“Козаки-розбійники”

Поділитися
Поділитися

Кримінальні справи проти правоохоронців не розслідуються роками. І це стосується не лише слідчих і прокурорів епохи Януковича. Неймовірно довго тягнуться справи й тих правоохоронців, які порушили закон уже за нинішньої влади. Вони спокійно живуть на волі, а іноді навіть відновлюються на своїх посадах. Попри те, що були причетні до пограбувань, стосовно чого існують неспростовні докази.  

Літо 2014 року. Центр Києва. Ювелірна крамниця “Граф”. На відео видно, як працівники Печерської прокуратури і міліції разом із спецпідрозділом “Сокіл” проводять обшук у магазині. У руках правоохоронці тримають гроші, коштовні годинники і діаманти. За підрахунками директора магазину, того дня із сейфових приміщень “Графа” зникло цінностей на 2,5 млн євро.

Директор “Графа” Ігор Бриков згадує, як проходив “обшук”:

“Вони безсоромно на відеокамері мірялися годинниками – у кого крутіший, у кого багатший. Один – двоє собі, інший – з кишень дістає показує: «У мене ось стільки годинників!» Дівчинка, не соромлячись, кричить своєму колезі: «А мені принеси жіночі, тільки там, де брюліків побільше!”

Слова Ігоря Брикова підтверджує запис з відеокамери. На ньому зафіксовано, як слідча Печерського райвідділу міліції Марія Васильєва (після заміжжя Марія Забуга) просить свого колегу принести їй коштовний годинник: “Звісно, неси. Там, де, бажано, більше брюліків!”

Обшук починається об 11 годині ранку. Весь персонал магазину правоохоронці збирають в одному приміщенні. Директора закладу в середину не пускають. Одразу ж вимикають систему відеоспостереження.

“Працювали, я так розумію, вони з розумом. Були вимкнені абсолютно всі дроти, повитягали запобіжники, якісь шнурки. Все абсолютно було розірвано, вирвано, щоб повністю себе убезпечити, що це не пишеться”, – пригадує Ігор Бриков.

Згідно із ухвалою суду, слідчі прийшли вилучати радіаційно забруднені ювелірні матеріали. У крамниці вони проводять більше десяти годин. Ламають двері, ріжуть сейфи. Туди ж замовляють їжу з ресторану і навіть пригощаються алкоголем з бару. Нібито радіоактивні прикраси вони розпихують по кишенях, кладуть в сумки і пакують в коробки. Не підозрюючи, що вимкнути їм вдалося не всі камери відеоспостереження. Зі слів Ігоря Брикова, в магазині була ще додаткова система відеоспостереження.

Зокрема, одна з відеокамер зафіксувала, як представник спецпідрозділу “Сокіл” дає своїм колегам вказівку грабувати сейфове приміщення: “Кімната ваша на 15 хвилин. Все, що тут цінне бачите, все, що привертає вашу увагу, що можна забрати, забирайте собі”.   

Невдовзі після візиту правоохоронців власники крамниці оприлюднили відео. Обшук, який перетворився на пограбування, спричинив чималий скандал. Проти всіх героїв відео, за винятком силовиків “Соколу”, відкрили кримінальне провадження. Утім, через три роки у справі, де відомі всі обличчя й імена, досі ніхто не покараний. Перше судове слухання не можуть почати ось вже два роки. Зі слів Ігоря Брикова, спочатку судді брали самовідвід. Тепер на слухання по черзі не приходять адвокати обвинувачених.

Наша знімальна група вирішила поспілкуватися з фігурантами розслідування. «Слідство.Інфо» розшукало будинок колишніх слідчих Марії і Віталія Забуги. Останній  вів справу проти “Графа”. А його дружина “допомагала” проводити обшук у ювелірній крамниці. Живе подружжя в у столиці. Ми намагалися взяти коментар у Марії Забуги, коли машина подружжя виїжджала з двору. Проте, жінка швидко сіла в авто, за кермом якого був, імовірно, її чоловік Віталій Забуга, і втекла від знімальної групи. Після обшуку з пограбуванням Віталій Забуга пробув у СІЗО лише місяць і вийшов під заставу. Марію Забугу взагалі під варту не брали.

