На Куп’янському напрямку в бригаді НГУ «Буревій» воюють три рідні брати, які з перших днів повномасштабного вторгнення разом пройшли піхоту й артилерію та нині працюють у далекобійній артилерії.
Про це йдеться у репортажі «Слідства.Інфо».
Військовослужбовець Артур з позивним «Чапай» розповідає журналістці «Слідства.Інфо», що разом із братами — «Роніном» і «Сєнею» — вони потрапили на фронт у 2022 році, почавши з оборони Києва та Ірпеня. Рішення йти воювати ухвалили спільно, без довгих вагань. Уже тоді до них долучилися побратими, з якими вони служать разом і досі.
«У нас тут родинні зв’язки. А в армії так не можна», — жартує Артур, пояснюючи, що саме взаємна довіра й допомагає їм працювати разом. І додає: «Прийшов 22-й рік. Сєня зателефонував до мене з Ростиславом і запитав: «Що ми робимо?». Запропонував захищати Київ і я погодився. Мирон вже служив, «Стрілу» ми зустріли на самому пункті оборони. Він був вже екіпований і готовий. Вони служили разом. Ми з самого початку починали з піхоти як і всі… А кум до нас не хотів, штанами барижив [видавав військовим форму] там (сміється)… Страшиною був, старшиною. А зараз воює, бачте».
Військовослужбовець бригади НГУ «Буревій» Артур з позивним «Чапай» (ліворуч) і «Сєня» (праворуч)
Після Київщини брати у складі піхоти воювали на Донеччині — у Лисичанську, Сєверодонецьку та Білогорівці. Під час боїв на Бахмутському напрямку один із братів зазнав поранень, а під час одного з штурмів підрозділ зазнав важких втрат — загинули побратими, багато військових отримали поранення й контузії.
Якщо хочете бачити більше репортажів з фронту на нашому сайті, підтримайте нашу роботу одноразово або щомісяця. Також ви можете підписатися на щомісячний донат на Монобазі!
«У нас найбільш поранена пташка — це Сєня. Осколочні поранення лівої частини. Під Бахмутом, 22-го [року], під час бойового виходу на Водокачці ми стояли на передовій, і за десять хвилин почався штурм. Чи з міномета, чи з танка — жорстко в’їб*ло. Царство Небесне, Діму вбило одразу, осколок залетів у голову. В іншого відірвало ногу, я його тушив в окопчику. Потім штурм почався серйозно, я вийшов по рації і сказав хлопцям, що в мене 200–300 тяжких. Нас троє отримали осколки, Сєня найбільше постраждав. Усі, хто тримав оборону, опинилися в лікарні — хто з пораненнями, хто з контузіями», — згадує один з братів Артур.
У 2023 році брати перевелися до артилерійського дивізіону. За їхніми словами, вони спеціально просили командування залишити їх разом — як рідних, так і бойову команду, яка сформувалася ще на початку війни. Зараз вони виконують бойові завдання на Куп’янському напрямку.
Військові кажуть, що нині росіяни намагаються максимально обрізати логістику українських підрозділів, щоб витіснити їх із лівобережної частини Харківщини за річкою Оскіл. Попри інтенсивні бої, підрозділи ЗСУ утримують позиції та не дають ворогу просуватися вглиб області.
Читайте також: «Ти у нас у заручниках, зараз вирішимо — розстріляти чи ні», — чоловік вирвався з полону російської ДРГ у Яровій на Донеччині
