БУДИНОК НА КІСТКАХ

Поділитися

Автор розслідування

Максим Опанасенко

«У північно-західній частині городища на площі Північного мису, який закінчується у вузькій своїй частині вїздом, насиченість культурного шару виявилася значно більшою».  Так археологи писали про Хотівське городище, спираючись на власні дослідження, середини 20 століття. Ось що тут відбувається зараз.

KOSYK_screen 2Вражаюче за своїми масштабами будівництво впритул до парку «Феофанія» під Києвом почали у 2009-му. Перші вантажівки приїхали сюди під приводом прокладення дороги і облаштування «вхідної групи» до парку з боку села Хотів. Принаймні, так сповіщав інформаційний щиток, який тоді поставили на цьому місці. Заступник директора Інституту археології НАН України Гліб Івакін згадує:

KOSYK_screen 3– На наши письма – а мы разослали тогда во все инстанции, включая и СБУ, и Генпрокуратуру – были простые отписки.  

Понад 30 гектарів, захищених з усіх боків земляними валами, сотні років тому слугували нашим з вами пра-пра родичам – скіфам – поселенням. Звідси й назва – городище.

KOSYK_screen 4Під час розкопок у 1947-1948 роках радянські археологи знайшли тут багато історичних цікавинок. Ділянка стала охоронною і навіть отримала відповідний паспорт. Особливий статус згадується у документах 1979-го року, його межі уточнюються і розпорядженням КМДА 2002-го, розповідає Івакін.

– К нам обратились со странной просьбой и заявлением, чтобы изменить охранные зоны городища. Причем их сделать в середине заповедных.

Та вже за рік межі Хотівського городища вирішили змінити – точніше, погодити. Так, статус заповідника отримала лише половина території. Решта, яку археологи вважали чи не найціннішою, свою «цінність» в очах чиновників втратила.

KOSYK_screen 5У 2008-му з’явився держакт, який, по суті, «указонив» «погодження». Історичну площу городища зменшили вдвічі. Решту землі канонадою рішень одразу розподілила Хотівська сільрада.

Так, власниками близько 13 гектарів стали 5 кооперативів. І цю землю їм виділили…безкоштовно. Це стало початком оборудки, завдяки який сюди зайдуть люди з відомими прізвищами і великими грошима. 

Обухівський район, село Григорівка, вулиця Леніна, віднедавна – Героїв Майдану,13. Саме тут свого часу прописали більшість кооперативів, на які виводили безцінні хотівські землі.

KOSYK_screen 6Нині тут розташувалася фірма «Світанок Плюс». Чоловік, який назвався її директором, зустрів нас агресивно.

– Ми журналісти, Громадське телебачення, Максим Опанасенко.

– Максим Опанасенко, чьо ви топчете траву?

– Представтесь, будь ласка.

Ви хто?

– А ви хто?

– Я Геля Володимир Михейович.

– За цією адресою прописано декілька житлових кооперативів.

– Та Боже збав.

– Яким виділили землю в Хотові, для пана Косюка. Яким чином?

– Шановні, моя фірма не зв’язана з Косюком ніяким шляхом.

– За цією адресою прописані…

– Ви мене зрозуміли? А яка тут адреса?

– Леніна,13, село Григорівка.

– Це Героїв Майдану. І близько немає.

Про те, що з адресою ми не помилися, красномовно говорять оголошення біля сільради Григорівки. Вулицю Леніна перейменували в Героїв Майдану.

А це вже Трипілля, вулиця Риболовецька, 1. Ще один кооператив, на який виділялася хотівська земля, за документами прописаний – у музеї. Сам музей – на замку. Про причини закриття не знають ані місцеві мешканці, ані малослівний охоронець.

Не внесла ясності й телефонна розмова з жінкою-членом одразу двох «хотівських» кооперативів. Тетяна Нікольнікова, що нині мешкає в Києві, в один день, 29 травня 2009 року, увійшла до складу кооперативів «Козацька долина» і «Велесове городище»

KOSYK_screen 7 – Я вже там давно не працюю…

– Ну, я знаю, але просто це було, це 2009 рік, травень місяць, кінець травня.

– Ну, щось таке було.

– А ви хотіли отримати земельну ділянку для себе, ви стояли на квартирному обліку чи вас хтось попросив стати засновником?

– Попросили.

– А хто, не скажете?

– Ні, канєшно не скажу.