Ще одного обвинуваченого – Павла Козлова – ми зустріли біля будинку його цивільної дружини. Він – колишній співробітник Печерської прокуратури і один із головних фігурантів пограбування. На волю теж вийшов під заставу. Саме Павло Козлов клопотав про проведення обшуку у магазині “Граф”. Нам він пояснює, що таким чином  боровся із контрабандою:

– Гаразд, а як ви поясните, що на відео тоді?

– На якому відео?

– З камер спостереження.

– Що саме вам “пояснити”?

– Ну там видно, як співробітники міліції і ви також без протоколу щось запаковуєте…

– Без протоколу запаковуємо? Ну, напевно, у вас якась не зовсім, як це правильно сказати, повна інформація.

– На відео видно, як ви щось пакуєте, якісь цінності.

– Ну пакували, звісно, там величезна кількість була виявлена контрафактної продукції, яка опечатана, була здана на відповідальне зберігання. І потім зникла…

– А чому без понятих, без підпису?

– Поняті були, двоє понятих. У протоколі є.

Утім, камери відеоспостереження зафіксували, що понятий, про якого розповів Козлов, сам також крав цінності з магазину. На записі видно, як він ховає їх у штани. Понятий Володимир Філоненко теж нині на волі.

Ще один прокурор, який брав участь в обшуку, мешкає в Вінниці. Віталій Савчук – єдиний обвинувачений, злочинних дій якого відеокамери не зафіксували. Нас запевняє: чужого – не брав, а як брали інші – не бачив:

– Через кілька днів мені хтось зателефонував і сказав: «Ти бачив, що на YouTube?» Кажу: «Нє, а шо там?».  

– Ви би повірили, що ви – одна людина з цієї історії, яка не знає, що відбувалося?

– А ми ж там не весь час були. У нас стояло завдання – проконтролювати початок слідчої дії, потім по робочих місцях роз’їжджалися. Це так і було.

 

Віталій Савчук наполягає – з прокуратури його звільнили незаконно. Тому у 2015 році він через суд поновився на посаді. І одразу пішов в декрет. Після виходу з декрету чоловік може повернутися у штат.

 

А це – вже інша історія з коштовностями. 2015 рік. Двом високопоставленим посадовцям прокуратури Володимиру Шапакіну та Олексанадру Корнійцю оголошують про підозру у хабарництві. Під час обшуків у них вдома та в кабінетах знаходять чималі суми у валюті, а у Олександра Корнійця ще й діаманти. Прокурори миттєво отримують прізвиська «діамантові». За словами Віталія Каська, коштовне каміння, знайдене в Корнійця, раніше було вилучене під час одного з обшуків і мало бути серед речових доказів. Генеральна прокуратура цю заяву Каська  заперечувала. Втім, справа «діамантових прокурорів» досі в суді і за ці два роки особливо не просунулась. Обидва «діамантові» прокурори сплатили мільйонні застави і вийшли на волю.

Колишній заступник генерального прокурора переконаний: головна причина, чому правоохоронці досі наважуються на злочини – це безкарність:

“Справа діамантових прокурорів – це справа, яка яскраво характеризує корупцію в прокуратурі до Пшонки, під час Пшонки і після Пшонки. От вона така наскрізна, яка характеризує систему. Система, мені здається, багато в чому очікувала на результати цього кримінального провадження – ті самі прокурори, які готові були працювати в прокуратурі за новими правилами, спостерігали, чим це все закінчиться. На жаль, судячи з усього, закінчилося воно тим, що перемогла стара система”.

Літо 2015-го року. Старт реформ в українській правоохоронній системі. Розпочинається відбір до місцевих прокуратур. На вулиці виходять перші патрульні поліцейські. Утім, як стверджують експерти, зміни відбулися лише на рівні законодавства.

Якщо ми говоримо про рівень законодавства – зміни відбулися: новий закон про прокуратуру 2014-го року, новий закон про поліцію 2015-го року. Але того, що на Майдані вимагали, що в нас будуть нові органи, нові люди прийдуть – цього насправді не відбулося”, – розповідає Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ.

Його організація, серед іншого, досліджує проблеми реформування правоохоронної системи. Експерт каже: за останні роки нові люди прийшли лише в патрульну поліцію. У кримінальному ж блоці МВС працює понад 90 % слідчих і оперативників зі старої системи. Тож попри те, що правоохоронцям дещо підняли зарплату і видали нові автомобілі, системні проблеми залишилися.

