До війни у селищі Бородянка за 50 кілометрів від Києва жило близько 13 тисяч людей. Майже одразу після вторгення російських військ в Україну, 26 лютого росіяни вперше обстріляли Бородянку.
Понад місяць на селище скидали бомби, обстрілювали з «градів» та «ураганів». Також тут розташувалася база «кадирівців».
Зараз на місці колись красивих та охайних шкіл, будинків, парків — майже суцільні руїни. На додачу до руйнувань та мародерства, росіяни жорстоко нищили місцевих, розстрілюючи на вулицях та катуючи у підвалах.
Ті, хто погоджуються говорити, здебільшого просять їх не знімати і не згадувати імен — бояться повернення «кадирівців» та помсти за правду про їхні злочини.
Після того, як раніше окуповані села на Київщині нарешті зайшли українські війська і світ жахнувся фото з Бучі, генеральна прокурорка Ірина Венедіктова сказала, що у Бородянці все набагато гірше. Багато з тих, хто загинули у Бородянці, досі під завалами — росіяни не дозволяли їх розбирати під загрозою розстрілу.
Нині, коли їхні крики назавжди стихли, залишається тільки здогадуватися, скількох поховали під собою руїни багатоповерхівок.
Наші журналісти поспілкувалися із тими небагатьма, хто погодився розповісти свої історії, побували у місцевій школі, де російські військові жили, та на підприємстві «Колос», де окупанти зробили свій штаб. Усюди — сміття, матюки на стінах, сморід. І навіть залишене спіднє. Як виглядає Бородянка після приходу росіян — у нашому матеріалі.
