На окупованих територіях російські військові та колаборанти цілеспрямовано викрадають і катують журналістів, щоб примусити їх до співпраці або заборонити журналістську діяльність.
«Слідство.Інфо» ідентифікувало тих, хто, за даними журналістів, міг переслідувати та катувати українських медійників на окупованих територіях. Серед переслідувачів голови окупаційних адміністрацій, бойовики «ДНР» та колишній міліціонер.
«НАМ НЕ ПОТРІБНІ БУДЬ-ЯКІ ЖУРНАЛІСТИ, НАМ ПОТРІБНІ ЛІДЕРИ ДУМОК»
У березні 2022 року, коли російські війська увійшли на територію Запорізької області і почали терор мирного населення, з мелітопольською журналісткою Світланою Залізецькою зв’язалась Галина Данильченко.
«Мене забрали на підприємство міста, де зі мною проводила «співбесіду» Галина Данильченко. Вона сказала, що їм не потрібні «абиякі» журналісти, їм потрібні лідери думок, за якими підуть люди. І вони таких і шукали», — каже Світлана Залізецька.
Світлана Залізецька — журналістка з Запорізької області
Журналістка розповідає, що Данильченко схиляла її до співпраці та обіцяла «кар’єру до самої Москви».
Світлана Залізецька детально описала роль Данильченко у примушуванні журналістів до співпраці з окупантами у новому фільмі «Слідства.Інфо» «Окупація: ціна слова».
Галина Данильченко — це голова Мелітопольської окупаційної адміністрації. Раніше вона була депутаткою міськради від партії «Опозиційний блок», а після повномасштабного вторгнення перейшла на сторону ворога.
Галина Данильченко — колаборантка, голова Мелітопольської окупаційної адміністрації
Українська прокуратура звинувачує Данильченко у державній зраді, проведенні незаконних референдумів та добровільному зайнятті посади у незаконних органах влади. Однак до злодіянь Данильченко можна додати ще один злочин — полювання на журналістів на окупованих територіях.
Судячи з соціальних мереж, зараз Галина Данильченко знаходиться на окупованих територіях та активно співпрацює з російською президентською партією «Єдина Росія».
«МИ ЙОГО ПОВІЛЬНО БУДЕМО ВБИВАТИ»
У перші дні окупації Херсонщини журналіста з Каховки Олега Батуріна викрали невідомі. Згодом він впізнав у одному з викрадачів поставленого Росією голову Каховської окупаційної адміністрації Володимира Лєонтьєва.
Володимир Лєонтьєв — колаборант, голова Каховської окупаційної адміністрації
«Він перший почав зі мною розмовляти: «Ти знаєш, хто я, ти про мене писав». Таке враження, що вони хотіли мені руки виламати, бо був страшенний біль», — пригадує розмову з Лєонтьєвим Олег Батурін.
Володимир Лєонтьєв — підприємець, який до повномасштабної війни працював на підприємстві «Чумак» та «Заводі будівельних матеріалів № 1». Також він очолював Новокаховські підприємства «НК КОТЕДЖ 2007» та «УКРКАР’ЄРДОБУВАННЯ», які займалися будівництвом та видобутком корисних копалин.
Коли Каховку окупували, Лєонтьєв разом з російськими військовими захопили владу в місті. Пізніше поплічник окупантів отримав від президента РФ Володимира Путіна нагороду «За мужність».
Олег Батурін — журналіст газети «Новий День»
Другого кривдника, який викрав Олега Батуріна та знущався з нього, журналіст встановив самотужки.
«Мені надіслали кілька фото, без прізвищ. І на мене дивилося обличчя цього чоловіка, який погрожував мені «трійкою» (орган позасудового винесення вироків у СРСР, коли троє карателів проговорювали людей до розстрілу, — ред.), яка мене розстріляє… Це був Валентин Мотузенко», — говорить Олег.
