14

Отримавши й дослідивши документи від Державного агентства України з питань кіно, «Слідство.Інфо» розповідає, чому надія долучитися до створення прогресивної стрічки обернулась судовою тяганиною, продовженням строків і втратою з державного бюджету кількох мільйонів гривень.

У квітні, після тривалих зйомок і монтажу, у відкритому доступі почали з’являтись фільми проєкту російського режисера Іллі Хржановського «ДАУ». Багатосерійну драму, присвячену життю радянського фізика Лева Ландау, почали знімати ще 2008 року в Харкові. І перші ж оприлюднені епізоди — «ДАУ. Дегенерація» й «ДАУ. Наташа» викликали в Україні широке обурення.

Одна з підстав — використання для сцени дослідів над дітьми (епізод «ДАУ. Дегенерація») немовлят із харківського сиротинця. За словами дитячого омбудсмена Миколи Кулеби, зйомки порушили права дітей та могли вплинути на їхній психічний стан. Із відповідною заявою омбудсмен звернувся до поліції, а прокуратура Харківської області почала розслідування за фактом можливих тортур та виготовлення творів, що пропагують культ насильства.

Не менш скандальним виявився фільм «ДАУ. Наташа». Глядачів обурила сцена стрічки, в якій директор інституту схилив секретарку до сексу, а також сцена зґвалтування акторки за допомогою пляшки. Важлива деталь у тому, що показані в фільмах події не є чистою акторською грою: чітко прописаного сценарію не існувало, більшість людей у кадрі не були професійними акторами. Режисер вимагав від них проживати реальне життя — включно з бійками і насильством.

Сам автор фільму Ілля Хржановський вважає, що закону не порушував, а суперечливі кроки, до яких він вдався, було продиктовано художнім задумом. До слова, зараз чоловік є художнім керівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» — фінансованої приватним капіталом ініціативи, метою якої є інформування людей про трагічні події 1941-1943 років, коли нацисти розстріляли в яру понад 50 тисяч євреїв, ромів та представників інших національностей. Відповідно до концепції майбутнього меморіалу, команда Хржановського пропонує надати відвідувачам «Бабиного Яру» досвід, подібний до пережитого учасниками проєкту «ДАУ»: максимальне занурення в умови відповідного історичного періоду.

Кадр із «ДАУ. Дегенерація»

Українські діячі культури вже виступили зі спільною заявою, у якій вимагають звільнення Хржановського із посади в меморіалі. Адміністрація ж останнього вважає, що підстав звільняти чи відсторонювати Хржановського на час слідства немає.

Невдовзі після публікації перших епізодів «ДАУ» з’явилась інформація про те, що проєкт частково фінансувало й Державне агентство України з питань кіно. Цю інформацію «Слідству.Інфо» підтвердили колишній та чинна очільники агентства. Однак, запевняють вони, гроші виділялись на зовсім інший фільм. Який компанія Ілля Хржановського, попри договір, досі не здала.

Скільки грошей і на який саме продукт Держкіно виділило «ДАУ»? Чому держава взагалі підтримала контроверсійний проєкт? Чому строки виходу фільму постійно переносились? І в якому стані справа перебуває зараз? Дослідивши документи й поспілкувавшись із учасниками процесу, «Слідство.Інфо» відповідає на ці питання.

Епізод перший. Початок чудової дружби

Робота над «ДАУ» почалась 2006 року. І, за первинною ідеєю, результатом мав стати лише один повнометражний фільм — біографія лауреата Нобелівської премії, відомого радянського фізика Лева Ландау. Стрічку мали знімати за мотивами книги дружини вченого Конкордії Дробанцевої «Академік Ландау: як ми жили». Однак у ході роботи концепція змінилася — автори задумали проєкт із багатьох тривалих епізодів, у якому фізик — лише один із головних героїв.

Зйомки фільму почались у 2008-му. Майже всі відбувались у Харкові, для чого там звели 35 знімальних майданчиків. Центральним був «Інститут», який збудували на місці басейну «Динамо». Сцени знімали без будь-якого сценарію — актори, здебільшого непрофесійні, постійно імпровізували та буквально «проживали» свої ролі. Метою творчої групи було якомога точніше відтворити атмосферу часів, про які йдеться в «ДАУ» — від 1930-х до 1960-х років. Приходячи на знімальний майданчик щоранку, як на роботу, актори вдягались в одяг тих часів, читали створювану в рамках проєкту газету, в їдальні харчувались типовими для середини минулого століття стравами. Зарплату отримували в розмірі, еквівалентному радянським зарплатам прибиральниці, кухарки, міліціонера чи працівника наукового інституту.

У 2011-му році зйомки вже закінчувалися. Саме тоді автори «ДАУ» подались на конкурс Держкіно із фінансування художніх фільмів. І перемогли на ньому: агентство погодилося надати 6,26 мільйонів гривень. На той момент це була майже десята частина від загального бюджету проєкту: основним же меценатом називають російського бізнесмена та спонсора президентської кампанії Ксенії Собчак Сергія Адоньєва.

