«Я завертаю, бачу ворота і там лежать тіла людей. Просто в мене шок від того, що кожна наступна людина ще важча».
«Там була купа поранених і не було, куди їх вантажити. Туди приїжджали просто якісь бусики та на підлогу вантажили людей».
«Я бачу 5-6 поранених і я не знаю, до кого бігти. Тобто всі кричать, усі в крові».
Так розповідали журналістам «Слідства.Інфо» люди, які надавали домедичну допомогу пораненим внаслідок ракетного удару Росії по будівлі Інституту зв’язку у Полтаві. Протягом трьох днів рятувальники розбирали завали та витягали тіла з-під руїн. За офіційною інформацією, загинуло 55 українців, ще 328 отримали поранення різної тяжкості. СБУ каже, що не знала про те, що цьому району чи закладу загрожує обстріл. Однак місцеві мешканці розповіли журналістам, що протягом усього тижня ворожі розвідувальні дрони літали над Полтавою.
«Слідство.Інфо» поспілкувалося з полтавцями, які розповіли про ранок 3 вересня.
«ВЛАДА НЕ ЗНАЛА І НЕ БАЧИЛА, ЩО ДРОНИ РОСІЙСЬКІ ЛІТАЮТЬ? БАЧИЛА!»
Зранку 3 вересня Росія влучила у будівлю Інституту зв’язку у Полтаві. За дві хвилини до вибухів у регіоні оголосили про повітряну тривогу.
Місцева мешканка Аля каже, що удар стався практично на її очах: «Так низько наді мною пролетіло і прямо в будівлю влучило. І будівля така, знаєте, як оце купа крейди і туди щось кинути, і воно ось так от підіймається».
Жінка розповідає, що після вибуху побачила, як через паркан почали вистрибувати чоловіки. Людей закликали покинути територію, оскільки була висока ймовірність повторного удару.
«Я дивлюся, а звідти через паркан почали чоловіки вистрибувати. Багато хто був поранений. Мене так вразило, я ніколи не бачила дорослого чоловіка, щоб йому років 50 було, а у нього очі як у зляканого оленяти: отакий розгублений, такий наляканий, просто не розумів нічого», — говорить Аля.
Показуємо війну такою, якою вона є. Стань спонсором наших відряджень!
Аля переконує, що протягом усього тижня до трагедії над містом літали розвідувальні російські дрони, які бачили місцеві.
«Цілий тиждень дрони літали, кожну ніч дрони. І минулу ніч вони тут літали — були ось ці хрестом розвідники. То літають такі, а ці дзизкучі. Вони (місцева влада, — ред.) що не знали й не бачили, що дрони літають? Бачили. Ніхто їх до пуття збити не може в темноті. Вони невеликі. Це ж не той, який бойовий, що великий. Тиждень літали дрони. Це ж і дурню зрозуміло. Я стояла на балконі та сама бачила. І думала: «Чи віником запустити, чи ні. Він літав біля будинків у нас. Прям видно було. Я ж кажу, що тиждень літали. І в цю ніч теж літали. І люди з будинків, у кого запитати, хто допізна працює, вони їх чують і бачать», — емоційно розповідає Аля.
Натомість виконувач обовʼязків начальника управління Служби безпеки України в полтавській області Костянтин Семенюк заперечує, що російські дрони літали протягом тижня над містом. Він каже, що такої інформації СБУ не мала: «Такої інформації в управлінні СБУ не було. Тобто це коментарі людей, можливо там… Я не можу їх коментувати».
На думку жінки, місцева влада мала подбати про безпеку людей і перевести курсантів в іншу будівлю.
«Я взагалі не розумію, для чого у цьому училищі тримати людей. У нас площі достатньо. Старі заводи, можна просто школи переробити, допустимо, половину на онлайні (онлайн-навчання, — ред.). Переведіть людей туди, де є бомбосховище. Якщо вони для вас цінні. А вибачте, зібрати усіх у старе училище, в якому відучився весь Радянський Союз…», — каже полтавка.
«УСІ КРИЧАТЬ, УСІ В КРОВІ. І Я НЕ ЗНАЮ, ДО КОГО БІГТИ»
Ігор Шафарчук приїхав на місце влучання через 5 хвилин після російського обстрілу. Чоловік надавав домедичну допомогу пораненим і бачив, що відбувалося біля будівлі Інституту зв’язку.
«Добрався я сюди буквально за 5 хвилин. Коли я їхав на дим, я бачив, куди воно там влучило. Я завертаю, бачу ворота і там лежать тіла людей. Просто в мене шок від того, що кожна наступна людина ще важча. Чому, тому що вона більше витекла (стекла кров’ю, — ред.)», — каже Ігор.
Поліна Мельник також намагалася врятувати поранених. Жінка розповідає, що такої кількості поранених у її досвіді ще не було.
«Кожні 5 хвилин по 5 людей лежачих приносили і забирали, нових приносили. Там було купа поранених і не було, куди їх вантажити. Приїжджали просто якісь бусики, на підлогу вантажили. У пасажирський бусик. Кажуть: «Скільки завантажите — скільки й заберемо». Бо в мене реально була ситуація, коли я бачу 5-6 поранених і я не знаю, до кого бігти. Тобто всі кричать, всі в крові. І я просто підбігаю до першого, дивлюся, чи з ним все добре, потім до другого… Ну, в мене перший такий досвід був, що масивні жертви такі», — говорить Поліна.
«У ЧЕТВЕР ТІЛЬКИ ПОЧАЛИ ЗАНЯТТЯ І ОСЬ У ВІВТОРОК ВЖЕ ЗАГИНУВ»
Миколі Зиновьєву було 39 років. Напередодні трагедії йому доручили командувати відділенням і відправили на навчання звʼязківців до Полтави. Микола загинув саме на шляху в укриття від прямого влучання ракети.
Його матір каже, що чоловік був на навчанні менше ніж тиждень. До цього знаходився у декретній відпустці по догляду за дитиною.
«Він служив у механізованій частині. Його відправили на навчання. І тут навіть тижня не минуло і прийшла така біда… Вони в четвер тільки почали заняття і ось у вівторок вже загинув. Він біг по сходах і в нього влучив снаряд, з роти в одного. Ми у моргу впізнали за руками та взуттям», — каже матір Миколи.
Жінка розповідає, що Микола був задоволений навчанням, йому все подобалося. Востаннє чоловік зателефонував дружині зранку 3 вересня, до ракетного удару: «З дружиною говорив 3 вересня о 8 ранку. Дуже любив дружину, дуже любив дітей. Залишилося двоє дітей. Меншій тільки 4 рочки виповнилося. Як їх підіймати. Як вона буде, що робити. Це жах просто».
Жінка також розказала журналістам, що вона із дружиною загиблого вже були у моргу. Тіло Миколи сильно постраждало від прямого влучання ракети. Вони опізнали його по руках і взуттю.
Начальник обʼєднаного навчального центру військ звʼязку Ігор Міцюк під час брифінгу щодо влучання росіянами по навчальному закладу у Полтаві запевнив, що аналіз ситуації зроблено і знайдено рішення, щоб у майбутньому запобігти такій трагедії: «Ми проаналізували, що трапилося, як трапилося і що ми можемо зробити для того, щоб запобігти. Вже є певні рішення. Конкретніше не буду озвучувати з міркувань безпеки. Але висновки зроблені, шляхи вже продумані і рішення є».
Читайте також: СБУ не мала інформації про загрозу для вишу у Полтаві. Місцеві мешканці бачили розвідувальні дрони