Колаборант Валентин Мотузенко
Валентин Мотузенко — зрадник зі стажем. «Слідство.Інфо» дізналося, що у червні 2014 року, коли Росія вже анексувала Крим та почала захоплювати Донечину та Луганщину, українець Мотузенко літав по Росії з аеропорту Шереметьєво до Ростова-на-Дону.
Згодом він став радником голови терористичної організації «ДНР» та заснував батальйон бойовиків «Кальміус». Зрештою Мотузенка посадили свої ж — за мародерество. Про це розповів його поплічник, бойовик так званої ДНР Павло Губарєв.
Губарєв та його дружина також напряму причетні до викрадення журналістів. Про це бойовик детально розповів у інтерв’ю окупаційному медіа. Він каже, що його дружина — Катерина Губарєва — складала списки проукраїнськи налаштованих громадян, яких потім саджали за ґрати.
Катерина Губарєва — депутатка так званої Народної Ради ДНР, а з початку повномасштабного вторгнення стала заступницею поставленого Росією губернатора Херсонщини Володимира Сальда. Така посада не випадкова, сама Губарєва родом з Каховки, а тому мала добре знати місцевих активістів.
Катерина Губарєва
Зараз Губарєва часто їздить до Росії. У соцмережах можна знайти її свіже фото з музею російської ікони у Москві.
«ЦЕ БУЛА СПРОБА ВЕРБУВАННЯ, ЯК У КДБ»
Ще одного чоловіка, який брав участь у переслідуванні журналістів на окупованих територіях, впізнав Михайло Кумок — власник видавництва в Мелітополі, до якого після окупації росіяни прийшли з обшуками.
Росіянам потрібне було і саме видавництво, і спеціалісти, які вміють працювати на специфічному обладнанні друкарні.
Коли Михайло відмовився, його на зустріч покликав чоловік, на ім’я Андрій Чуйков. Він — ректор окупаційного Мелітопольського університету та співробітник міліції до 2014 року.
Андрій Чуйков
Ректор грав роль «доброго поліцейського», який намагався переконати Михайла у користі співпраці з росіянами. Чуйков зателефонував Михайлу й запропонував зустрітися.
«Він каже, що нам треба зустрітись: «Чому б нам не почати співпрацювати?» Я говорю: «як ви собі це уявляєте, особливо після того, що ваші наробили у мене в редакції, і ви випустили «лівий» номер моєї газети з логотипом». Це була спроба вербування, така як у КДБ ведеться. Не тільки в КДБ, у будь-якій зі спецслужб», — розповідає Михайло Кумок.
Андрій Чуйков — колишній харківський підполковник поліції. У 2014 році попросив вибачення перед активістами «Антимайдану» за участь в операції зі звільнення Харківської ОДА.
Після початку повномасштабного вторгнення перейшов на сторону ворога. Офіс генерального прокурора України повідомив Чуйкову про підозру у державній зраді та посяганні на територіальну цілісність.
Слідчі зібрали докази, що з березня 2022 року Чуйков у Мелітополі брав активну участь в інформаційній війні РФ проти України, поширював наративи російської пропаганди та заперечував збройну агресію РФ проти України.
Але тепер відомо про ще один злочин Чуйкова — схиляння місцевих журналістів до співпраці з окупантами.
За даними «Слідства.Інфо», станом на початок 2022 року Чуйков вже мав російський паспорт. У жовтні 2014-го він літав з Сімферополя до Домодєдово (головний аеропорт в Росії). Тоді ж, коли публічно вибачався перед прихильниками «Антимайдану».
Це лише декілька імен колаборантів, які були причетні до викрадень журналістів на окупованих територіях. Журналісти, які пережили окупацію, самі упізнали їх та знайшли після повернення з полону.
Це виконавці, які роками прислужували російській владі та, скориставшись нагодою, зайняли окупаційні посади й виконували брудні завдання. Імена замовників, росіян та співробітників ФСБ, які стояли за цими злочинами, залишаються невідомими.
