І на четвертому році після Революції Гідності в Україні досі не ліквідоване Державне управління справами. Або ДУС, як його прийнято скорочено називати. Абсолютно анахронічне відомство, яке підкреслює всю прірву соціальної нерівності між звичайними громадянами та можновладцями. Державне управління справами утримує і управляє санаторіями, державними дачами та закритими лікарнями тільки для депутатів, міністрів та їхніх родичів. І все це коштом платників податків. Але в середині так званого «ДУСу» є ще одна структура, яка надає ексклюзивні послуги. Тільки посольствам зарубіжних країн в Україні. І керівництво цього відомства непогано наживається на використанні державного майна.

Передмістя Києва. Село Козин. Саме тут, на березі річки Козинка, по сусідству з Сергієм Льовочкіним, Юлією Тимошенко та гарантом української конституції Петром Порошенком живе керівник державного підприємства «Дирекція з обслуговування іноземних представництв» Павло Кривонос.

Козинчани вже звикли  до «особливих» сусідів, розповідає один із місцевих жителів:

«Це наші всі магнати, депутати, вони весь цей берег зайняли. Закрили все і всьо. І простому народу туда доступу нема.  Раніше було. Конча Заспа – місце відпочинку киян. А зараз… Це ми тут старі ще остались, ще з 1982 року, а зараз там мєдні криши і що хоч за наші гроші»…

Високий паркан, що простягнувся майже на все село, надійно охороняє мешканців елітних забудов від сторонніх очей.

Все той же місцевий житель розповідає про малу ймовірність того, що нам вдасться потрапити за паркан:

–  Там же Козинка річка?

– Так, але ви сюди не потрапите, тому що тут забор іде аж до Українки.

– Тобто, до цієї річки ми потрапити не можемо?

– Ні. Це хіба що по цій дорозі – далі там є через цю річку місток…

По суходолу підібратись до будинку пана Кривоноса нам не вдалось, тому ми вирішили спробувати зробити це по воді. Третій у нашому човні – експерт Реанімаційного пакету реформ Олександр Лємєнов. Його здивувала наявність коштів у рядового керівника державного підприємства на те, аби збудувати собі будинок в одному з елітних передмість Києва.

«Мене сильно здивувало, що людина, яка 25 років працює на державу, хоч і по контракту, однак маючи зарплату, яка сплачується, вочевидь, з коштів бюджету, має такі колосальні статки для того, щоб не тільки утримувати, а й взагалі для того, щоб придбати і збудувати в одному з найдорожчих передмість столиці такі колосальні будівлі», – каже Олександр Лємєнов.

Павло Кривонос протягом останніх 25 років очолює Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв, або ж ГДІП. Це державне підприємство забезпечує нерухомістю посольства та їхніх представників.

Окрім будинку у Козині, Павло Кривонос задекларував дві квартири у самісінькому центрі столиці, офісні приміщення у елітному печерському районі Києва. Поза цим, ще три автівки та заощаджень на 5 мільйонів гривень.

Ми вирішили поцікавитись походженням майна керівника державного підприємтва та надіслали запит на інтерв’ю. У приймальні нас запевнили, що директор у відрядженні, а відтак не буде спілкуватися із журналістами. Однак вже за кілька днів знімальна група “Слідства.Інфо” зустріла пана Кривоноса біля входу у державне підприємство.

– Зараз Ви можете пояснити нам походження свого майна? – питаємо службовця.

– Будь ласка, моя декларація – з 1997 року я подаю. Я працюю 46 років – трудовий стаж. Я заробив. У мене все офіційно.

 

Одразу після імпровізованого інтерв’ю у редакцію “Громадського телебачення” завітав чоловік, що виявився радником директора державного підприємства. Та пообіцяв організувати пізніше ще одне інтерв’ю, більш докладне.

Під час другого інтерв’ю нам вдалося дізнатися про те, звідки у кадрового чиновника кошти на численну елітну нерухомість.

– Тут я, як ви правильно відмітили, 25 років, а мій трудовий стаж – більше 46 років, із ранніх років, коли я був студентом, я не сидів тільки за книжками. Я підробляв. Я вигружав вагони на Київ-Петрівці. Я розгружав цеглу. Я працював, підробляв в сімейних кооперативах. Так повезло, що я в свій час купив, ще в ті далекі роки, квартиру. Дуже її вигідно продав. Це був, мабуть, 1990-й рік.  Крім того, якщо ви знаєте, можна було взяти гроші в ощадкасі, тоді ще на рублі. Отримати в банку дойч-марки і потім ці рублі стали купонами. Тому я на ці кошти купляв нерухомість, акції “Фармаку” на Подолі… – зазначає пан Кривонос.

Оцінити вартість майна, яке задекларував керівник державного підприємства, погодився столичний ріелтор Денис Седаков. Перший об’єкт на вулиці Тургенєвській.  Площа апартаментів  у самому центрі столиці – 250 квадратних метрів.  

«Неплохой дом. Относительно новый. Порядка 600 тысяч долларов эта квартира может стоить на сегодняшний день», – відмічає ріелтор.

Павло Кривонос пояснив походження квартири так:

«Це купила донька з чоловіком, але квартира оформлена на дружину».

Ще одна квартира знаходиться на вулиці Івана Франка. В історичному центрі столиці.

– Этот домик гораздо постарше. 260 – 270 тысяч долларов, – пояснює ріелтор.

Павло Кривонос розповідає:

«Це квартира тещі, яка подарувала її моїй дружині і вона її здає в оренду і платить всі податки».

