб він потрапив на нагородження, згадує батько.

«Я звичайно ж дізнався про «приліт» по тому селу, де нагороджували Андрія. Побратими, які підʼїхали на місце відразу, боялися повідомити мені про це. Зателефонував друг, що був вдома у відпустці, от він і сказав: «Петрович, Андрюха 200. Тримайся», — каже Ігор.

Побратими Ігоря сказали, що Андрій загинув від уламку, який потрапив йому у голову.

«Я Андрія не побачив. Побратими розповіли, що його тіло вціліло, тільки під каску потрапив уламок, через це він миттєво й загинув. Там же вся алея була вкрита тілами наших хлопців. Страшне», — згадує Ігор.

Чоловік не знає, у кого й запитати деталі, адже всі, до кого міг звернутися, загинули або в тяжкому стані у лікарні. Серед загиблих і колишній керівник Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимир Возний. З власних джерел журналісти «Слідства.Інфо» дізналися, що Возний обіймав посаду заступника командира бригади з тилового забезпечення в 128-ій ОГШБ.

«Наймолодшому хлопцеві, який загинув, був 21 рік, він там у машині поруч сидів. Із сином загинув Андрій Тарасенко — командир артилерії. А мій син якраз займався тією справою, щоб москалів гатити ракетами. На нашу країну напав ворог, ми маємо її боронити», — додає Ігор Сліпець. 

За декілька днів до нагородження сина, Ігор Сліпець теж отримав службову відзнаку — «Золотий хрест». Розповідає, що тоді нагороджували невеликими групами, подалі від лінії розмежування. 

ВИБУХ СТАВСЯ РАПТОВО Й ПОТУЖНО

Журналістам «Слідства.Інфо» вдалося дізнатися подробиці ранкового удару по скупченню українських бійців 128-ої ОГШБ. За інформацією з особистих джерел, командир бригади Лисюк приїхав на місце нагородження військових із запізненням. Українським захисникам мали вручати нагрудні відзнаки «Срібний едельвейс» (започаткована 128-ою бригадою нагорода піхотинця) та берети. 

Відзнаки артилеристи не встигли отримати. Вибух стався на початку урочистостей. Вперше нагороди вручали у фронтовій зоні та на відкритій місцевості. 

Раніше подібні заходи проходили у прифронтових містах, у глибокому бетонному укритті. Про нагородження військовослужбовцям зазвичай повідомляють у Головному управлінні морально-психологічного забезпечення ЗСУ. 

Командир 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Дмитро Лисюк на запитання журналістів про те, хто ініціював нагородження, відповів: «це інформація з обмеженим доступом». 6 листопада президент Зеленський у вечірньому зверненні повідомив, що командира 128-ої бригади Лисюка відсторонили від посади на час слідства.

Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження через недбале ставлення військової службової особи до служби (частина 4 статті 425 КК України).  

Читайте також: «З вас тут ніхто живий не залишиться»: хто розстріляв полоненого українського військового на Чернігівщині 

війна, воєнні злочини росії, Запоріжчина