«Нас використовують як гарматне м’ясо? Я знаю це!» — узбецький найманець про досвід війни у російській армії

У таборі для військовополонених на Заході України «Слідство.Інфо» зустріло узбека Зухраддіна Юлдошева, якого росіяни змусили підписати контракт шантажем: або вісім років тюрми, або фронт. Такі історії — не виняток: у Росії нелегальних мігрантів із Центральної Азії силовики масово затримують під час облав, погрожують кримінальними справами й відправляють воювати проти України. Інші мігранти йдуть воювати в обмін на російський паспорт і обіцянки мільйонів рублів за контракт. 

Саме вихідці з Центральної Азії, а також зі Шрі-Ланки та Непалу, нині становлять найбільшу групу іноземців у таборах для військовополонених. І хоча РФ активно набирає їх до своєї армії, повертати з полону вже не поспішає. 

«Я НЕ ОКУПАНТ, Я ЛЮБЛЮ УЗБЕКИСТАН»

«Ось написано: «Ми проти війни». «Визволіть мене». А це: «Нудно без сім’ї». «Я не окупант, я люблю Узбекистан», — узбек Зухраддін Юлдошев перегортає аркуш за аркушем свого блокноту з логотипом «Червоного Хреста» на обкладинці. Блокнот він отримав тут, у таборі для військовополонених на Заході України. Пояснює, що ці написи узбецькою він вимальовує ручкою від суму за рідним містом Бухара, дружиною та чотирма неповнолітніми дітьми.

Блокнот Зухраддіна Юлдошева

У таборі він уже два місяці. Сам стверджує, що встиг повоювати на Донеччині всього два дні, де й здався у полон українцям. 

Зухраддін Юлдошев

«Прийшов на територію України 18 вересня (2025 року, — ред.). І я досі чекаю відповіді від нашогого посольства. Хочу повернутися на батьківщину. Хай навіть посадять, хай буде що завгодно, але — додому», — розповідає Зухраддін.  

Історія, яку розповідає полонений узбек, така: на початку 2025-го він шукав роботу в Росії через інтернет й намагався влаштуватися водієм. Але «вакансія» виявилася прикриттям: замість цивільної роботи чоловіка завезли до військової частини в Оренбурзі. Усвідомивши, куди потрапив, він звідти утік. Після цього Зухраддін знову знайшов роботу через інтернет. Уже в Казані. Працював із гіпсокартоном. Коли хотів зробити дозвільні документи на роботу, йому сказали, що він у розшуку. І йому світить 18 років тюрми. 

«І в мене не було іншого вибору. Я тоді телефонував до посольства, але слухавку ніхто не брав — просто «ту-ту-ту», і все, від’єднується. І я підписав контракт», — каже полонений узбек. 

Якщо хочете бачити більше викриттів злочинів Росії на нашому сайті, підтримайте нашу роботу одноразово або щомісяця. Також ви можете підписатися на щомісячний донат на Монобазі!

У Москві, розповідає Зухраддін, він вдруге намагався втекти й дістатися до посольства. Але не вдалося — його завантажили в автобус, повезли обхідним маршрутом і зрештою доставили до Ростова, звідки одразу перекинули в Донецьку область. 

«П*ДАР І «ЧУРКА» — БІЖИ, БІЖИ»

Жодного конкретного завдання Зухраддіну на передовій не дали: його роль зводилася до того, щоб просто йти слідом за російським військовим, з яким він опинився «в парі».

— А що цей росіянин вам говорив? Куди мали йти та що робити? 

— У нас був наказ ходити від однієї точки до іншої.

— Як ставився до вас росіянин? 

— Погано. Я навіть ледь не вистрілив у нього, бо він назвав мене пі**ром і  «чуркою». Ну, там «чорний»… коротше, матюкався нормально. Він мені вказував неправильні маршрути.

