Військовослужбовці 425-го окремого штурмового батальйону «Скала» на покровському напрямку взяли у полон 8 росіян. «Слідство.Інфо» бачило, як захисники привезли полонених окупантів.
Про це йдеться у репортажі «Слідства.Інфо».
У Покровськ під’їхала автівка «Бредлі» зі штурмовиками, які взяли в полон вісьмох росіян.
– Це ви брали в полон росіян вісьмох?
– Так.
– Як ви?
– Нормально.
– Втомилися?
– Втомилися, а як же. Нічого, Україна понад усе!
Головний сержант роти 425-го окремого штурмового батальйону «Скала» з позивним «Замок» каже, що під час зміни штурмової групи захисники потрапили у близький бій з росіянами.
«Замок»
«Доїхало двоє бійців… Їхали змінювати штурмову групу, яка штурмувала посадку. Після чого закріпилися інженери з АГСниками (військові, які використовують станковий автоматичний гранатомет, — ред.), разом дочекалися закінчення артобстрілу, щоб зачистити посадку від п*дарів (росіян, — ред.). Вони дійшли до краю, а там почався повний контакт з противником. Одного нашого поранило в перенісся. Відкотили хлопців і почали працювати мінометом і артвогнем по противнику. Внаслідок чого росіяни відкотилися у сусідню посадку»,— розповідає «Замок».
Військовий говорить, що якраз у тій посадці захисники натрапили на ворожий бліндаж.
«Хлопці там 57, 55 та 50, здається. Ну, такі чоловіки — дорослі, але бойові. Молодці! І троє хлопців молодші. Хлопці, коли почали зачищати цю посадку, натрапили на бліндаж, в якому сиділи п*дарки (росіяни, — ред.). Наші почали робити простріли, кидати гранати, казати їм: «давайте здавайтесь, а то ми тупо вас закидаємо». У підсумку з цього бліндажа вийшло 8 п*дарков (росіяни, — ред.), 9-й був 200-й», — каже «Замок».
Військовий «Гор» розповідає, що росіяни вирішили здатися: «Ми вступили в бій, і зрозумівши, що вони (окупанти, — ред.) всі програють і загинуть, вони рішили здатися. Ми прийняли їх… щоб обміняти на наших хлопців. Вони спочатку вели бій, але зрозуміли, що ми їх придавили і що вони загинуть».
Військовий «Гор»
За словами «Гора», у багатьох окупантів, документи яких він знаходив, є судимість: «Кац*пи напору бояться, якщо вони бачать його, то дають слабину. Коли там дивишся документи, то у всіх (росіяни, — ред.) статті. Це їхня «правова машина» працює, я так розумію, репресивна. Шиється справа і потім або ідеш на війну та реабілітуєшся, або ідеш пиляти ялинки до ведмедів».
Російські військові погодилися поспілкуватися з журналісткою «Слідства.Інфо» і розповіли, як потрапили у полон.
Окупант «Радіф» каже, що здалися, бо злякалися: «Та злякалися ми! Українські солдати нас взяли у кільце, ми були вимушені здатися. Або нас вбили б усіх, або ми вимушені були здатися».
Окупант «Радіф»
Український військовий розпитує по черзі кожного полоненого, для чого ті пішли на війну.
– А ти, гаврик, для чого контракт підписав?
– Щоб зняти судимість, щоб не закрили.
– А ти?
– Теж.
– Теж саме.
– Судимість? За що?
– Псування лісного майна.
– Ти дрова крав чи що?
– (махає).
– Ну хоч вагонами, я сподіваюся?
– Ну, майже… Три колоски.
– За що судимість? Грабіж?
– У 2018-му звільнений з наглядом, щоб зняти нагляд, треба було ходити 8 років…
– Так тебе змусили підписати контракт? Слідчий чи що?
– Органи, які за нагляд відповідають.
