Село Новоолександрівка Херсонської області звільнили від росіян у жовтні. Мешканці прожили під окупацією понад пів року.
Журналісти «Слідства.Інфо» відвідали звільнену українськими військовими Новоолександрівку Херсонської області й розпитали у мешканців про життя під час окупації та втечу росіян після приходу Збройних сил України.
«ШУКАЛИ БАНДЕРІВЦІВ»
Місцеві жителі розповіли журналістам, що коли навесні село захопили росіяни, то українські військові та поліцейські встигли евакуюватися. Але окупанти все одно їх шукали — трощили хати, де знаходили форму.
Катерина — мешканка деокупованого села Новоолександрівка Херсонської області
«Як вони (росіяни, — ред.) зайшли, то був обхід. Шукали, все переривали. Шафу відкривали. З автоматами. Шухлядка, труси, вибачайте, жіноча білизна. Там воно стоїть і риється. У мене дочка каже: «що ви шукаєте?» — «бендеровцов», — згадує мешканка села Катерина.
Російські військові забирали у людей їжу та цінну техніку. Новоолександрівці, щоб врятувати свої речі, закопували їх у землю.
«Забирали вони й їжу, забирали ноутбуки, телефони. Ой, ну як у мене кнопочний, то їм такий не треба… Тільки купила дитині телефон. Забрали. Оце як «обхід» — ми зразу все замотували, закопували», — говорить Катерина.
Жінка розповіла журналістам, що людям у селі було морально дуже складно.
«Нам не те, що важко було. Нам важко дихати тут було. Розумієте?! Важко дихати було… Я вам навіть переказати не можу, як то було морально важко», — розповідає Катерина.
«ЛЮДЕЙ НЕ ЧІПАЛИ, БО ЇМ ПОТРІБНА БУЛА ХЕРСОНЩИНА»
Більшість місцевих кажуть, що російські військові їх не чіпали — «комендант» заборонив. Але змушували селян нервуватися інакше. Мешканці Новоолександрівки згадують, що російські військові напивалися й їздили на великій швидкості по селу на БТРах.
«Нікого не чіпали. Ото п’янки влаштовували. І подавлять себе БТРами, і постріляють. Таке. Жили по хатах. Людей не чіпали, тому що Херсонщина їм потрібна була», — розповідає житель села Сергій.
Сергій — мешканець деокупованого села Новоолександрівка Херсонської області
Окупанти нібито не конфліктували з місцевими, щоб одержати підтримку на так званому референдумі щодо приєднання Херсонщини до РФ. Його проводили тут у вересні.
«Там, у тих списках (так званих виборчих списках, — ред.), казали, що записані були всі, навіть померлі та діти, які 30 років не живуть у селі. Такий собі референдум», — згадує пан Сергій.
Чоловік каже, що чотирьох місцевих жінок, які брали участь у організації псевдореферендуму, затримали правоохоронці. А чоловіки встигли втекти.
ОБСТРІЛ СЕЛА — ПОМСТА ЗА ПРОУКРАЇНСЬКУ ПОЗИЦІЮ
Жінка, чий будинок зруйнували росіяни, передавала інформацію про окупантів Збройним силам України.
«Вона нашим розказувала, скільки пушок потягли. Так ти що. Ми о 5 ранку вивозили дитину. «Мішок на голову, на трасу. Повбиваємо»… Вона поїхала. Передзвонила. Сказала хлопцям (ЗСУ, — ред.). Все одно не здавалася. Все одно до останнього. І прапори при росіянах чіпляли», — розповідає місцева мешканка Діна.
Діна — мешканка деокупованого села Новоолександрівка Херсонської області
Жителі Новоолександрівки під час окупації розвішували українські прапори на будівлях, а російські — знімали й палили.
«Ввечері ще руські тут були. А ми вже там прапор повісили. Зранку ідуть руські, дивляться на український прапор: «а що, уже українці зайшли?» А хлопці кажуть, що так. «А коли? — а зараз». Вони так тікали! І БТР кинули на ставку. І оці кулемети. Все кинули. І носки, труси в клубі кинули. Так тікали», — згадує жінка.
Зараз росіяни обстрілюють село з іншого берега річки Дніпро, яка знаходиться недалеко від Новоолександрівки.
«Як наші звільняли село — сюди ні один снаряд не прилетів, ніде ніщо не стрельнуло. Ніхто не постраждав від наших. А вони (росіяни, — ред.) ото стріляють з-за Дніпра. Тут Дніпро — 7 км… З мінометів, з пушок вони сюди гатять», — розповідає пані Катерина.
Через постійні обстріли Новоолександрівка залишилася без світла. Проте місцеві налаштовані оптимістично. Вірять, що скоро все закінчиться: «хліб привозять, гуманітарку роздають. Не голодуємо. А далі подивимося. Вистачить».
«КОЛАБОРАНТИ УСІ СИДЯТЬ ВДОМА»
У Новоолександрівці залишилися колаборанти, які раділи окупації та допомагали росіянам. Тому місцеві не виключають, що деякі влучання по будинках — наведення.
«Були ж прихильники руського миру. Вони й зараз є у селі. Їх ніхто не чіпає. Поперевзувалися, як то кажуть», — розповідає Катерина.
Служба безпеки України забрала лише тих колаборантів, які безпосередньо допомагали окупантам проводити так званий референдум.
«А ті, що годували, поїли, цілувалися, на БТРах їздили — усі сидять вдома. І я питала — «А вони нічого поганого не зробили». А як нам після цього жити, якщо я знаю, що вона їх вітала, вона разом зі мною в селі житиме?», — говорить жінка.
Катерина обурена, адже, на її думку, держава не робить нічого, щоб покарати тих, хто допомагав росіянам під час окупації села.
«Я не можу жити з цією людиною в селі… Вони самі руські. «Це мої племінники». Буряти, дагестанці, росіяни — усі племінники! Кодло ціле заходило до них. Усіх поїли, годували, прали речі їм. І живуть зараз собі, ніхто їм нічого не робить (Плаче — ред.)», — каже Катерина.
Поспілкуватися з родиною фермерів, на яких як на колаборантів журналістам вказали декілька місцевих, «Слідству.Інфо» не вдалося — вдома їх не було. Люди повідомляли про них в поліцію. Але там нічого не зробили.
Наразі новоолександрівці чекають на перемогу й мріють, як будуть її святкувати всім селом.
Мешканці села Новоолександрівка
«Ох, якби ж швидше перемога була. Господи. Як ми будемо її святкувати! Ми винесемо столи на двір. Наваримо, нажаримо, нашкваримо… І будемо пити, співати. І танцювати. Все буде. І наші хлопці обіцяли вернуться… Аби тільки всі живі лишилися. Ми тут всі за них. Наші солдати все одно вернуться. Усі», — каже Діна.