На фронті Зухраддін швидко зрозумів, яку роль російська армія відводить іноземцям. Він каже, що його не сприймали як солдата — радше як витратний матеріал, який можна кинути вперед, аби перевірити позиції українських оборонців. Так він описує, як його самого використали під час першого й останнього виходу: «Мене там використовували як… «відкривачку карти». Вони ж не знали наперед, що там чекає. Мене відправили — дякую, що відправили, бо я вже звідти побіг далі. І я пішов за дроном, у мене телефон не працював, пішов за російським дроном. Мене атакували пʼять українських дронів. А командир мені сказав: «Біжи, біжи». А я сказав: «Я не можу бігти». Російський дрон розвернувся і полетів назад. Просто залишив мене. Тоді український дрон «моргнув».

Зухраддін Юлдошев

Таким чином узбек опинився в українському полоні. З відео у соцмережах про Зухраддіна дізнався брат Мухріддін, він намагається повернути його додому. Оскільки боїться, що в Росії за здачу в полон та публічних заяв у бік цієї країни брату загрожує смерть. 

«Ми хочемо, щоб українська сторона не передавала його Росії. Я думаю, нашій країні вдасться повернути його назад. Ми зробили все, що могли. До ООН уже подали письмові звернення, до Червоного Хреста, Міністерства юстиції України теж, з адвокатом українським консультувався. Якщо Зухраддіна відправлять до Росії, його просто «обнулять» і все. За це в Росії йому вже загрожує від 10 до 15 років тюрми, якщо його повернуть. А звідти, як мені кажуть, за тиждень знову відправлять на війну. Йому просто буде кінець, якщо він повернеться до Росії. Його не стане», — розповідає брат полоненого Мухріддін Юлдошев.

У таборі для військовополонених

ТЮРМА АБО УЧАСТЬ У ВІЙНІ ПРОТИ УКРАЇНИ

У Росії проти мігрантів силовики проводять нічні облави в хостелах і гуртожитках, масово затримують людей. Спершу їм погрожують тюрмою, потім — пропонують піти воювати з обіцянками високих виплат і швидкого отримання російського паспорта. 

«За підписання контракту впродовж місяця я мав отримати 3 100 000 рублів (1 409 129 гривень, — ред.). Але я навіть не знаю, чи внесли вони мої реквізити. Я вмію читати російською мовою, але нічого не розумію. Якби ці гроші мені б і надійшли, віддав би їх командиру, тільки б повернутися в Узбекистан до родини», — каже військовополонений Зухраддін. 

Попри те, що Москва активно вербує нових найманців, забирати іноземців із полону чи розшукувати зниклих безвісти не поспішає. За даними проєкту «Хочу жить» при Головному управлінні розвідки МО України у відповідь на запит журналістів «Слідства.Інфо» — на боці Росії воюють понад 18 тисяч іноземців, і це лише ті, кого вдалося ідентифікувати. Найбільше громадян з: Узбекистану, Таджикистану та Шрі-Ланки. 

У таборі для військовополонених журналісти «Слідства.Інфо» зустріли шріланкійця, але він не зміг пояснити, чому опинився в армії РФ — не розуміє ні російську, ні англійську мови. Двадцятирічний таджик сказав, що йому відомо лише про «конфлікт», а суті війни він не знає. 

Відповідно до законодавства Узбекистану і Таджикистану найманство в армії іншої країни карається терміном від 10 до 20 років. Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися до посольств цих держав в Україні про коментар. Через місяць очікування так і не отримали відповіді, чи готові їхні уряди повертати своїх громадян з полону. Натомість, українська сторона відкрита до перемовин, прокоментував представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко: «Ми готові перемовлятися щодо того, як, на яких умовах вони будуть повернуті. Деякі уряди проявляли інтерес і були деякі успішні кейси, але ми, звісно, чекаємо на більш широкий інтерес і це тоді буде реалізовано так чи інакше. Треба розуміти, що військовополонені утримуються за гроші наших платників податків, хоч вони і працюють».

Військовополонений Зухраддін готовий повертатися тільки на Батьківщину, бо переконаний, що в Росії на нього чекає розправа. 

«Це не наша війна. Загалом, війну просто треба зупинити і все. Я сказав би узбекам, таджикам, киргизам, казахам: якщо росіяни кажуть, що посадять у тюрму, то краще сидіть там», — розповідає Зухраддін. 

Читайте також: «Шкіру живцем виривали, у мене на всю спину шрам», — звільнений з полону прикордонник про тортури у російських тюрмах