Звільнені з російського полону українські військові під час реабілітації щодня переглядають тисячі фотографій зниклих безвісти та бранців. Цю фототеку формує Обʼєднаний центр при СБУ: вона допомагає встановлювати особи людей і місця їхнього утримання — за півтора місяця після звільнення військові переглядають близько 80 тисяч зображень.
Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «Коли виносили тіло, встали на коліна»: військовий про закатованих в полоні.
«Фототека» — це захід, під час якого на великому екрані звільненим з полону демонструють базу зниклих безвісти та полонених військових. Ця таблиця складається з фото, ПІБ та номера військової частини людей, про яких збирають інформацію. Такі зустрічі проводять після кожного обміну представники Обʼєднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України.
«Основна мета цієї фототеки — пошук безвісти зниклих осіб. Друге — підтвердження та ідентифікація місць утримання українських військовополонених як на тимчасово окупованих територіях, так і на території РФ. І третє — коли, наприклад, Червоний Хрест підтверджує, що людина в полоні, ми теж намагаємося встановити, в якому виправному закладі вона утримується», — пояснює представник Обʼєднаного центру при СБУ.
За його словами, звільнені військові в реабілітаційних центрах допомагають ідентифікувати зниклих, переглядаючи тисячі фотографій.
«Загальна кількість — близько 80 тисяч фотографій, які звільнені з полону переглядають протягом півтора місяця. Коли людина вважається зниклою безвісти, родина звертається до Обʼєднаного центру і надає фотографії. Також ми взаємодіємо з військовими частинами і громадськими організаціями, які займаються пошуком. Завдяки цьому накопичується база», — розповідає представник центру з координації пошуку та звільнення військовополонених.
Звільнений із полону нацгвардієць Дмитро Сіренко розповідає, що такі перегляди відбуваються регулярно.
«Крім того, що у нас лікарі роблять обстеження і є реабілітаційні процедури, у нас ще є фототека. Нам показують протягом двох годин, з понеділка по п’ятницю, список усіх зниклих безвісти і тих, хто перебуває у полоні. Ми їх впізнаємо і записуємо дані», — каже Дмитро.
За словами Дмитра, за роки полону він запам’ятав сотні людей.
«До того місця, де я сидів, і до того, як мене привезли в РФ, я знав приблизно 400 людей — пофамільно, в обличчя. Три роки разом просиділи. А вже в іншому місці — ще десятки», — розповідає військовий.
Він додає, що до цієї бази входять і фотографії, які передають родичі зниклих.
«Це обов’язково. Коли я переодягався, дивився у вікно — там люди стояли з прапорами. Але ти ще не розумієш, хто ти, де ти, і тобі одразу показують ці фото», — каже Дмитро.
За словами представника центру, така робота вже дає результати: після одного з обмінів вдалося встановити 17 місць утримання, а за півтора тижня — підтвердити 137 локацій, де перебувають українські військовополонені.
