0

Генпрокурор України Юрій Луценко прокоментував справу щодо вбивства Павла Шеремета. Під час інтерв’ю Дмитрові Гордону, Луценко сказав, що це «дуже важка справа».

«По Шеремету навіть ФБР не змогло нам допомогти з існуючою плівкою, але коло підозрюваних звузилося з кількох тисяч до кількох сотень», — сказав він, відповідаючи на питання, чи відомо йому, хто вбив Олеся Бузину й Павла Шеремета. Убивці ж Бузини, за словами генпрокурора — на лаві підсудних.

Машину Шеремета невідомі підірвали 20 липня 2016 року в центрі Києва. Павло Шеремет — журналіст білоруського походження, останні 5 років жив у Києві, працював в «Українській правді» та був ведучим на радіо «Вєсті».

За два роки офіційне слідство не дало жодного результату: ні замовників, ні виконавців убивства журналіста досі не вдалося встановити.

Навесні 2017 року журналісти Слідства.Інфо спільно Центром дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) випустили документальний фільм-розслідування «Вбивство Павла» про вбивство журналіста Шеремета. Команда журналістів, що почала розслідувати злочин паралельно з офіційним слідством, знайшла докази, які могли б стати критичними для розкриття злочину.

Журналісти з’ясували, що вибухівку під авто Шеремета заклала невідома жінка, яку прикривав чоловік. Ці самі люди були поруч з місцем вибуху і вранці 20 липня. На відміну від поліції, журналісти-розслідувачі простежили підозрілу пару на відео з камер вуличного спостереження.

Також Слідство.Інфо встановило із записів відеокамер, що біля будинку Павла Шеремета в ніч перед його загибеллю стояли підозрілі червоний Mersedes і сіра Skoda. Як виявилося, водієм Skoda був Ігор Устименко, екс-працівник СБУ. Що може вказувати на ймовірну причетність українських силовиків до злочину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Вбивство Шеремета: на нас сподіваються більше, ніж на поліцію

У лютому 2018 року редакторка-засновниця «Української правди» Олена Притула звернулася до Генпрокурора Юрія Луценка з офіційним листом, вимагаючи розслідувати вбивство свого чоловіка Павла Шеремета як терористичний акт. Мовляв, злочинці розраховували не тільки вбити журналіста, але й отримати психологічний ефект від вчиненого терористичного акту в багатолюдному місці, викликавши серед людей паніку та зневіру у власній безпеці.