Схожа ситуація з реформою прокуратури. Там лише частково вдалося оновити керівний склад місцевих підрозділів. Утім, незворотних змін у відомстві не сталося.

“Зловживання під час проведення розслідувань, замовні розслідування, порушення прав затриманих осіб, вилучення більше майна, ніж дозволив слідчий суддя на підставі своєї ухвали – це все насправді залишається”, – наголошує експерт.

Літо 2017 року. Київ. Помешкання колишнього співробітника міліції і кримінальної виконавчої служби. Вранці 21 липня в квартиру Юрія Сіденка заходять працівники уже “реформованої” поліції й прокуратури. Обшук проводять без власників квартири. Зброя, ікони, десятки ювелірних прикрас, монети і золото у зливках. У помешканні колишнього держслужбовця правоохоронці знаходять чимало цінного майна:

– Звідки на це бралися кошти, за що це було куплено, розкажіть, будь ласка?

– Це таке що і дарувалося, і багато тут, ну, дарувалося… Зливки золота – це десятиграмові, такі маленькі десятиграмові, десяти-двадцятиграмові злиточки золота. Це сину були подаровані на весілля.

 

Спочатку виявлене майно правоохоронці фіксують на відео. Потім знаходять ключ від сейфу – і зйомка припиняється. Юрій Сіденко переконаний, що майно з сейфу викрали: Відкрили, побачили, що тут лежать гроші, і, як кажуть, «тут Остапа понесло». Тут привалило їм щастя. Ну, дійсно, що це – бандити в погонах. По-іншому тут не назвеш їх”.

За словами власника квартири, в сейфі лежала коробка з грошима. Чимала сума як на людину, яка все життя обіймала державні посади:

“У коробці знаходилося 45 тисяч доларів, 12 тисяч євро і 800 фунтів. Де взяв? Ну, то воно не стоїть зараз питання. Я не приховував, коли їх просто вкрали. Якби я щось мав там, то мені невигідно було б навіть це питання… Ну, коли чужі гроші взяли й покрали, коли покрали чужі гроші, то я змушений був ці питання підняти”.

Чоловік каже: гроші належали родині його сина. Він приїхав на квартиру одразу, як дізнався, що там – обшук. Але правоохоронці відмовилися йому показати, що вилучили.

“Як тільки ми сюди зайшли з адвокатом, з дружиною, слідчий  оголосив, що слідчі дії закінчені і вони виходять. Адвокат також попросив показати протокол обшуку – в категоричній формі було відмовлено, почалася перепалка, ми вимагали показати, що вони виносять, що вони зафіксували. Туди так само можна було дописати щось ще чи не дописати, як в нас, в принципі, і сталося. В результаті – адвокату показали останню сторінку, він зміг сфотографувати протокол”, – пригадує події того дня Олексій Сіденко.  

Слідча група одразу залишає приміщення. За фотографією протоколу обшуку власники квартири перевіряють вилучене майно. І виявляють: у документі є всі вилучені цінності, окрім грошей із сейфу. Адвокат одразу зв’язується зі слідчим телефоном. Але останній заперечує крадіжку:

– Ми нічого не крали, розумієте, все ми вилучили, згідно з ухвалою слідчого судді.

– Ми не проти, що ви вилучили, згідно з ухвалою. Ми говоримо про те, що одна коробочка не прописана в протоколі. Вміст однієї коробочки в протоколі не прописаний.

– Я ж вам ще раз кажу – все, що ми вилучали, все зареєстроване. Розумієте?

 

Втім, після того, як власники квартири почали скаржитись на зникнення грошей, уже в засвідченому понятими протоколі, зниклу суму слідчі дописали. Але, як стверджують власники, не всю. Син потерпілого наполягає – не вистачає 12 тисяч євро: Ну, я не знаю – чи місця в протоколі не вистачило, чи вони їх уже поміняли на той час”…

Віталій Касько розповідає: під час таких обшуків зникає не лише майно, нерідко правоохоронці крадуть і задокументовані речові докази. Скільки таких злочинів відбулося в Україні за останні роки – сказати неможливо. Прокуратура не веде такої статистики.

