У квітні 2022 року після виходу російських військових з Київщини, світ побачив моторошні кадри з Житомирської траси. Цією дорогою намагалися врятуватися десятки мирних українців, що їхали з Бучі, Ірпеня та інших населених пунктів подалі від війни. Російські військові тим часом облаштували позиції вздовж траси та вели вогонь по автівках. За інформацією Офісу Генпрокурора, лише на відтинку траси біля села Мила загинули 18 людей, серед яких — дитина.

Проїхати цією дорогою не вдалося і 45-річному Олександру Степанечку, який не виїжджав, а навпаки рвався з Києва до Ірпеня, бо хотів допомогти тамтешнім тероборонівцям. «Слідство.Інфо» покроково відтворило обставини того дня та дізналося подробиці загибелі чоловіка. Від Нацполіції журналістам вдалося отримати кадри слідчого експерименту та унікальні аудіоперехоплення, а також записати інтерв’ю з російським офіцером, який дислокувався на Житомирській трасі й знає, хто з його колег по службі міг розстріляти Олександра.

Про це йдеться у документальному фільмі-розслідуванні «Слідства.Інфо» «Розстріляний: історія чоловіка, який проривався додому».

45-річний Олександр Степанечко майже чи не все життя мешкав в Ірпені на Київщині, виховував двох доньок — Ларису та Марію. 

«Він дуже любив рибалку, і ми часто з ним разом їздили. І згадую, так не хотілося, а він каже: «Давай, давай, ми проведемо класно час». А ти розумієш: це потрібно їхати на тиждень, жити в палатках, не помитися. Але в тата такий ентузіазм. Він впертий, завзятий, за що не візьметься, все в нього в руках горіло», — згадує донька Олександра Лариса Степанечко.

Лариса Степанечко

У 2021 році Олександр Степанечко вдруге одружився. Його дружина Оксана пригадує, що це було фактично кохання з першого погляду: «За два побачення ми вже почали разом жити і відтоді не розлучалися. І через місяці 3-4 побралися». До повномасштабної війни подружжя активно подорожувало, а після весілля Олександр з Оксаною полетіли на Мальдіви.

Олександр та Оксана Степанечки на відпочинку

«Коли ми подорожували, він насолоджувався кожним моментом. Як він казав: «Я нарешті почав жити!». Таке відчуття, що він хапав цей рік, це життя з відкритим серцем і хотів вдихнути його на всі легені», — каже дружина Олександра Оксана Степанечко.

Оксана Степанечко

Коли розпочалася відкрита війна, подружжя Степанечків було у Києві. Олександр взявся допомагати столичній теробороні — будував блокпости та ходив на нічні чергування. Однак чоловік постійно прагнув прорватися у рідний Ірпінь і допомагати військовим там. 

«Для нього було дуже болісно бачити «прильоти», руйнування. Тому він туди так сильно і рвався. Він доєднався в телеграм-канали ТрО Ірпеня, ТрО Бучі й так далі. І прочитав, що їм терміново потрібні машини. І він каже: «Я поїду, у мене там дві машини. Я хоч так допоможу», — згадує Оксана Степанечко. 

Дружина відмовляла Олександра від поїздки, адже це було небезпечно. На той час на Житомирській трасі розстріляли вже не одне авто з цивільними. 

«Я не знала, що він поїде, бо я ж з ним сварилась кожного разу, коли дізнавалася, що він туди рветься. І він мені не сказав про це. Зібрався зранку, був насуплений, злий такий. Він навіть не поснідав. Зібрався, нібито їде на блокпост», — пригадує дружина Олександра Оксана. 

«Я ПО ЗУБАХ ВПІЗНАЛА, ЩО ЦЕ ТАТО»

Вранці 25 березня 2022 року Олександр Степанечко вирушив до Ірпеня через прагнення допомогти. Він рухався об’їздною дорогою, адже коротші шляхи були недоступні через підірвані мости. 

«Я його набираю, а мені кажуть: «Абонент поза зоною». Я кожні 10 хвилин давай набирати — абонент поза зоною. І тут у мене серце почало, знаєте, вискакувати. А знаю, що вже два рази він поривався на це (їхати у Ірпінь, — ред.). І я до шухляди, де лежали ключі від ірпінської квартири, а ключів немає. Боже, в мене все просто впало. Я дзвоню сестрі, ридаю, кажу: «Саша, напевно, на Ірпінь поїхав», — розповідає Оксана. 

Рідні Олександра не мали про нього жодної інформації впродовж 10 днів. Лише після звільнення Київщини, у квітні 2022-го, вони впізнали його спалене авто, яке зафіксували журналісти. Поліцейські надіслали Ларисі Степанечко фото обгорілого тіла батька, аби вона сказала, чи це саме він.

«Оскільки він лежав обличчям донизу до землі, воно було трохи вцілілим. І з того, що я побачила, там, як би, обличчя ж немає, губ немає, тільки зуби. Я просто по зубах впізнала, що це тато. Я цю посмішку бачила все дитинство, все життя. Я дивлюся: це він. І я розумію, що так шкода… Ми тебе так довго шукали…», — з болем каже донька Олександра Лариса Степанечко.

