Суддя Солом’янського районного суду Києва Олександр Бобровник, який відпустив «на поруки» Олександра Мартиненка, начебто зловживає алкоголем та бере хабарі. Про це заявили активісти проекту «Просуд», які отримали доступ до матеріалів службової перевірки цього судді. Саме Бобровник приймав рішення про виселення мешканця Києва Олександра Кучерявенка з його квартири і передачу цього житла до рук чорних ріелторів. Про що раніше розповідало Слідство.Інфо. Ну а про іншого фігуранта попередніх розслідувань Громадського – рівненського суддю Вадима Торчинюка також з’ясувалися нові вражаючі факти.
Словаччина – країна, яка на заході межує з Україною і більше відома своїми гірськими краєвидами, аніж корупційними оборудками. Втім, Словаччина останнім часом фігурує у шахрайських схемах заможних українців. Компанії-бульбашки з українським корінням десятками оформлюють на словацькі адреси масової реєстрації. Часто основне призначення фірм, що існують тут лише на папері, аж ніяк не комерційна діяльність. Іноземні компанії стають планом «Б» для українських посадовців. Однією з таких компаній донедавна володіла родина рівненського судді Вадима Торчинюка.
У передмісті Луцька суддя Вадим Торчинюк закінчує будівництво. За високим парканом – понад півгектара землі, водойма, альтанка, просторе господарське приміщення і маєток площею у 650 квадратних метрів. Будівельники завершують останні роботи на подвір’ї. В маєтку ще ніхто не живе, проте робітники кажуть, що суддя персонально приїжджає контролювати будівництво:
– Ну, Вадим. І все. Більше нікого не бачив з власників, – каже молодий робітник.
– І часто приїжджає?
– За місяць рази два бачив – додає будівельник.
«Слідство.інфо» зацікавилося вражаючими статками Торчинюка ще два роки тому. Тоді голова Господарського суду Рівненської області разом із дружиною декларував дев’ять земельних ділянок, дві просторі квартири, тринадцять транспортних засобів та заощадження на вісім мільйонів гривень.
– Я з цією декларацією йшов в судді і з цією декларацією так і зараз працюю, живу. А що ж соромитися, коли воно дійсно так є? Мені немає чого соромитися, – пояснював два роки тому служитель Феміди.
Торчинюки кілька років поспіль оновлюють родинний автопарк люксовими автівками. Серед останніх придбань «BMW 530d», «BMW 320», «BMW X5», «Mercedes-Benz G350», «Audi Q5» і бюджетне «Renault Kangoo». Голова сімейства займався продажем автівок до того як влаштувався у суді – розповідають колишні сусіди.
– Він їздив туди-сюди. На заробітках був. Студентом він ще був, їздив в Сибір, звідти привозив і купи-продай.
– Машини ганяв чи що?
– Ні, він так щось продавав. А потім машинами зайнявся. Загалом там машин не порахуєш.
Лише на 68-річну матір судді, згідно інформації з реєстру транспортних засобів МВС, за останніх два роки зареєстровано чотири люксових автівки. Вартість таких авто на ринку сягає чверті мільйона доларів.
Маминою «Audi Q5» користується сестра судді Торчинюка Інна Кошова. Її чоловік більше 20 років працює у волинській податковій, очолює сектор боротьби з відмиванням доходів отриманих злочинним шляхом. Попри мізерну зарплату чиновника, сім’я Кошових роз’їжджає на дороговартісному авто. Пояснювати походження розкішної власності податківець відмовляється.
– Автомобіль перебуває в користуванні дружини. Автомобіль, значить, є мама дружини, є батько дружини, на жаль, він зараз покійний, батько. Цим майном, автомобілем, вона користується вже, ну не знаю я, скільки часу, це треба там в декларації подивитися. Він належить не їй, – каже податківець Анатолій Кошовий.
Дружина податківця і водночас сестра одіозного судді Торчинюка майстерно уникає відповідей на незручні запитання.
– А яке ви діло маєте до мене? Я не зрозуміла? Мені мама дала в користування, щоб я її возила, – переконує дружина податківця і сестра судді Інна Кошова. – Те, що написав мій чоловік, це ніхто такого не пише. Тільки він таке може написати. Він дуже чесна людина. Так що, будь ласка. Я вам не зобов’язана пояснювати, чим я користуюсь. Я, наприклад, казала, щоб не декларувати. Він сказав: я державний службовець, я мушу задекларувати. А на чому я їжджу, я сьогодні на «Ауді», а завтра на «Х5» буду їздити. Це не ваша проблема. Я не державний службовець, – емоційно коментує дружина держслужбовця.
Як і два роки тому, так і тепер, у декларації судді не фігурує словацька компанія «Vellex», хоча її засновником і директором із 2013-го два роки поспіль була дружина судді Наталія Торчинюк. Пізніше функції директора виконував і сам суддя. Компанія звітує про 11-12 тисяч євро прибутку щороку.
– За рік 12 тисяч євро – це 1000 євро на місяць. Тисяча євро на місяць – це навіть не середня заробітна платня по Євросоюзу. Це нічого, – пояснює волинський бізнесмен Володимир Пащенко, який теж створював у Словаччині компанію, аби розширити туди свій український бізнес. – Тому, скоріше всього, це, я думаю, все ж таки той необхідний рівень, який завели кошти, щоби показати податковим і міграційним органам цієї країни, що так: фірма працює, вона щось там заробляє, і, напевно, власник цієї компанії порядний бізнесмен.
