Згідно з офіційною статистикою Офісу Генпрокурора, відомо, що за час повномасштабного вторгнення росіяни стратили на полі бою 93 українських захисників. Нині лише один із цих кейсів слухається у суді з російським бійцем на лаві підсудних. Раніше усі подібні справи розглядали заочно. У скоєнні воєнного злочину підозрюють 26-річного бійця підрозділу «Шторм V» Дмітрія «Сталкера» Курашова. Якщо провину доведуть, йому загрожуватиме довічне увʼязнення.
Журналістам «Слідства.Інфо» вдалося поспілкуватися з підозрюваним у страті українського бійця росіянином.
«ЧЕСНОЮ ЛЮДИНОЮ СТАТИ ЗАХОТІЛОСЯ, ОБІЦЯЛИ ЗНЯТИ СУДИМОСТІ»
Дмітрію «Сталкеру» Курашову 26 років. Він родом із міста Гремʼяченська Пермського краю в Росії. Це за понад 2300 кілометрів від місця ймовірного вчинення ним воєнного злочину — страти українського військовослужбовця 127-ї бригади ТрО Віталія Годнюка.
26-річний військовий підрозділу «Шторм V» Дмітрій «Сталкер» Курашов / Фото: Тарас Федоренко
У січні 2024 року у Запорізькій області бійцям 127-ї бригади Сил ТрО вдалося захопити Дмітрія та решту росіян з його штурмової групи у полон.
Російський військовий стверджує, що до потрапляння в полон встиг пробути в Україні лише місяць. У Дмітрія Курашова дві судимості — за напад на поліцейського та крадіжку. До підрозділу «Шторм V» він потрапив з вʼязниці, де відбував покарання.
Як ви потрапили на фронт? Як вам це запропонували і чому ви ухвалили рішення піти воювати?
Мені обіцяли «білий квиток», зняття судимості та «зачищення» всіх документів. Через це і погодився — чесною людиною стати захотілося. Обіцяли, що потрібні люди для того, щоб збивати піддони, тягати ящики, лагодити техніку. Я на це і погодився.
А ви знали, що підрозділи «Шторм V» — це штурмові підрозділи?
Вони казали, що їм не потрібні штурмовики, що вже набрали людей. Ми повірили та пішли. Йшли лише ті, хто може працювати фізично, ніхто не міг навіть припустити, що їм доведеться брати зброю до рук. А коли ми вже прибули, то нам повідомили: «Вітаємо! Ви потрапили до штурмових загонів «Шторм V». Тепер ви штурмовики». Розпочалося навчання. Після цього нас відправили ближче до лінії фронту.
Нас, зеків, як на м’ясо пускають, зачищають в’язницю в Росії. Відправили, місяць навчили, тут же послали на штурм, усіх поклали, тут же нових привезли. У в’язниці людей не залишається. За місяць відвозять понад півтори тисячі людей — це з однієї колонії. І так зараз вивозять з усіх колоній. Зачищення в’язниць відбувається. Володимир Володимирович Путін пообіцяв зачистити до 2025 року в’язниці, щоб не залишиться жодного зека у в’язницях. Ось і виконує свої обіцянки.
Як проходило навчання перед відправкою на фронт? Чому вас встигли навчити?
Нас вчили стрільбі, метанню гранат, риттю окопів і більше нічого.
Під час навчань чи під час того, коли вже вам віддавали накази вже перед бойовими виходами, чи говорили вам про поводження з військовополоненими?
Говорили спочатку, що військовополонених потрібно брати: «Берете, зв’язуєте їх ременями від автоматів чи ременями зі штанів, і саджаєте так, щоб їх було видно, щоб як «живий щит» вони були і вас не атакували летючі квадрокоптери».
Говорили також: «Не потрібні нам полонені, у нас їх багато. Кладіть їх всіх».
В обох випадках російський військовий стверджує, що не памʼятає імен, позивних чи звання військових, котрі радили вбивати українських військовополонених чи використовувати їх як живий щит.
Читайте також:
«ВІН ВЖЕ ВІДКИНУВ АВТОМАТ, КОЛИ В НЬОГО СТРІЛЯЛИ»
Вбивство українського військовополоненого Віталія Годнюка відбулося у січні 2024 року неподалік села Новодарівка Запорізької області.
