Українських чоловіків, які добровільно чи примусово залишають Україну через військові дії та перетинають російський кордон, тримають на допитах  по 10-20 годин.

Про це «Слідству.Інфо» розповіла жінка, яка разом з дітьми пройшла так звані фільтраційні табори росіян, вибираючись з міста (за місто Рубіжне у Луганській області зараз точаться бої між російськими та українськими військовими).

Дорога Юлії (прізвище не зазначаємо з міркувань безпеки) з Рубіжного до Естонії через Росію тривала 5 діб. Вона пройшла кілька допитів та «фільтраційних» бесід.

Жінка розповіла, що її подругу разом з чоловіком тримали на кордоні майже добу, там їх допитували. Фільтраційна розмова проходила у місті Мілове Луганської області, на кордоні з Росією. 

«Її чоловіку 36 років, його допитували близько 20-ти годин. Ми через це й розійшлися з ними на кордоні (Юлія була з двома дітьми і їй вдалося пройти без черги, — ред.). Я поїхала на 15 годин раніше автобусом, а вона з дітьми чекала, поки його з допиту відпустять. Чоловіків тримали на російській митниці по 10-20 годин», — розповідає Юлія.

Юлія з дітьми вже у безпечному місці, в Естонії

Черга біля пропускного пункту Мілове на кордоні з Росією сягала в 6-7 км, розповідає жінка. Літніх людей, дітей та інвалідів пропускали майже без черги.

Під час фільтраційної розмови в українців збирали копії документів та допитували на предмет проукраїнських поглядів, у молодих людей оглядали татуювання на тілі. Жінок та дітей допитували про родичів чоловічої статі, які залишились в Україні. 

«Допитували, чи є родичі в Україні, чи хтось залишився. Питали, де ваш чоловік, брат, батько. Їх цікавила чоловіча стать. Молодих людей оглядали, чи є у них татуювання», — розповіла жінка.

Жінка повідомила, що у деяких чоловіків забирали документи та відправляли у так звану «армію ЛНР». 

«Їх цікавили чоловіки через те, що вони думають, що вони вже ЛНР та ДНР. І чоловіки їм треба були, щоб вони йшли за них воювати. Вони забирають їх до себе, і вони нікуди не виїдуть, бо документи забирають», — повідомила Юлія. 

До безпечного місця  Юлія добиралась п’ять днів. Жінка розповіла «Слідству.Інфо», що найстрашнішими хвилинами цього шляху були «фільтраційні» розмови.

«Найважче було пережити, коли ти дивишся їм в очі і нічого не можеш сказати, бо щось скажеш і тебе можуть вбити за це. Або закрити у «каталажку» (тюремна камера, — ред.) на 10-15 років за одне слово», — каже Юлія.