Чи змінилося щось в проведенні обшуків і речових доказах? Боюсь, що не змінилося. До речі, це мало змінити законодавство, яке ми готували свого часу, яке стосувалося агентства з розшуку і управління активами, зокрема, одним з положень цього законодавства є спеціальна система електронного обліку, яка частково, до речі, є публічною, тобто частково видно, в яких провадженнях що було вилучено, де воно знаходиться. Але, на жаль, по-моєму, понад півтора роки пройшло після того, як це законодавство набуло чинності, і ми ще не бачили, щоб такий реєстр був створений”, – твердить екс-заступник генпрокурора.

Віталій Касько впевнений: правоохоронці не хочуть вести відкритий реєстр вилученого майна. Адже тоді виявляться чималі нестачі речових доказів.

“Ми зайшли з шефом в Лувр. Ходимо – там золото, кубки, б…дь, мумії, саркофаги. Кажу: “Шеф, я вам хочу сказати, якщо би так вийшло, що наш департамент відносився до прокуратури Французької Республіки, повірте, що Лувр ми би обшукали. Це був би один з пріоритетів, і ми би винесли на…й все звідти!”

Наведені слова, за даними Національного антикорупційного бюро, належать колишньому високопоставленому службовцю Генеральної прокуратури Дмитру Сусу. Свою розмову він записував на відеореєстратор, який, за твердженням НАБУ, Сус незаконно привласнив.

Натомість сам екс-прокурор стверджує, що техніка – його власна, а розмову про обшук в Луврі він писав нібито для розваги – спеціально для детективів антикорупційного бюро:

– Я і ще кілька людей кіно писали.

– Тобто, ви хочете сказати, що ви знали, що вас слухають, і про Лувр – то був такий жарт навмисно?

– Не тільки про Лувр, там ми багато чого розповідали. Я новини дивлюся, здається, з Лувра нічого не повиносили…

 

Тим не менш, НАБУ офіційно оголосило підозру екс-прокурору ще в низці злочинів. Ось один з таких епізодів. Січень 2016 року. Столичний готель “Дружба”. Дмитро Сус проводить обшуки в підпільному казино. Вилучає майже 200 тисяч гривень і понад 9 тисяч доларів. Але гроші, за версією слідства, на зберігання не передає. Тоді ж з готелю прокуратура вилучає ще гральну техніку.

Один зі свідків у кримінальному провадженні проти Дмитра Суса Ігор Якубік стверджує, що Сус продав йому конфісковане майно:

“Гральні автомати, рулетки, електронні рулетки, фішки, відеокамери, столи, стільці, статуетки. Все, що він де забирав, то і було там. Там не тільки з «Дружби», а з усіх гральних закладів, де він зробив конфіскацію”.

Ігор Якубік каже, колишній співробітник ГПУ про все домовлявся особисто: Єдине, що за грошима прийшов його помічник. Хлопчина, який з ним працює, його підручний. В кафе прийшов біля Цирку, де йому передали гроші, і потім на наступний день перевезли обладнання”.

Утім Дмитро Сус заперечує слова свідка: Він бреше тупо, нагло! Ні я, ні будь-хто інший йому техніку не продавав і, тим паче, гроші в нього не отримував”.

Ігор Якубік познайомився із Дмитром Сусом під час одного з обшуків. За різних обставин вони зустрічалися ще кілька разів. Чоловік каже:

– Він мені продав це обладнання за 10 тисяч доларів. На наступний день приїхало НАБУ, забрало це обладнання – і я написав, як воно все було

– Як на вас вийшло НАБУ?

– А вони стежили за Сусом і, як то кажуть, за телефоном вийшли через нього на мене.

 

Дмитро Сус, у свою чергу, наполягає: провадження НАБУ навмисно сфабриковане: “Може, йому щось тут пообіцяли. Знаєте, є такі люди, які потім виступають ще свідками такими “желєзними”, такі “желєзобетонні”. Їм, зазвичай, у 90 % випадків щось правоохоронні органи обіцяють, коли вони туди приходять щось казати. Я не виключаю, що і в НАБУ йому щось пообіцяли”.

Наскільки часто вкрадені під час обшуків цінності стають суттєвим додатком до невеликої офіційної зарплатні правоохоронця? Точну суму вкрадених цінностей з’ясувати вкрай складно. Втім, очевидно, що часто статки тих, хто проводить обшуки, не відповідають їхнім офіційним доходам. До прикладу, ціна машини, якою користується Дмитро Сус, на момент її придбання втричі перевищувала його річну зарплату. А оформлено авто було, як з’ясували наші колеги, на літню родичку Суса.