Сам Дмітрій Курашов свою провину не визнає та розповідає іншу версію подій. Начебто в українського військового вистрілив інший боєць армії РФ із позивним «Сєдой». Він був медиком у їхній штурмовій групі.
Однак у розпорядженні «Слідства.Інфо» є допити решти полонених цієї штурмової групи РФ, згідно з якими на момент страти українського військового «Сєдой», котрого звинувачує «Сталкер», вже був тяжко поранений або мертвий.
26-річний військовий підрозділу «Шторм V» Дмітрій «Сталкер» Курашов / Фото: Тарас Федоренко
Скільки вас людей йшло штурмувати українські позиції?
Нас йшло 18 людей на штурм. Я не знаю, але здається, що всі рядові були. Там були важливі гроші, документи, алкоголь, сигарети. Думали усі про свої залежності та звички, а на про те, що тут вмирати.
Опишіть свою версію подій. Як відбулося захоплення українських позицій і саме епізод із вбивством беззбройного українського бійця.
Я хотів закинути у бліндаж гранату, але мені сказали, що там ще люди перебувають. Коли боєць вийшов, то він відкинув теж автомат, був з піднятими руками, пройшов уперед пів метра, у нього було поранення у скроневій ділянці. Він розвернувся, йому сказали, повернися, йди до мене. Він зробив розворот, не став виконувати команду, підійти і в нього відкрили чергу з автомата. Після чого він упав. Я запитав: «Навіщо це зробили? Нам же потрібні були живі вони, щоб у нас був живий щит». А мені відповіли, що просто виконали свою роботу.
А хто стріляв в українського військового? Він теж потрапив у полон?
Санітар (росіянин того ж підрозділу «Шторм V» із позивним «Сєдой», — ред.) відкрив вогонь. Я не міг нічого вдіяти. Кажуть, що він «200», що його квадрокоптер убив. Його не знайшли.
А ви розумієте, чому ваш товариш по службі вистрілив у людину?
Він мені сказав: «Я виконав свою роботу, що мені залишалося робити? Не лікувати ж його, в мене бинтів немає, нічого немає».
«ЯКБИ З ЛЮДЬМИ ВОЮВАЛИ, А НЕ З КВАДРОКОПТЕРАМИ, ТО МОЖНА БУЛО Б ПІТИ ЗНОВУ»
26-річний військовий підрозділу «Шторм V» Дмітрій «Сталкер» Курашов / Фото: Тарас Федоренко
Ви говорили, що не вважаєте українців ворогами, але пішли на війну. Як ви це пояснюєте?
Ну, я пішов за тим, щоб без судимостей жити, щоб на роботу влаштуватися, щоб мені не говорили, що я не можу бути людиною нормальною. Я ж не хотів отримувати в руки зброю та йти вбивати. Я хотів допомагати, машини лагодити, працювати якось. А вийшло все навпаки.
Чи шкодуєте, що пішли воювати?
Ні.
Пишаєтеся, що служили цей короткий час в армії Росії?
Так, мабуть. Хоч якось змінив життя своє погане. Мені здається, що солдат чистіше, бл*ть, ніж вʼязень.
Як думаєте, вас обміняють?
Сподіваюся дуже сильно. Я думав, що я назбираю грошей, виживу, закінчу рік, приїду додому і нормально почну жити. Буду чистою людиною, влаштуюся на роботу…
Як ви бачите своє життя далі?
Дуже похмуре, дуже важке життя бачу далі, якщо чесно. Більше нічого не бачу. Я інвалід тепер. Яке там життя? Далі життя вже не буде…
Ви не думаєте, що вас після повернення у РФ знову відправлять на фронт?
Ні, не відправлять. У мене поранення, а таких не відправляють. Тільки за власним бажанням.
А ви самі не пішли б більше?
Тільки під наркотиками пішов би. Треба бути обколотим торчком, щоб повернутися назад. Ми ж з квадрокоптерами, а не з людьми воюємо, з летючими роботами. Якби з людьми воювали, то, звичайно, зі свідомістю можна було б, а так з летючими птахами, чи що? Тільки відбитим наркоманом треба бути або психом, щоб повернутися.
Читайте також: «У полон не брати»: росіяни отримують наказ страчувати українських військовополонених
