Під час окупації Херсона російські військові захопили СІЗО й знущалися з ув’язнених — змушували їх працювати, катували за проукраїнську позицію та залякували розстрілом. Попри це, в’язні передавали інформацію українським військовим про розташування та кількість техніки ворога.
Журналісти «Слідства.Інфо» поспілкувалися з ув’язненими, які під час окупації Херсона стежили за російськими військовими та передавали інформацію ЗСУ.
«ПОЧАВСЯ «РУСЬКИЙ МІР»
На початку березня 2022-го під час окупації Херсона російські військові захопили місцеве СІЗО. Тоді окупантам не вдалося домовитися з працівниками установи, які написали рапорти про звільнення. Росіяни призначили «керівником» ізолятора місцевого колаборанта Євгенія Соболева, а чинного керівника відвезли у невідомому напрямку.
11 травня російські окупанти вдруге вдерлися до СІЗО, закидали камери гранатами та відкрили вогонь з автоматів.
«До 11 травня СІЗО було під українським прапором, все було. Поки наше керівництво і пенітенціарна служба стояли на своєму, то нас не чіпали. А потім розпочався «руський мір», — згадує колишній ув’язнений Сергій Головко.
Ярослав Сідоров розповідає, що він разом з іншими ув’язненими Херсонського СІЗО дивилися телевізор, коли почули автоматні постріли.
«Вибухи, постріли, ми повилазили на вікно, а вони (росіяни, — ред.) там за людьми ганяються… Одного хлопця розстріляли. Він підійшов до вікна в камері і його відразу розстріляли. Іншому гранату в камеру закинули, добре, що він сам сидів та встиг у туалет зайти», — каже Ярослав.
За словами ув’язнених, на той момент у СІЗО перебувало близько 600 українців.
«ДВІЧІ НА ДЕНЬ — «ПРОФІЛАКТИЧНА БЕСІДА»
Ув’язнені Херсонського СІЗО розповідають, що окупанти їх били, знущалися та погрожували вбити. З особливою жорстокістю ставилися до тих чоловіків, які говорили українською мовою.
«Профілактична бесіда, як вони це пояснювали. Якщо вони чули українську мову — це було дещо… у них були роздруківки портрета Степана Бандери й вони розповідали, що ось це Гітлер», — говорить Сергій Головко.
Чоловік каже, що патріотично налаштованих людей російські військові кидали до карцеру: «отримували 15 діб карцеру. Деякі — місяць. Кожен день зранку і ввечері «виховна бесіда» з тілесними ушкодженнями».
Ярослав Сідоров розповідає журналістам, що росіяни провокували українців викриками «Слава Україні!». Деякі з ув’язнених автоматично відповідали: «Героям слава!», після чого окупанти їх виводили з камери й назад вони не поверталися.
«Людини три зникло. Три людини наче як померло, а насправді — бог його знає. З камер повиводили, погрузили й вивезли», — каже Ярослав.
Окупантам засуджені потрібні були для того, щоб ремонтувати їхню техніку та відбудовувати корпуси СІЗО, в яких вони збиралися утримувати проукраїнських херсонців.
«Засуджені потрібні були окупантам для роботи — лагодити військову техніку на 90-ій колонії. Тому що 90-та була виробничою зоною, там було все обладнання і плюс територія, ангари», — говорить Сергій.
ПЕРЕДАВАЛИ ІНФОРМАЦІЮ ЗСУ
Увʼязнені Херсонського СІЗО шукали можливість допомагати українським військовим на відстані.
Ярослав Сідоров розповідає журналістам, що познайомився з чоловіком, якому передавав координати ворожих ракет і техніки.
«Я ховав телефон, видаляв усі повідомлення, часто змінював акаунт, скидав налаштування, щоб там нічого не було, повністю все видаляв», — каже Ярослав.
Чоловікові вдалося налагодити справжню шпигунську мережу у місті: «У мене були знайомі у Херсоні. Також до нас у камеру закривали людей, які вже знали де і що, тому що по місту ходили. Всі точки передавались, відбивались нормально».
Ярослав розповідає, що завдяки його інформації, ЗСУ змогли завдати точні удари по окупантських штабах: «Фіксував і фотографував, де склади, де вони проживають. За моїм наведенням точки 4 розбили: 2 склади за територією 90-ої колонії, тренувальна школа боксу на острові й ще пару будівель».
Коли окупанти почали шукати серед в’язнів, хто здає їхні позиції, українські військові просили Ярослава, щоб він нічого не робив і поводився тихо, аби не наражати себе на небезпеку.
«Але я все одно діставав телефон і робив. Мені й в камері говорили, якщо спіймають, то тебе просто розстріляють», — згадує Ярослав.
«КОЛИ ТЕБЕ ДВІЧІ СТАВЛЯТЬ ПІД СТІНКУ — ВЖЕ НЕ СТРАШНО»
Сергій Головко також передавав інформацію про окупантів через телефон. Чоловік спілкувався з рідними й справжнім, доокупаційним керівництвом СІЗО, яке росіяни змінили на своє.
Сергій каже, що не думав про небезпеку, яка на нього чекала у разі викриття: «Ти спочатку робиш, а потім думаєш… Ви розумієте, коли тебе два рази ставлять під стінку, то вже нічого не страшно. Не знаючи за що, просто так» (Плаче, — ред.).
Окупанти місяць шукали тих, хто передає інформацію українським військовим. 5 листопада 2022-го за Ярославом Сідоровим у камеру прийшли два чеченці разом з начальником режиму.
«Почали бити… Мене позаду чимось вдарили, розрубали голову і я впав. Олександр Ковальчук (за словами Ярослава, він був начальником режиму СІЗО, — ред.) став попереду, а чеченці — позаду. І в нього шприц такий, як у фільмах показують, — з такими кільцями, типу «сироватка правди», каже: «розказуй, тому що зараз…», — пригадує Ярослав.
Окупанти повели чоловіка з мішком на голові у промзону, поставили на коліна перед викопаною ямою й почали вибивати зізнання.
«Зняли мішок, а там яма «10 на 10» викопана, можливо навіть для нас… Над головою стоїть і каже: «давай, розповідай». А в мене думка: розповім — уб’ють, не розповім — теж уб’ють. Вони постріляли ось це над головою, одягнули мішок на голову й потягнули назад, сказали, що ще викличуть», — згадує чоловік.
За словами Ярослава, в камері всі знали, що він допомагає ЗСУ, і йому відомо про щонайменше кількох людей, які також повідомляли українським військовим координати ворожої техніки. Після звільнення Херсона ув’язнених перевели в інші СІЗО.
Сергій Головко пригадує звільнення Херсона українськими захисниками з особливою радістю: «Коли побачив, що наші хлопці зайшли, то це були найшикарніші миті життя, коли ти бачиш, що Україна повернулась у Херсон».
Наразі Сергій відбуває покарання у Миколаївському СІЗО, але найближчим часом звільниться, після чого планує піти захищати Україну: «Я піду. Я буду йти. Я звільняюсь, подаю папери і буду йти в ЗСУ».
Ярослав також збирається вступити до лав української армії та воювати з окупантами вже зі зброєю у руках.
«Я — громадянин України. Якщо я не піду, то мені соромно буде… Я здоровий хлопець і можу піти захищати Україну», — говорить чоловік.