70% від виграної суми компанія «Феномен-Україна», яка займалась зйомками на території України, отримала одразу. Зі свого боку зобов’язалась за рік — до 30 грудня 2012 року — здати завершений фільм хронометражем у 100 хвилин.

 

Уривок із першого договору між «Феномен-Україна» та Держкіно

 

Кінорежисер Володимир Тихий, відомий як ініціатор документального проєкту «Вавилон’13» та режисер художнього фільму «Наші котики», у 2011-му був одним із членів комісії, яка оцінювала фільми на конкурсному відборі Держкіно. Він розповідає, що тоді про фільм «ДАУ» говорили як про «вдалу історію».

— Це був найперший відбір… Сама голова Держкіно Катерина Копилова тоді говорила, що фільм уже анонсовано для прем’єри в Каннах, що це вдала історія для України, що це прогресивний проєкт, — згадує він у розмові зі «Слідством.Інфо». — Підстав думати, що [ця історія] може бути чимось невідповідним філософії державного фінансування кінематографу, просто не виникало.

Кадр із проєкта «ДАУ»

Сценарію фільму, втім, конкурсна комісія не побачила. За словами Тихого, у «Феномен-Україна» послались на повагу до знімального процесу. Зазначили лише, що це буде стрічка про відомого вченого Лева Ландау, про Харків до часів сталінських репресій.

— Звичайно, відчувалося, що для цієї людини (Хржановського — «Слідство.Інфо») сама тема фільму є другорядною. Він є, скажімо, «самозакоханим піжоном», але це притаманно багатьом художникам, режисерам, — каже Тихий. — Наскільки це етично щодо оточення? В історіях зі знімального майданчику, [які до нас доходили], все виглядало веселим ідіотизмом. А що це може бути настільки небезпечним, керованим ідеями художньої доцільності, тоді не говорили.

На той момент до Хржановського та його методів зйомок кіно, свідчить Тихий, запитань не було. Рецензії, що виходили, були загалом компліментарними.

— Я з самого початку не поділяв методів, якими цей режисер знімає кіно. Із початку 2000-х загалом маю упереджене ставлення до співпраці з російськими авторами. Тим не менше, тоді я підтримав цей проєкт, — зізнається Тихий. Головним аргументом була опозиційність автора до офіційної російської ідеології. — Було розуміння, що в Росії цей фільм не хочуть фінансувати: цей автор не потрапляє до путінської ідеї відновлення Радянського союзу й усіх цих речей.

Сьогодні Володимир Тихий — один із тих, хто підписав заяву з вимогою звільнити Іллю Хржановського із посади художнього керівника «Бабиного Яру».

 

Уривок із договору Держкіно з «Феномен-Україна» щодо строків завершення робіт

 

Епізод другий. Дванадцять додаткових угод

У 2012-му ніякого фільму Держкіно не отримало. І у 2013-му, і наступного року. Кожну відстрочку супроводжувала окрема додаткова угода з «Феномен-Україна», в яких здебільшого йшлося про перенесення здачі фільму й зміни до фінансування. На сьогодні цих угод уже 12.

Двічі строки здачі фільму продовжували через суд. Зокрема, у 2014 році «Феномен-Україна» надіслала держагентству позов, у якому просила перенести здачу стрічки до травня 2015 року. Причиною називають раптову хворобу одного з монтажерів проєкту – британця Девіда Хілла. Господарський суд Києва тоді позов задовільнив.

Вдруге до компанії позивалось уже Держкіно. Агентство просило «Феномен-Україна» виконати умови контракту та виплатити 327 тисяч гривень штрафних санкцій. Команда фільму виступила із зустрічним позовом — знову про зміну строків здачі стрічки. Дедлайн просили відкласти до грудня 2016 року. Причина та ж: хвороба Хілла.

«Оскільки віднайти світових спеціалістів із питань надання послуг після завершення зйомок, включно з редагуванням, є вкрай складним процесом, співпродюсерами фільму було вирішено продовжити строки монтування фільму в зв’язку з неможливістю залучити відповідного спеціаліста», — зазначали представники компанії в суді.

Зрештою, Господарський суд Києва перейнявся турботами митців, і під кінець 2015-го задовольнив вимоги «Феномен-Україна». Держкіно намагалось оскаржити це рішення, але в апеляційній інстанції суд відмовив агентству вдруге.

За словами Пилипа Іллєнка, який очолював Держкіно із серпня 2014-го по серпень 2019-го, всі рази «Феномен-Україна» просила продовжити договір саме через брак часу для завершення монтажу.

Кадр із «ДАУ. Наташа»

— Вони демонстрували вже змонтовані фрагменти, щоб показати, як у них усе просувається, — каже Іллєнко. — Одного разу навіть відмовились від [частини] державного фінансування. Там залишалася досить велика сума. Тоді ми зняли зобов’язання з держави і вона їм була нічого не винна.

На скільки саме зменшилась сума фінансування державою фільму, в Держкіно «Слідство.Інфо» не повідомили.