Часто зарубіжні «компанії-бульбашки» існують лише на папері. Їх не знайти за адресою реєстрації. Псевдо-бізнес для іноземних клієнтів створюють професійні посередники.
– Тому що ми знаємо, що сьогодні є багато людей, які з двома-трьома паспортами. I саме підставою отримати паспорт закордонний, ще один, іншої країни – це, в тому числі, початок цієї процедури починається з відкриття власного бізнесу в цій країні, – каже Володимир Пащенко.
У лютому цього року фірму «Vellex» переписали на киянку Алісу Соловйову. За вказаною у словацькому реєстрі адресою про цю жінку не чули.
– Дівчат Аліс взагалі в під’їзді у нас ніколи не було, наскільки я пам’ятаю. Тут живу років 20. Тобто, не було Аліс. Дітей питаю, вони не знають тут ніяких Аліс, – каже сусідка квартири, в якій, за даними словацького реєстру, проживає Аліса Соловйова.
Тим часом суддя Господарського суду Рівненської області Вадим Торчинюк категорично заперечує свою причетність до словацької компанії «Vellex»:
– Мені не відомо про те, яким чином я відношуся до цієї компанії. Там та особа, яка, наскільки мені відомо, займалася безпосередньо, громадянин тої держави, десь він, якісь є в нього проблеми з законом. Оце все, що мені відомо, – зазначає посадовець.
– Тобто, судячи з ваших слів, ви припускаєте, що громадянин Словаччини якийсь використав ваші персональні дані і зареєстрував компанію?
– Я вам дав відповідь на питання. В мене немає компанії. В мене немає дружини. Я бізнес в Словаччині не проводив. Чим займалася моя дружина, ну, можливо й займалась, – наполягає суддя.
Непереконливим аргументом для судді виявився і підпис у фінансовій звітності словацької компанії.
– Ви хочете сказати, що це мій підпис? Це не мій підпис. Я жодного документа на іноземній мові не підписував. Я вам відповідально заявляю: це не мій підпис, навіть не схожий. Повірте, я маю справу з документами і підписую їх багато разів. Свій підпис я впізнаю. Це не мій підпис, – заперечує Вадим Торчинюк.
В декларацію судді Торчинюка не потрапили ще й дві українські компанії: «Любарт» і товариство «Офісно-торговий центр». Пан Вадим вказаний бенефіціарним власником лише однієї із них, хоча в обидвох засновником зазначена його дружина.
– Завідомо недостовірне декларування такої інформації про таке майно і такі активи передбачає навіть кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність настає, якщо така компанія, її статутний капітал або активи такої компанії становлять понад 250 прожиткових мінімумів, тобто це близько півмільйона гривень. Може бути навіть позбавлення волі із позбавленням права займати певні посади протягом 2 років. І позбавлення волі на 2 роки. Тобто, відповідальність досить серйозна. Якщо майно, активи, які не задекларовані, вони менше півмільйона гривень, то за це передбачена адміністративна відповідальність. Власне, також досить серйозний штраф, – коментує юристка Громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан.
«Слідство.Інфо» робило чимало розслідувань про посадовців, які після початку електронного декларування раптово почали розлучатися, залишаючи колишнім дружинам чималі статки. Наприкінці минулого року розлучився і суддя Торчинюк. Аби поспілкуватися щодо незадекларованої власності вже колишнього чоловіка, ми приїхали до будинку Наталії Торчинюк у Луцьку. Однак, екс-дружина судді просто втекла від знімальної групи на новенькій «BMW X5», уникнувши запитань про походження чергового люксового авто.
– Це – його дружина. Дуже, до речі, так як з нею трохи спілкувалися, дуже хороша людина, – розповідають сусіди по вулиці із Наталією Торчинюк.
– А чим займається вона, не знаєте?
– Ні, я не знаю.
– Може, якийсь бізнес чи ще щось?
– Напевно ні, потому шо вона практично, от троє дітей, двоє таких, що… вона практично завжди з ними. Тобто, як домогосподарка, я так думаю.
Власне розлучення і дарує судді Торчинюку можливість не перейматися декларуванням майна, оформленого на колишню дружину. Йдеться як про бізнес у Словаччині, так і про родинний люксовий автопарк.
– Це, знову ж таки, частина була розподілу майна, тому що дані автомобілі переписувалися з дружини. Вона була власником до цього. Ви просто неуважно дивилися декларацію, ці автомобілі були внесені, – пояснює суддя походження люксових авто у його 68-річної матері.
– А до дружини тоді питань ще більше виникає. В дружини звідки вони взялися?
– Ще раз, ви не шукаєте взаємозв’язку, як вони потрапили до мами. Можливо, якесь відношення і в фінансовому плані мала мама…
Місяць тому Вадим Торчинюк втратив повноваження голови суду. Втім, зовсім не через звинувачення у корупції – закінчився п’ятирічний термін суддівських повноважень. Торчинюк очікує на безстрокове призначення. Його доля тепер у руках Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя. Саме вони вирішуватимуть, чи буде й надалі суддею Вадим Торчинюк. «Слідство.Інфо» передасть на їхній розгляд зібрані в ході розслідування докази невідповідності в деклараціях цього дуже небідного вершителя правосуддя.
/Юрій Горбач, “Рівненське агентство журналістських розслідувань” для “Слідства.Інфо”