Не афішують свої статки й колишні слідчі Марія і Віталій Забуги. Обидва авто, на яких вони їздять, записані на інших людей. Мешкає сім’я в приватному будинку. Дім вони ділять із сім’єю двоюрідного брата Марії Забуги.

Степан Харченко – до слова – теж колишній посадовець МВС. В їхньому гаражі наша знімальна група зафіксувала його мотоцикл. Поруч – іще чиюсь БМВ.  Майже нічого офіційно немає й в екс-прокурора Павла Козлова. Натомість майном володіє його цивільна дружина. Утім, колишній правоохоронець заперечує її наявність:

– У мене немає дружини!

– У вас є цивільна дружина.

– Немає в мене цивільної дружини. Не треба моє життя чіпати.

– Ну, ось тут її квартира.

– Можливо. Я неодружений.

– І у вас син є…

– У мене є син і донька.

 

Квартиру в багатоповерховому будинку у Голосіївському районі столиці і ще одну столичну нерухомість дружина Козлова придбала через тиждень після пограбування “Графа”, ще за місяць у неї з’явився позашляховик Mitsubishi. Крім того, жінка має ще автомобіль Toyota, хоча при цьому вона державний службовець. Про майно жінки Павло Козлов говорити також відмовляється:

– То ми все-таки можемо почути відповідь, звідки ваша дружина взяла гроші на два об’єкти нерухомості і машину?

– У мене немає дружини. Вас така відповідь влаштовує?

– Ви ж щойно вийшли з її квартири…

– Ще раз вас прошу не переходити… Ви хотіли по справі поспілкуватися чи про моє особисте життя?

– А це стосується справи.

– До побачення. Гарного дня.

 

Директор ювелірної крамниці “Граф” стверджує, що невдовзі після пограбування вони отримали повідомлення від прокурора Козлова. Зі слів Ігоря Брикова, прокурор написав, що грабували магазин на замовлення. Наша знімальна група поцікавилася в екс-правоохоронця, чи він надсилав таке повідомлення:

– Є така інформація, що ви власнику цієї крамниці надсилали повідомлення. Мовляв, це було замовлення, і люди, які замовляли це…

– Це треба запитати у нього.

– … “сидять і не паряться”. Такого повідомлення ви не надсилали?

– Треба запитати у нього. Я не знаю. Не готовий на такі запитання відповідати…

 

Для того, щоб злочини правоохоронців знаходили покарання і не повторювалися в майбутньому, їхнім розслідуванням має займатися окремий незалежний орган. Два роки тому так вирішила Верховна Рада і поклала ці обов’язки на Державне бюро розслідувань. Втім, досі його так і не вдалося створити. Тому, як запевняє експерт Центру політико-правових реформ, в методах роботи правоохоронців змінити вдалося мало:

“Не прийшла критична маса нових людей – ні в поліцію, ні в прокуратуру, і це тягне за собою залишення старих практик. І друге – це відсутність контролю, тобто – відсутність, на мій погляд, такого органу, як Державне бюро розслідувань, яке би контролювало, розслідувало можливі факти порушень. Ось ці два фактори, думаю, вони впливають”, – каже Олександр Банчук.

Колишній заступник генпрокурора Віталій Касько переконаний, що в правоохоронних органах  продовжує залишатися кругова порука: “Повертаючись до справи “діамантових прокурорів” так званих, це – справа, яка мала цю кругову поруку порвати. Занадто багато зв’язків в правоохоронних органах один з одним, занадто багато людей з правоохоронних органів часів Пшонки благополучно перекочували в нинішні правоохоронні органи, і вони інколи себе почувають навіть краще, ніж тоді, тому відповідь проста – кругова порука”.

Зі слів Віталія Каська, попри виявлені кричущі факти порушень закону, “діамантовим прокурорам” допомогли тісні стосунки із вищим керівництвом  ГПУ. А тим, хто розслідував діяльність скандальних прокурорів, довелося піти з прокуратури.

/ Катерина Лихогляд для «Слідства.Інфо»

Поділитися
Поділитися

Автор розслідування

Катерина Лихогляд

Не менш важливі розслідування