KOSYK_screen 8Для розуміння – тоді «Велесове городище» безкоштовно отримало від Хотівської сільради майже 3 гектари Хотівського городища. При цьому на момент заснування кооперативу його членами були… троє людей.

Олександр Дядюк – київський юрист, який бореться з незаконними забудовами і виділеннями землі. Кілька років тому він намагався зайнятися темою Хотівського городища.

То єсть, по гектару з лишнім на носа. Це шо за будівництво має бути? Це абсолютно незаконно. Це суперечить і Житловому кодексу, і примірному статуту. Це суперечить всьому.

Дядюк починав розслідувати схему. Але палиці в колеса традиційно встромляла бюрократична переписка з усіма можливими інстанціями.

Банальні відписки, що земельна ділянка надана Державному підприємству «Хотів» для обслуговування території пам’ятки… Трагедія пішла по Хотову з того, що в цій країні продажні є не тільки прокурори і судді, але на жаль науковці і митці так само продажні.

Ми спробували розплутати хотівський клубок. За прикладом Дядюка почали офіційно – з листування. Але швидко зрозуміли – чиновники або не знають, або не хочуть знати ситуації. Нарешті, після кількамісячної переписки, нам вдалося буквально видерти копії кількох договорів купівлі-продажу в Хотівської сільради.

Як виявилося, земля у кооперативів пробула недовго. Кілька років ділянки дрібнили і перепродавали. Кінець ланцюжка вивів нас на три імені – нових власників цих земель.

Віктор Поліщук, власник мережі гіпермаркетів електроніки «Ельдорадо» і банку «Михайлівський», який після революції гідності почав активно поглинати інші фінансові структури.

KOSYK_screen 9Лілія Різва. Це – дружина Віктора Поліщука, управителька торгово-розважального центру «Гулівер» у Києві і, за інформацією ЗМІ, племінниця дружини російського прем’єра Дмитра Медведєва Світлани.

Ідентифіковані нами шматки городища, які опинилися в руках Поліщука-Різвої, обнесено парканом. Будівництво на території не ведеться. Поки що.

KOSYK_screen 10Зате активно забудовується третій і головний фігурант нашої історії – Юрій Косюк. Це один з найбагатших українців, власник «Миронівського хлібопродукту», що випускає продукцію під брендом «Наша Ряба», екс-заступник голови Адміністрації Петра Порошенка і його нинішній радник.

KOSYK_screen 11Маєток він собі облаштовує відповідно до статусу. Масштаби будівлі більше нагадують велетенський храм чи палац. Його спорудження йде повним ходом. Прориватися до будинку-монстра і менших прибудов, що нині «прикрашають» історичне городище і розташувалися на землі, яку Косюк придбав у «хотівських» кооперативів, «Слідству.Інфо» довелося з боєм.

– Хто ви такі?

– Громадське телебачення.

– Дуже за вас радий.

– Ми теж за Вас раді. Хто Ви і чому забороняєте тут знімати? Це археологічний заповідник, Хотівське городище.

– Служба безпеки.

– Служба безпеки України?

– Ні, цього об’єкту.

До речі, у Косюка вже є чималий будинок в іншій пристоличній зоні – у Гостомелі. Що український багатій будує в Хотові – житловий будинок чи заміський клуб для відпочинку?

KOSYK_screen 12– Те, що будується, будується в прірві, і воно до городища ніякого відношення не має. Там є чітке розділення і виділення території. Червона лінія проходить по дорозі, яка розділяє це все діло. Якби це була історична пам’ятка, то мені ніхто б не дав дозволу на будівництво. Там спочатку були кооперативи, я купив ці кооперативи і зайшов туди засновником. Там купа наркоманів, які колються і потім лізуть через забор, ламають. Тому що вони наркомани.

Еколог Олексій Василюк каже:

– Це є спадщина, яку, як це сказати, її неможливо відновити… І навіть якщо завтра зміниться влада настільки, що всі порушники будуть покарані, опиняться за гратами, ми все одно більше ніколи не зрозуміємо куди ділась та земля, щоби її перебрати постфактум і можливо якусь пам’ятку знайти.

Історичну ділянку вже втрачено назавжди. Хоча ще у 2013-му ще раз замислилися над межами памятки і ще раз збільшили охоронну зону. На схему внесли будинок-монстр, назвавши його «дисонуючою забудовою».

МАКСИМ ОПАНАСЕНКО, Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» для проекту «Слідство.Інфо»

Поділитися

Не менш важливі розслідування