Остання, 12-та угода, свідчить: фінальну версію фільму «Феномен-Україна» має здати до кінця червня 2018 року. І це таки відбулось: наприкінці квітня 2018-го Ілля Хржановський, нарешті, представив Держкіно фільм «ДАУ».

Епізод третій. Фільм на півдня

У коментарі «Слідству.Інфо» Іллєнко розповів, що тоді презентували фільм, який називався «ДАУ», без додаткових слів у назві. Саме про цю стрічку ідеться в договорі з Держкіно. Тривав показ понад 5 годин (на противагу заявленим у першому договорі 100 хвилинам), в озвученні фільму українською мовою взяла участь відома акторка Ада Роговцева.

— Цей фільм — історія самого Ландау на основі спогадів дружини. Він теж провокативний, але ця провокативність не виходить за межі того, що показуть на міжнародних фестивалях, — запевняє Іллєнко. — Там нема таких речей, які викликали обурення. Фільм мені, чесно кажучи, сподобався. І більшості експертів — теж.

Іллєнко тоді навіть поділився у Facebook своїми враженнями від стрічки. Рекомендував до перегляду.

Запис Пилипа Іллєнка у Facebook. На фото попереду праворуч — директорка «Феномен-Україна» Христина Волошина, у центрі — Ілля Хржановський, ліворуч Пилип Іллєнко. Крайній ліворуч у третьому ряді — Володимир Тихий

В Держкіно знали, що продемонстрований комісії «ДАУ» — лише частина творчого проєкту. Однак, запевняє Іллєнко, про можливе насильство під час зйомок фільму він нічого не знав.

— До організації зйомок фільмів Держкіно стосунку не має. Я досі не знаю, що відбувалося на знімальному майданчику «ДАУ», — запевняє ексдиректор Держкіно. — Ми чуємо різні речі й публічно ніхто з учасників із коментарями не виступив. Принаймні, я цього не чув. Тому перед тим, як називати когось винним, я б дочекався якихось професійних висновків.

Епізод четвертий. Таємнича історія фінальної версії

Фільм «ДАУ» в квітні 2018-го побачили кілька десятків членів конкурсної комісії, але більше — принаймні, офіційно — ніхто. Відповідно до висновків комісії, у “Феномен-Україна” мали здати вихідні матеріали й передати фінальні негативи в Національний центр Олександра Довженка (державний архів усіх фільмів, які будь-коли було знято за участі України). Досі цього не відбулось.

Чому? Іллєнку невідомо. У «Феномен-Україна» спершу були готові пояснити ситуацію, однак після кількох днів зволікання із відповіддю директорка компанії Христина Волошина відповідати на повідомлення «Слідства.Інфо» перестала. Держкіно ж — досі судиться, тепер намагаючись повернути бодай частину грошей.

Восени 2019-го агентство знову звернулося до суду із позовом до «Феномен-Україна». У своїй заяві вони вимагають у компанії, врешті-решт, виконати умови договору і здати фільм. Також «Феномен-Україна», відповідно до позову, мають сплатити 1,3 мільйона гривень штрафних санкцій.

Цьогоріч Держкіно змінило свої вимоги — у лютому цього року вони попросили суд розірвати договір з компанією. Чергове засідання в цій справі мало відбутися 5 травня, однак його перенесли через хворобу судді.

 

Відповідно до початкового договору, розірвання договору тягне за собою вимогу повернути «Феноменом-Україна» всі надані Держкіно гроші

 

Епізод п’ятий. Забуття

Тимчасом чергові епізоди проєкту «ДАУ» продовжують з’являтись онлайн: крім «ДАУ. Наташа» й «ДАУ. Дегенерація» вже вийшли, зокрема, «ДАУ. Сміливі люди» про стеження кадебістів за науковцями, чи «ДАУ. Три дні» про романтичну кількаденну зустріч Лева Ландау із давнім коханням. Всього у величезному проєкті – 14 повнометражних (інколи надзвичайно довгих, понад шість годин) фільмів та кілька серіалів. Кожна стрічка отримує чималу дозу як критичних, так і захоплених відгуків.

Проте в жодній не згадується ні Україна, ані Держкіно. Ніде в титрах чи рекламній кампанії фільму не зафіксовано, що, принаймні, частину з цих кадрів знято за рахунок українських платників податків і за сприяння української влади. Хоча згадується участь Франції, Німеччини, Британії. Мовчить про український епізод цієї історії й Ілля Хржановський.

 

Обмеження, які наклала на авторів «ДАУ» співпраця з Держкіно

 

Проєкт «ДАУ» має шанси ще не раз з’явитись в українському інформаційному просторі. Наприклад, після оприлюднення епізоду «ДАУ. Микита Таня», в якому розкривається тема полігамних стосунків у радянській сім’ї. Чи «ДАУ. Саша Валера» про гомосексуальну історію кохання двох чоловіків, охоронців «Інституту». От тільки коректної, позбавленої сцен насильства над дорослими чи дітьми стрічки «ДАУ» глядач може так і не побачити. Показ «українського» епізоду в рамках глобального проєкту не передбачено.