За офіційними даними, у прифронтовому місті Мар’їнка Донецької області до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну жило близько 10 тисяч людей. Останніх мешканців рятувальники евакуювали в листопаді минулого року. Наразі міста буквально не існує — там не залишилося жодної вцілілої будівлі.
Журналісти «Слідства.Інфо» зібрали свідчення того, як російська армія знищувала Мар’їнку на Донеччині.
«МІСТА НЕМАЄ, А ПРОПИСКА Є»
Пані Наталя, тепер вже колишня жителька Марʼїнки, починає плакати щоразу, коли згадує про своє рідне місто. Її квартиру росіяни перетворили на груду цегли і землі.
«У мене навіть паспорт є, а дому — ні, одні руїни. Міста немає, зате прописка є. Ані в матері, ані у свекрухи будинку немає», — пояснює пані Наталя.
Жінка прожила у Марʼїнці все життя. Там працювала і виховувала доньку. Напередодні повномасштабного вторгнення саме завершила ремонт вдома, але все довелося покинути.
Спершу з міста поїхала Наталя з донькою. Рятувати онкохвору маму довелося вже поліцейським з евакуаційної групи «Білий Янгол». Жінка не хотіла виїздити й разом із сусідами жила у підвалі свого багатоквартирного будинку.
«На вулиці Заводській, біля дитячого садка вони у підвалі сиділи. Їм гуманітарку якось привозили. Я дуже вдячна. Зараз там вже нічого немає, одна земля і цегла», — розказує жінка.
Тепер родина мешкає у Кураховому (10 кілометрів від міста Марʼїнка). Жінка влаштувалася працювати продавчинею у продуктовому магазині, та все ж мріє повернутися додому.
«До мене коли хлопці (військові, — ред.) заходять, я постійно запитую, як там наша Марʼїнка. Я хочу, звичайно, додому повернутися. Нехай мені там хоч собачу будку поставлять, аби тільки вдома. Я живу надією, що повернуся туди», — каже Наталя.
«ТАМ ЛАНДШАФТ НА КШТАЛТ МІСЯЧНОГО»
Нині у місті Марʼїнка офіційно немає жодного мешканця. Останніх ще наприкінці минулого року евакуювали поліцейські евакуаційної групи «Білий Янгол» та військові.
«Розруха там вже тоді була суцільна. Усе горить, кожної миті вибухи. Людей можна було знайти тільки у підвальних приміщеннях. Нічого живого не залишалося. Люди були там через уцілілі будинки, а потім як і їх розбило — обривали нам телефони, щоб забрали», — пригадує поліцейський Василь Піпа.
Василь разом із колегами щодня евакуював з Марʼїнки цивільних. Місцеві прозвали їх «Білим Янголом» через колір авта. Назва прижилася та згодом стала офіційною для евакуаційних груп поліції уздовж всієї лінії фронту.
Одного разу в кількох метрах від екіпажу Василя влучила міна. Врятувало і цивільних, і поліцейських броньоване авто.
«Якби не бронювання, мабуть, усі б загинули, а так тоді в екіпажі був поранений тільки один із керівників карного розшуку обласного управління ГУНП Донецької області Олександр Гарріт. Я вважаю, що людина достойна і героїчна, бо він за кермом, втрачав кров, ризикував своїм здоров’ям, але вивіз нас із цивільними», — говорить Василь.
Поліцейський дивиться відео з дронів, але ні він, ні колеги, не можуть впізнати локації — місто дуже змінилося.
«Фактично міста Мар’їнка не існує. Там ландшафт на кшталт місячного, розумієте, все покопане. Там орієнтуєшся за сторонами світу, за якимись балками, окремими спорудами», — пояснює Піпа.
«ЇМ ПОТРІБЕН ПРОСТО ШМАТОК ТЕРИТОРІЇ»
Військові 54-ї окремої механізованої бригади, які боронили Марʼїнку від початку повномасштабного вторгнення до осені минулого року, розказали журналістам «Слідства.Інфо», що росіяни обстрілювали місто з артилерії, авіації та навіть застосовували заборонені Женевськими конвенціями фосфорні снаряди.
«Фосфор застосовували кожен день, поки у них дефіциту з боєприпасами не було. Він все випалює. Куди потрапляє, там, в приватний сектор, наприклад, то дах спалахує відразу, і вся домівка згорає», — пригадує військовий Дмитро із позивним «Боєць».
Офіцер 54-ї бригади із позивним «Гайдук» переконаний, що російська армія навмисно обстрілювала житлові квартали.
«Артилерія не стріляє просто так — вона стріляє по цілі… Якщо один вистріл поруч, інші — через 300 і 500 метрів, то це називається просто залякування людей. Військовим це так не нашкодить — вони підготовлені, закопані», — пояснює «Гайдук».
Росіяни використовують так звану тактику «випаленої землі», навіть не намагаючись вберегти цивільних та інфраструктуру, тому що їм потрібна лише територія, вважає «Боєць»: «Їм просто потрібен шматок території, на якій будуть їхні війська розташовуватись. Щоб обстрілювати в будь-який час. Щоб ближче діставати до міст, які вони обстрілюють. Постійно тримати людей в страху, в паніці, в шоку».
Попри те, що у місті зараз вже немає цивільних, а всі будівлі зруйновані, за Марʼїнку досі тривають бої. І через понад рік запеклих зіткнень і спроб російської армії окупувати місто, західні його околиці все ще залишаються під контролем ЗСУ.