Олександрівський районний суд Запоріжжя розглядає справу Катерини Панфілової, яка, за версією слідства, працювала на ФСБ та створювала в Україні агентурну мережу. Серед відомих слідству учасників був підліток Максим із Запоріжжя (ім’я змінено). Жінка завербувала його для стеження за правоохоронцем та підготовки його вбивства. Журналістка «Слідства.Інфо» проаналізувала матеріали слідства і з’ясувала, як Панфілова залучала виконавців, розподіляла між ними завдання та організувала доставку вибухівки до українських міст.
Як вербували Максима
Наприкінці жовтня 2024 року Максим із Запоріжжя почав переписуватися в Telegram із жінкою під ніком «ЛиСа». У профілі не було справжнього фото чи особистих даних — лише десятки зображень лисиць.
Жінка представилася «Лисою» й пообіцяла хлопцеві гроші та допомогу у приховуванні слідів. Мовляв, її доручення можна виконувати непомітно. Слідство стверджує, що вона знала, що він неповнолітній.
Першим завданням було зібрати, на перший погляд, побутові подробиці про конкретного чоловіка: де він живе, яким автомобілем користується, коли виїжджає з дому та повертається. Насправді це був працівник правоохоронних органів, якого російські спецслужби розглядали як ціль.
Упродовж 26-29 жовтня Максим мав стежити за правоохоронцем, фотографувати та знімати на відео його та машину. Також біля будинку чоловіка треба було встановити камеру спостереження. За версією слідства, ця інформація була потрібна для підготовки замаху — чоловіка планували підірвати.
Слідство не зазначає, що саме підліток устиг з’ясувати і зробити. Однак їхня з «ЛиСою» переписка не припинилася. Упродовж наступних тижнів Максим мав знайти та купити в Запоріжжі тротил для інших учасників мережі. Потім — підпалити адміністративну будівлю в місті, а також знайти в Києві людей, які могли б забрати компоненти вибухових пристроїв із заздалегідь облаштованих схронів.
Наприкінці листопада хлопцеві надійшла посилка зі Львова з вибуховим пристроєм на поштомат у Запоріжжі. У посилці було 444 грами вибухової речовини і підривач. Пізніше на цей же поштомат хлопець отримав посилку із села Бабин Рівненської області. Цього разу — з мобільними телефонами, які планували використовувати як датчики, приймачі сигналу й електродетонатори. Надалі Максим мав зберігати посилки та чекати на наступні вказівки кураторки.
Щоб приховати учасників агентурної мережі, при відправленні й отриманні посилок вказували дані неіснуючих людей.
А 14 грудня кураторка написала Максиму, що він отримає з окупованої частини Запорізької області посилку з компонентами вибухового пристрою. Її мали скинути на місто з безпілотника.
Хто така «Лиса»
Для Максима кураторка весь цей час залишалася «Лисою» з Telegram — без справжнього фото та інформації. Утім, за акаунтом, за версією слідства, стояла Катерина Панфілова — учасниця бойових дій проти України, колишня командирка медичного взводу та «героїня ДНР», яку український суд ще 2017 року заочно засудив до 11 років ув’язнення.
Катерина Панфілова (нині, ймовірно, Надубова), народилася в Єнакієвому Донецької області. За її версією, навесні 2014 року працювала продавчинею в Києві, але після початку бойових дій у Донецькій області повернулася до рідного міста. Там навчилася надавати першу допомогу в місцевій лікарні, відтак долучилася до проросійських сил як медикиня. Саме там вона отримала позивний «Лиса» — нібито через руде волосся.
В судових матеріалах її роль описують значно ширше. У травні 2014 року Панфілова вступила до незаконного збройного формування «бригада “Восток”», що нападало на українські адмінбудівлі, військові частини й облаштовувало блокпости для бойовиків на дорогах Донеччини.
У вироці суду сказано, що у складі «бригади “Восток”» Панфілова брала участь у бойових діях поблизу Донецького аеропорту, Горлівки, Пантелеймонівки, Спартака, Ясинуватої, Пісків та Авдіївки. Одним з обов’язків «Лиси» було вербування людей і комплектування особового складу незаконного формування.
Натомість на тимчасово окупованих територіях і у російському медіапросторі Катерині Панфіловій створювали образ «фронтової медикині». Зокрема, у 2015 році вона стала командиркою медичного взводу, а у 2016-му служила медсестрою в окремому загоні «Дунай». Пропагандисти також приписують їй порятунок понад 300 бойовиків під час боїв на Донеччині. У листопаді 2016 року окупаційна влада присвоїла жінці звання «Герой ДНР».
У грудні 2017 року Шевченківський районний суд Чернівців заочно визнав Панфілову винною в участі в терористичній організації. Їй призначили 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
До української в’язниці Панфілова не потрапила. За її словами, у 2017 році вона залишила службу, переїхала спочатку до Ростова-на-Дону за чоловіком, а згодом — до підмосковного Наро-Фомінська, де працювала в лікарні.
Після початку повномасштабного вторгнення Панфілова публічно збирала допомогу для російських військових. Зокрема, у 2022-му вона розповідала російським медіа, що створила спільноту «Мы едины», учасники якої передавали російським підрозділам квадрокоптери, тепловізори, рації, одяг і медикаменти. У пізніших російських публікаціях її вже називають Катериною Надубовою та керівницею фонду з тією самою назвою.