Володіє сім’я чиновника нерухомістю і на Печерських пагорбах. В цій елітній новобудові знаходяться офісні приміщення подружжя Кривоносів.

– 220-240 тысяч долларов может стоить такое помещение, – підрахував експерт з нерухомості.

«Офіс – вільний. Він, на жаль, не здається в оренду… Це дружина придбала», – пояснює Кривонос.

Отже, експерт оцінює вартість нерухомості чиновника в суму близько мільйона доларів. І це не враховуючи маєтку у Козині.   

Тим часом, у Козині ми майже дістались до головного активу Павла Кривоноса.

«Складається враження, що у нас є вища каста громадян, яким дозволено все і їм за ось це все нічого не буває. І так ми жили в такій кон’юнктурі 25 років», – обурюється Олександр Лємєнов.

Експерт із нерухомості Денис Седаков підрахував, скільки ж може коштувати будинок Павла Кривоноса у селі Козин:

«Цена участка – получаем 600-620 тысяч долларов.  Касательно дома, конечно же, очень сильно разняться цены на дома, в зависимости от материалов, которые при строительстве использованы, и от ремонта… Но, если мы усредним, то, примерно 2 или 2 с копейками тысяч долларов за метр. Мы посчитали все вместе – и участок с домом стоит не менее 3 миллионов долларов».

Вже майже біля будинку ми зіткнулись з черговою перешкодою, але тепер вже на воді, що унеможливило доступ до будинку Павла Кривоноса через берегову лінію.

«Ситуація наступна. Дуже типова. Чиновники різного рангу і навіть не тільки чиновники, а й бізнесмени, відгороджуються від громадян або парканами, або з іншого боку перешкоджаючи доступ з річки, моря, водоймища будь якого типу для того, щоб ніхто не міг побачити, ніхто не міг спостерігати за ними», – пояснює Олександр Лємєнов.

Питаємо у чиновника – чому він перешкоджає громадянам у доступі до водойми?

– У нас в кооперативі відведена спеціальна зона і пляж для риболовлі, яка доступна для кожного члена кооперативу, який знаходиться в нашому кооперативі.

– А ті, які не в кооперативі, не можуть?

– Ну, чому не можуть? У нас і річку переходять по льоду, і плавають до нашого берега, рвуть у нас ягоди і ніхто їм не забороняє. І конфліктів у нас немає ніяких.

 

Ми відшукали людину, що є наближеною до підприємства. Він на умовах конфіденційності розповів нам про підозрілі угоди, що укладала організація, яку ось вже протягом  25 років очолює Павло Кривонос.

– Виділялись земельні ділянки з призначенням для розміщення іноземних представництв, але вже більшість проектів реалізовувались не для розміщення іноземних представництв, а як звичайні інвестиційні бізнес-проекти, – пояснює нам наближена до підприємства особа.

До прикладу, ось це котеджне містечко у Пущі Водиці звели на земельній ділянці, яку  Генеральна  дирекція з обслуговування іноземних представництв отримала під забудову та планувала там розмістити іноземних представників.

За умовами контракту, забудовник мав передати тоді ще комунальному підприємству “10% загальної  площі об’єкту, визначеної у квадратних метрах житлових будинків”. Однак додаткова угода внесла суттєві зміни. За нею дирекції перейшла лише “будівля критого тенісного корту”, а забудовник отримав собі всі котеджі.  

– По факту, виділили відсоток, який відповідає по площі, але інвестор отримав елітну забудову, а державне підприємство отримало нікому не потрібні тенісні корти, – розповідає джерело.

Павло Кривонос пояснює цю угоду наступним чином:

«Заключився договір. Потім ми почали возити клієнтів. Будинки стояли вільні. Всі це бачили, що стоять вільні будинки. Тому в депутатів рождались ідеї – ви не можете нікому дати, то дайте нам. Ми говоримо – то хай стоять. Але, на жаль, було прийнято таке рішення і в результаті ми зробили зміни в інвестиційний договір і залишилось хоч якесь майно – це тенісний корт».

Кривонос не приховує – інвестор та забудовник із сумнівною угодою про будівництво коттеджного містечка у Пущі Водиці – його близький друг.

– Ви з ним в яких відносинах перебували?

– Дружили.

– Тобто, ви друзі?

– Так, друзі.

 

Мова йде про Володимира Дробота, одного зі співзасновників компанії “Міськбудінвест”. Саме цій компанії неодноразово діставалися прибуткові угоди від державного підприємства, яке очолює Кривонос. Більше того, протягом двох років забудовник Дробот був у Кривоноса радником.

– Чому так ставалось, що саме він ставав інвестором? – запитуємо ми у пана Кривоноса.

– Не тільки він. Ну, він нормально, хорошо будує. В нього нормальна репутація. Тому він і став.

 

Чи могла така тісна співпраця із забудовником покращити матеріальний стан керівника державного підприємства? Стверджувати цього ми не можемо. Однак масштаби його маєтку у Козині і справді вражають.

– Скільки приблизно коштував Вам будинок?

– Ну, ви можете сказати, скільки ви потратили в ресторані 10 років тому?

– Ну, це вагоміша покупка.

– Це не для продажу я робив будівництво, тому такої калькуляції, як ви хочете дати, як ті спеціалісти, які оцінюють чуже майно…

Думаємо, найточнішу оцінку вартості майна пана Кривоноса зможуть провести в Національному антикорупційному бюро, куди ми передамо всі матеріали цього журналістського розслідування. Сподіваємось, детективи НАБУ також з’ясують, наскільки законно збагатився керівник державного підприємства.

/Олександр Гуменюк, «Слідство.Інфо»