 

«Слідство.Інфо» записало інтерв’ю з російським офіцером Романом Плєвако, який потрапив у полон у Курській області у серпні 2024 року, а у березні 2022-го — окуповував Київщину.  Росіянин вказав офіційному слідству та журналістці «Слідства.Інфо» на свого товариша по службі, який міг розстріляти автівку Олександра Степанечка. Окупант також розповів про завдання, які ставило перед військовими вище командування армії РФ та вказав на відтинок Житомирської траси, де дислокувався разом із колегами по службі з 5-ї танкової бригади армії РФ.

«Остання позиція, куди ми приїхали, де нам вже сказали, що ми будемо нести службу, це була ділянка Житомирської траси у напрямку до Києва. Не доїжджаючи до Києва, там буквально кілька кілометрів, до 20. Ми приїхали в цю лісосмугу, я там вже побачив техніку, що стояла на позиціях. Командир батальйону поставив завдання, що ось прибули, виконуємо завдання з утримання лівого флангу танкового батальйону, недопущення прориву противника», — стверджує російський військовий Роман Плєвако.

Роман Плєвако під час інтерв’ю з журналісткою «Слідства.Інфо» Владиславою Кобко

Роман Плєвако додає, що танкові екіпажі розмістили саме біля траси задля того, аби завадити логістиці Сил оборони. Головним завданням було «не пропускати військову техніку противника». 

Плєвако приїхав на позиції бригади обабіч Житомирської траси 15 березня 2022 року. Він згадує, що вже того дня бачив чимало розстріляних авто: і військових, і цивільних. При чому останніх було більше. 

 

Полонений Роман Плєвако каже, що автівку, за кермом якої був 45-річний Олександр Степанечко, міг розстріляти 32-річний старший сержант Дмітрій Лапшаков. Танковий екіпаж, у якому був Лапшаков, стояв прямо біля дороги.

«Наскільки мені відомо, це стріляв Лапшаков. Тобто Лапшаков говорив, що підбив машину з кулемета. Він підійшов і сказав. А потім від командира почув. Подробиці ніхто не розпитував», — каже Плєвако.

«Я ЙОГО З АВТОМАТА ДОБИВ. МАШИНУ ПІДПАЛИВ, ЗГОРІЛА»

Дмітрій Лапшаков одружений та має двох дітей. На початку 2022 року окупант служив у 212-му окружному навчальному центрі танкових військ Східного військового округу. Перед відправленням в Україну його прикомандирували до 5-ї танкової бригади армії РФ. 

Дмітрій Лапшаков

У розпорядженні «Слідства.Інфо» опинилося аудіоперехоплення, на яких  Дмітрій Лапшаков спілкується з товаришем та розповідає йому про розстріл Toyota Land Cruiser Prado. Саме в такій автівці їхав Олександр Степанечко.

— Сьогодні ще якийсь крузак їхав, я йому махаю, щоб руки піднімав, що без автомата. Довбанув.

— Ну і хто там сидів?

— Та якийсь середній мужичок сидів.

— Бл*, мирний, не мирний?

— Хрипів, х*лі, вже. Я його з автомата добив. Машину підпалив, згоріла. 

— Мужичок то мирний?

— А х*й його знає, Дімо, який він.

«Слідство.Інфо» зателефонувало до Дмітрія Лапшакова під легендою. Він взяв слухавку, проте говорити відмовився. За даними журналістів, він і зараз залишається російським військовим. Українські правоохоронці вже повідомили Дмітрію Лапшакову про підозру. 

Полонений офіцер РФ Роман Плєвако стверджує, що контролювати відтинок Житомирської траси біля Мили наказав командир 2-го батальйону 5-ї танкової бригади, майор Тхаро Абатаєв. Він родом зі столиці Дагестану Махачкали, одружений. Абатаєв віддавав накази, слухав доповіді підлеглих ті проводив наради. За співучасть у розстрілі цивільних Абатаєву також отримав  підозру. 

Тхаро Абатаєв

«Він (Тхаро Абатаєв, — ред.) віддавав накази, але фактично він був на місці, безпосередньо співучасником цих розстрілів. Але можна сказати, що ці накази віддавались не тільки від цього командира. Такі ж накази надходили й  іншим командирам, які відповідали за окупацію Київщини. І де саме був центр віддання таких наказів, якраз і потрібно ще встановити за результатами всіх розслідувань, які зараз проводяться по тих подіях», — говорить заступник начальника департаменту війни Офісу Генпрокурора Тарас Семків.

Тарас Семків

Окупант Тхаро Абатаєв загинув від мінометного вогню на позиціях бригади у березні 2022-го. Його обов’язки перейняв російський військовий на псевдо «Мотор», стверджує Роман Плєвако.

Загалом за розстріли цивільних автівок на Житомирській трасі поліцейські вже повідомили про підозри чотирьом військовим 5-ї танкової бригади РФ.

У Офісі Генпрокурора «Слідству.Інфо» повідомили, що на відтинку Житомирської траси біля села Мила загинули щонайменше 18 людей, серед них — дитина. Ще шестеро цивільних зазнали поранень, але змогли врятуватися. 

Читайте також: 5 злочинів у Бучі: зізнання російського солдата

війна, воєнні злочини росії, російські воєнні злочинці