Публічно Панфілова залишалася «медикинею» та «волонтеркою». Однак, за даними українського слідства, у цей період вона також добровільно вступила до одного з підрозділів «Міністерства державної безпеки ДНР». З 2022 року діяльність «МГБ ДНР», як вважає слідство, перейшла під контроль і підпорядкування ФСБ.
Не лише неповнолітній
Підліток із Запоріжжя був не єдиним, кого Панфілова, за версією слідства, намагалася залучити до роботи на російські спецслужби. Проте відтворити повний склад групи за відкритими матеріалами справи неможливо, адже в частини дані змінені чи знеособлені, а дехто фігурує лише як потенційний виконавець, якого Катерина Панфілова доручала знайти.
У повідомленні про підозру слідство описує, як Панфілова шукала таких людей. Жінка систематично переглядала Telegram-канали й чати, де продавали наркотики або пропонували роботу. Серед їхніх учасників шукала українців у фінансовій скруті, з проросійськими поглядами або лояльних до Росії.
Надалі Панфілова як кураторка спілкувалася з ними в Telegram, Element і Signal: передавала завдання, контролювала їх виконання та обіцяла або переказувала гроші. У Запорізькій обласній прокуратурі цю систему називають «агентурною мережею».
Серед людей, чиї імена вдалося встановити журналістці «Слідства.Інфо», — мешканець Львова. Чоловік мав знайти детонатори й компоненти для саморобних вибухових пристроїв, придбати від п’яти до десяти кілограмів тротилу й організувати його доставку до Запоріжжя і Рівного. Панфілова також доручала йому стежити за правоохоронцями та військовими і шукати персональні дані працівників СБУ та ГУР.
Проте львів’янин сам звернувся до СБУ та повідомив про контакт із російською стороною. У суді він розповідав, що передавав правоохоронцям своє листування з «Лисою». У матеріалах справи також є рапорти СБУ, що підтверджують співпрацю з ними.
Водночас чоловік не всі свої дії погоджував із правоохоронцями. В ухвалі суду наведена довідка з висновками поліграфа. У ній переказана версія львів’янина: після кількох зустрічей із працівниками СБУ він нібито вирішив, що правоохоронці не хочуть належно займатися цією справою, «розчарувався у правоохоронній системі» та вирішив діяти самостійно. За його словами, він хотів встановити місцеперебування Панфілової й домогтися особистої зустрічі з нею.
Підлітків вербують інакше
На прикладі роботи Панфілової помітна різниця в підходах до вербування неповнолітніх і вже дорослих людей. В Управлінні СБУ в Запорізькій області пояснюють: у вербуванні підлітків немає ідеологічної складової. Співрозмовник, ім’я та посаду якого не розголошуємо з міркувань безпеки, каже:
— Ніхто не розповідає підліткам про «русский мир», Росію і Путіна. Їх не намагаються переконати у чомусь. Друга відмінність — це спілкування набуває форми грумінгу, тобто психологічної маніпуляції, під час якої дорослий завойовує довіру дитини чи підлітка. Вербувальник намагається стати онлайн-другом. Перед першим завданням спілкування може тривати довго. Особливо вдало це працює з підлітками, які мають проблеми в родині та яким бракує живого спілкування, друзів.
Натомість з дорослими це не працює. Вони вже мають власне коло спілкування, важче знайомляться і заводять онлайн-дружбу.
Водночас підлітки з меншим життєвим досвідом більш довірливі.
— Наприклад, підлітку кажуть покласти пакунок під машину, мовляв, власник машини його пізніше забере. Доросла людина у таке не повірить, — кажуть в управлінні СБУ.
Ще одна відмінна складова — гроші. Неповнолітнім платять менше, і вони водночас вірять, що можуть заробити на таких простих завданнях.
— На неповнолітніх добре діє і шантаж. Адже вони бояться не тільки правоохоронних органів, а й реакції батьків. Окрім того, шантаж може звучати і як погрози на адресу батьків. Ми бачили випадки, коли неповнолітні починали розуміти, що роблять щось не те, і хотіли «зіскочити», і саме тоді підключали шантаж.
Доля Максима і «Лиси»
Історія Максима завершилася без вироку. П’ятого вересня 2025 року Дніпровський районний суд Запоріжжя звільнив хлопця від кримінальної відповідальності.
Повний текст ухвали зараз прихований у судовому реєстрі. Відомо, що суд застосував норму, що дозволяє звільнити від відповідальності за державну зраду, якщо людина добровільно повідомила органам влади про свій зв’язок із представником іноземної держави та отримане завдання.
Львів’янина, який листувався з «Лисою», у січні 2026 року суд звільнив від кримінальної відповідальності з тих самих причин.
Водночас чоловік окремо відповів за незаконні операції з вибухівкою, які, як вважає прокурор, робив за власним бажанням та поза контролем СБУ. Він визнав провину в незаконному придбанні, зберіганні, носінні та пересиланні вибухових речовин і боєприпасів. Суд призначив йому чотири роки позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробуванням на три роки.
Сама Панфілова залишається на території Росії, тому її судять заочно. Наразі її обвинувачують у державній зраді, втягненні неповнолітнього у протиправну діяльність, а також в організації незаконного поводження з вибуховими речовинами та вибуховими пристроями групою осіб за попередньою змовою.
За державну зраду в умовах воєнного стану передбачено 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. За втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність і незаконне поводження з вибухівкою — від трьох до семи років позбавлення волі. Якщо Панфілову визнають винною, остаточне покарання визначатиме суд за сукупністю кримінальних правопорушень.
Олександрівський районний суд Запоріжжя продовжує розгляд справи. Наступне засідання призначене на 12 серпня 2026 року.
